Чому Рея Бредбері треба читати всім, хто не хоче загибелі людства

Плоскі екрани, камери на вулицях і безпілотні автомобілі — про все це письменник знав задовго до їх винаходу.

Чому Рей Бредбері важливий для світу?

Рей Бредбері — той самий автор, який вивів наукову фантастику з категорії «для любителів» в широкі маси. Він вважається головним популяризатором жанру, і його внесок у світову літературу неможливо переоцінити. Ще за життя автор став класиком.

Ціле покоління письменників, сценаристів і режисерів визнало в ньому свого вчителя. У любові до Бредбері і безмежній повазі до його творчості зізнавалися Стівен Спілберг, Ніл Гейман і Стівен Кінг.

Пулітцерівська комісія вважає, що невірно відзначати нагородою якийсь один твір Бредбері, і вручила йому особливий приз. Формулювання свідчило: «Особлива згадка за його видатну, плідну і глибоко вплинула на літературу кар’єру неперевершеного автора наукової фантастики і фентезі».

До речі, саме він позначив головну різницю між цими жанрами. Перше, на його думку, цілком може стати реальністю, тоді як друге — чистої води вигадка, казка і міф.

У чому особливість творчості Бредбері?

До свого унікального стилю письменник йшов довго. На початку творчого шляху він копіював улюблених авторів — Едгара Аллана По, Джона Стейнбека і Томаса Вульфа. Він не навчався в університеті, а всі знання про літературу почерпнув з книг, які читав кожну вільну хвилину.

Відмінна риса його творчості — твердий оптимізм.

Про що б не йшла мова, Бредбері вірив, що зло буде або покарано, або виживе себе, поступившись місцем добру.

Бредбері не жертвував легкістю і ясністю оповіді заради технічних деталей, хоча вони і є важливою складовою наукової фантастики. Він писав передусім так, щоб не заплутати і не відлякати читача. Автор ставив залученість і задоволення аудиторії вище будь-яких інших цілей.

Чому Рей Бредбері досі актуальний?

Розквіт творчості письменника припав на 50 ‑ ті роки XX століття. Проте зараз його книги не здаються застарілими. Багато з того, що він описував у своїх науково ‑ фантастичних роботах, стало реальністю.

Автор не просто писав про можливі витки технічного прогресу, а й попереджав про небезпеки, які ті в собі таять. Незважаючи на любов до науки, Бредбері вірив, що саме вона, вірніше, її неправильне використання, призведе до знищення людства.

Він побоювався, що прагнення споживати все більше і більше призведе до того, що планета просто не зможе справлятися з людською жадібністю.

І все ж Бредбері не стільки передбачав майбутнє, скільки застерігав і закликав уникати такого розвитку подій. Тому до автора, безсумнівно, варто прислухатися.

Кому можуть сподобатися його книги?

Насправді складно уявити людину, якій не припаде до душі хоча б одна робота письменника. По-перше, жанровий спектр Бредбері настільки широкий, що автор догодить навіть найбільш прискіпливому читачеві. По ‑ друге, твори пронизані гумором і тонкою філософією. Вона подана настільки точно, що важко не погодитися з його висновками.

Бредбері завжди закликав писати тільки про те, що знаєш сам. Він порівнював будь-якого письменника з науковцем, який повинен доступно пояснити будь-якому свій погляд. Тому в його роботах немає дратівливих нестикувань або логічних провалів.

Мала форма — коник письменника. У його арсеналі понад 400 оповідань, які доводять, що короткість — дійсно сестра таланту.

З чого почати знайомство з творчістю Рея Бредбері?

«Марсіанські хроніки» принесли письменнику всесвітню славу. Він і сам вважав їх найважливішою книгою. У декількох розповідях Бредбері зібрав все, що хвилювало світ в середині минулого століття — ядерна загроза, соціальна нерівність і стрімкий технічний ривок, що одночасно спрощує і ускладнює життя. Свої побоювання він висловив у науково ‑ фантастичній формі.

Найвідомішою книгою Бредбері залишається «451 градус за Фаренгейтом». У романі людство згорнуло на одну з найнебезпечніших доріжок. Головний герой працює в пожежній бригаді, яка спалює книги. Хоча дії і розгортаються у вигаданих декораціях, багато звідти реально вже зараз.

«Вино з одуванчиків» вважається автобіографічною роботою. Він навіть назвав головного героя своїм другим ім’ям — Дуглас. Роман переносить читача в невелике літнє містечко, в якому резвляться четверо підлітків. Канікули рівні для них цілого життя. За короткі три місяці діти переживають радості, печалі та небезпечні пригоди. А їх дідусь робить вино з одуванчиків, запечатуючи теплу пору року в пляшки про запас.

На початку 60 ‑ х Бредбері випустив збірку оповідань «Ліки від меланхолії», куди включив 19 робіт, написаних за 10 років. Ця книга яскраво і точно розкриває вміння автора працювати в різних жанрах і говорити на надзвичайно складні теми — від страху перед майбутнім до булінгу і його наслідків. Він то переносить героїв на Венеру, то розповідає про захоплюючі події в простій квартирі, то знову відправляється кудись далеко в космос.

Щоб по ‑ справжньому зрозуміти самого Бредбері і зазирнути на його творчу кухню, потрібно прочитати «Дзен у мистецтві написання книг».

У коротких есе автор ділиться секретами і скаржиться на невдачі, підказує, де шукати натхнення, і дає універсальні поради для всіх, хто хоче писати добре. Він не дивиться зверхньо і не включає менторський тон. І саме в цій книзі можна насолодитися його самоіронією.

Які книжки незаслужено недооцінені?

До збірки «Кошкіна піжама» увійшли розповіді, які ніби й оповідають про реальне життя, але не позбавлені містичного настрою. У кожному Бредбері висвітлює хвилюючі суспільство проблеми з неабиякою часткою гумору, іноді чорного. Наприклад, він задається питанням, що робити президенту США, якщо той програв країну в індіанському казино. Або як бути, якщо помер твій кровний ворог, якому ти протистояв весь час, і життя без нього втратило сенс.

Роман «Літо, прощавай!» вийшов у 2006 році. Це останній роман Бредбері, який продовжує розповідь про героїв «Вина з одуванчиків». Дуглас тепер на два роки дорослішав, і перед ним виникає проблема батьків і дітей. У душі він вже не дитина, але в очах оточуючих так і залишається хлопчиком. Книга була написана тоді ж, коли і перша частина історії. Автор чекав, коли твір дозріє і сформується в самостійну річ, яку не соромно явити світу.

Роман «Смерть — справа самотня» з’явився в період, коли Бредбері захопився детективами. Якийсь письменник випадково почув фразу, яка послужила назвою для книги. Не надавши їй значення, персонаж незабаром розуміє, що це було пророцтво. Він несподівано знаходить труп у канаві. Тіло стає лише одним з багатьох, які герою належить виявити за наступні кілька днів.

Як Рей Бредбері вплинув на науку і культуру?

Внесок письменника не обмежується тим, що він зробив наукову фантастику одним з найпопулярніших жанрів і надихнув багатьох людей на створення шедеврів у різних галузях.

Автор не міг отримати вищої освіти, і всім своїм знанням він був зобов’язаний публічним бібліотекам. Тому все життя активно виступав проти урізання їх фінансування і закриття.

Багато з того, що створила фантазія Бредбері, стало реальністю. І ніхто не може точно сказати, збіг це або прямий вплив письменника на уми вчених.

У розповіді 1951 року «Пішохід» головний герой їде на повністю автоматизованій машині, якої не потрібен водій. Вона нагадує сучасні безпілотні автомобілі. У «451 градус за Фаренгейтом» люди спілкуються з друзями через «стіну». Саме цей термін використовується зараз у популярних соціальних мережах. А ще Бредбері досить точно передбачив появу систем відеоспостереження, банкоматів і величезних плоских телевізорів.

Він одним з перших почав міркувати про етичні проблеми, які можуть виникнути при поширенні складних роботів зі штучним інтелектом.

Завдяки письменнику в ужиток увійшли деякі поняття. Наприклад, в оповіданні 1952 року «І грянув грім» вперше згадується відомий зараз вислів «ефект метелика», що означає, що навіть незначна подія здатна вплинути на хід історії.

Бредбері дуже люблять у космічній спільноті. У 2012 році NASA назвало на його честь місце, де приземлився марсохід Curiosity, а трьома роками пізніше нагородило його ім’ям кратер на червоній планеті.