Что мы узнали, что мы узнали из документального фильма о жертвах Джеффри Эпштейна.

На Netflix вийшов чотирисерійний документальний фільм «Jeffrey Epstein: Filthy Rich «, що розповідає про злочини мільярдера Джеффрі Епштейна і постраждалих від нього жінок. Епштейна звинувачували в численних випадках харасменту і насильства — в тому числі і щодо неповнолітніх. Крім того, він займався торгівлею людьми і залучав дівчат у секс-бізнес, організувавши піраміду. Притягнути його до відповідальності вийшло тільки з другого разу — але незабаром в ув’язненні Епштейн наклав на себе руки (правда, з офіційною думкою згодні не всі — в тому числі, наприклад, адвокат кількох постраждалих, яка вважає, що в його смерті багато підозрілих обставин).

У документальному фільмі Netflix не так багато нової інформації, але це хороший спосіб розібратися в темі, якщо раніше ви нічого не чули про Епштейна і знаєте про все тільки в загальних рисах. Крім того, велику увагу тут приділяють не самому мільярдерові, а постраждалим від нього жінкам — вони розповідають, як подія вплинула на них, як їм вдалося зважитися розповісти про все оточуючим і як черпають сили в загальному досвіді і спілкуванні один з одним. Розповідаємо про кілька речей, які ми дізналися з документального фільму. Багато постраждалих від насильства з боку Джеффрі Епштейна розповідають про схожу схему. Дівчину (серед тих, хто виступив проти нього, є й ті, хто на момент події не досягли віку згоди) запрошували до Епштейна додому — часто це робила подруга або однокласниця. Передбачалося, що дівчина зробить Епштейну масаж і отримає за це двісті доларів. Під час масажу чоловік починав вдаватися до насильства — вимагав, щоб дівчина роздяглася, починав мастурбувати, примушував до статевого акту. Якщо дівчина відмовлялася, він міг пропонувати їй привести іншу, обіцяючи за це по двісті доларів обом. На думку авторів документального фільму, Епштейн нерідко шукав у дівчатах вразливість. Наприклад, вибирав тих, хто живе в бідніших районах, пропонуючи їм можливість доторкнутися до життя, яке вони не могли дозволити собі самі. Серед постраждалих є ті, хто в минулому вже пережив насильство, або ті, хто були з якоїсь причини не впевнені в собі і в своїх силах. Те, як все нові дівчата ставали жертвами Епштейна, найбільше нагадує піраміду: одні запрошували інших. На вершині була Гілейн Максвелл, імовірно, його партнерка — багато хто розповідає, що залучення все нових молодих жінок пов’язане в першу чергу з нею, хоча сама вона заперечує звинувачення. Але крім неї діяли й інші: багато з тих, хто стикався з Епштейном, пізніше приводили до нього інших, вільно або мимоволі. Питання про те, як працювала піраміда Епштейна і чому одні дівчата залучали інших, знаючи, що їм доведеться зіткнутися з насильством, залишається складним. Можливо, частково причина в тому, що це давало їм відносну безпеку: залучаючи інших, вони могли заробляти гроші і уникали сексуального насильства з боку Епштейна. Хейлі Робсон познайомилася з ним, коли їй було шістнадцять — її привела до нього дівчина з її школи. Робсон сподівалася заробити легкі гроші, роблячи масаж, — але відразу ж зіткнулася з домаганнями. Коли вона відмовилася від статевого акту, Епштейн запропонував їй привести подруг. Робсон пропрацювала на Епштейна більше року і, за її власною оцінкою, призвела до нього близько двадцяти чотирьох неповнолітніх дівчат. Під час першого розслідування, що стосувалося Епштейна, Хейлі звинуватили в залученні неповнолітніх у секс-бізнес. Вона згадує, що поліція поводилася з нею дуже жорстко і вона довгий час відчувала себе винною — і повністю не може позбутися цього і зараз. Зараз вона вважає, що основна провина все ж лежить на Епштейні: їй було шістнадцять, тоді як він був повнолітнім. Як саме Джеффрі Епштейн заробив свої статки, залишається багато в чому загадкою. Відомо, що він кинув навчання в коледжі після пари років, і його стан пов’язують з шахрайством і махінаціями. На початку вісімдесятих він працював в інвестиційному банку Bear Stearns, навравши про свої кваліфікації, — обман розкрився через пару місяців, але покарання не було. У біографії Епштейна також є фінансова піраміда. Відомо, що Джеффрі Епштейн консультував з фінансових питань мільярдера Леслі Векснера, засновника компанії L Brands, яка володіє в тому числі, наприклад, Victoria’s Secret. У 2007 році Векснер розірвав робочі відносини з Епштейном, пізніше він звинувачував його в розкраданні коштів. За свідченнями постраждалих, Епштейн використовував зв’язок з Victoria’s Secret як ще один інструмент домагань, пропонуючи дівчатам кастинги і обманюючи їх.Дії Джеффрі Епштейна пов’язують також з його приватним островом в архіпелазі Віргінських островів. Одна з жінок, які виступили проти Епштейна, називає цей острів «островом оргій»: мільярдер і його знайомі приїжджали туди з дівчатами, яких шукав Епштейн. Сара Ренсом, одна з жінок, які виступили проти Епштейна в суді, згадує, як Епштейн запросив її на острів. У приватному літаку, на якому вони летіли, всі робили вигляд, що не помічають, як Епштейн залучав в жорсткий статевий акт одну з присутніх жінок. Перебування на острові вона згадує як страшний і насильницький досвід — вона намагалася втекти, але зрозуміла, що не зможе цього зробити, оскільки Епштейн спостерігає за кожним її кроком за допомогою камер. Розмова про Джеффрі Епштейна також неможлива без згадки його зв’язків — ймовірно, саме вони допомагали йому уникати покарання всі ці роки. Мабуть, найгучніші серед відомих імен, пов’язаних з мільярдером, — колишній президент США Білл Клінтон, син Єлизавети II принц Ендрю і Дональд Трамп. На початку нульових Епштейн, наприклад, організував поїздку Білла Клінтона, Кевіна Спейсі і Кріса Такера африканськими країнами в рамках кампанії боротьби зі СНІДом. За свідченнями очевидців, багато впливових знайомих Епштейна бували на його приватному острові — для ділових заходів або для того, щоб Епштейн надав їм дівчат. Вірджинія Джуффре, одна з дівчат, постраждалих від дій Епштейна, наприклад, розповіла про те, що Епштейн примусив її до статевого акту з принцом Ендрю, коли їй було всього сімнадцять років. Член британської королівської сім’ї дав інтерв’ю, де заперечує все, що з ним сталося. Проте один з працівників острова каже, що бачив принца в компанії напівоголеної дівчини. Про насильство Епштейна стало відомо набагато раніше, ніж проти нього вперше порушили кримінальну справу. У 2003 році журналістка Вікі Уорд працювала над профайлом мільярдера для Vanity Fair — вона згадує, що він був «подібною Гетсбі загадковою фігурою»: самотній, дуже багатий і з привабливою зовнішністю, оточений жінками. Це повинен був бути світський репортаж, але досить швидко він став чимось більшим: джерело сказало Уорд, що знає жінку, для якої досвід роботи з Епштейном був травматичним, а її молодша сестра зіткнулася з насильством з його боку, коли була ще неповнолітньою. У фінальний варіант тексту свідоцтва дівчат не увійшли. Уорд каже, що Епштейн погрожував їй. Вона була вагітна, і, за її словами чоловік запитав, де вона має намір народжувати, додавши, що знає всіх лікарів у всіх лікарнях, і якщо йому не сподобається стаття, він попросить наслати прокляття на її ненароджених дітей. Грейдон Картер, колишній головний редактор Vanity Fair, за її словами, знайшов у своєму саду відірвану котячу голову, а також кулю на своєму порозі. У Vanity Fair заперечують, що свідчення дівчат прибрали зі статті через погрози або підкуп — за версією Грейдона Картера, вони не потрапили в публікацію з юридичних причин. Марія Фармер, художниця, яка розповіла про насильство з боку Епштейна Vanity Fair, познайомилася з мільярдером на виставці випускників Нью-Йоркської академії мистецтв у 1995 році — той захотів купити її твір. Пізніше Епштейн запропонував їй роботу — вона розповідає, що в маєтку мільярдера в Огайо зіткнулася з насильницькими діями з боку Епштейна і його партнерки Гілейн Максвелл. Її сестра Енні (мільярдер, відомий в тому числі і як філантроп, пообіцяв допомогти їй з надходженням в коледж, оплативши їй подорож в Таїланд і В’єтнам) також постраждала від насильства. Вона розповідає, що на ранчо Епштейна в Нью-Мексико (Енні чекала, що буде там разом з іншими студентами, але опинилася на самоті) Гілейн Максвелл запропонувала зробити їй масаж. Під час масажу Максвелл чіпала її груди — Фармер це було дуже некомфортно. Вона також згадує, що сам Епштейн якось вранці прийшов до неї в кімнату і сказав, що хотів би «пообніматися», і почав чіпати її.У 1996 році Марія звернулася в поліцію, а потім у ФБР (оскільки насильство сталося в різних штатах). Вона розповіла про власний досвід і про те, що в будинку Епштейна часто бувають молоді дівчата, що наводить її на думки про багаторазово повторюване насильство. Проте звернення ні до чого не призвело — ФБР зв’язалося з нею через роки, коли проти мільярдера зібралося безліч свідчень і виникла перша масштабна справа. Марія Фармер каже, що Гілейн Максвелл погрожувала їй — через це їй доводилося постійно переїжджати. Перше звинувачення в насильстві, трафікінгу і розбещенні неповнолітніх Джеффрі Епштейну висунули ще 2007 року — розслідування тривало два роки, і поліції стало відомо про десятки постраждалих. Джеффрі Епштейн зібрав команду адвокатів, метою яких було дискредитувати жінок, які пред’явили йому звинувачення. Підсумковий результат став шоком і для постраждалих, і для суспільства. Обвинувачений уклав угоду з тодішнім прокурором Олександром Акостою, який пізніше став міністром праці США. Ув’язнення Епштейна тривало лише тринадцять місяців, він перебував у зручній камері (в приватному тюремному крилі) і шість днів на тиждень міг залишати її на 12 годин для роботи — незважаючи на те, що злочинцям, які вчинили злочини проти статевої недоторканності, це заборонено. Угода Епштейна також звільнила від відповідальності всіх його спільників, згаданих і не згаданих у справі. У липні 2019 року Джеффрі Епштейна знову заарештували. Він міг отримати до сорока п’яти років тюремного ув’язнення, але 10 серпня 2019 року був знайдений мертвим у камері. Патологоанатом назвав причиною смерті самогубство, але гучна справа і несподівана смерть породили різні теорії — наприклад, що його смерть була насправді насильницькою. Постраждалі сподіваються домогтися компенсації в суді, але наскільки це можливо, невідомо: за кілька днів до смерті Епштейн переказав свої кошти.