Дельфіни допомагають олушам ловити сардин

Ріс. 1. Олуші полюють під час ходу сардин. Фото з сайту huffingtonpost.com

Щороку біля узбережжя ПАР спостерігається міграція сардин, які рухаються згуртованими косяками. Такі скупчення — ласий видобуток як для водних хижаків (в основному дельфінів), так і для морських птахів олушів. Чи хижаки отримують вигоду зі спільного полювання? Виявилося, що так, і чим більше хижаків, тим їм краще: найуспішніше атаки, які йдуть через невеликий час після нападу іншого хижака на косяк. Це пояснює, чому хижаки, які спеціалізуються на зграйних рибах, часто тримаються групами.

У травні-липні біля узбережжя ПАР спостерігається цікаве природне явище — хід південноафриканських сардин Sardinops sagax: величезні мігруючі на нерест косяки риб рухаються вздовж південного узбережжя Африки. Ці скупчення приваблюють різних хижаків (в основному — морських птахів і дельфінів), а природний спектакль — любителів дайвінгу і підводної зйомки. 2005 року французькі кінематографісти знімали те, що відбувається, а потім ці кадри увійшли до фільму «Океани» (Oceans), що вийшов 2009 року. У фільмі ходу сардин і полювання на них дельфінів і птахів присвячено близько 4 хвилин, хоча відзнято було, звичайно ж, набагато більше. Група вчених з Франції та ПАР проаналізувала ці відеозаписи і з’ясувала цікаві подробиці полювання хижаків на мігруючих риб.

Хто атакує сардин найчастіше? Основні вороги у водній стихії — це два види дельфінів: довгорила білобочка (Delphinus capensis) і індійська афаліна (Tursiops aduncus). Переслідуючи косяк сардин, група дельфінів намагається притиснути його до поверхні. Якщо це вдається, то у сардин залишається менше можливостей для маневрів, що дельфінам на руку. Подібним же чином, до речі, атакують косяки риб та інші пелагіаль мисливці, які тримаються групами, — наприклад, тунці.

Сардинам опинятися біля поверхні невигідно, причому невигідно подвійно: адже тоді до полювання підключаються морські птахи — капські олуші (Morus capensis). Їх стиль полювання досить своєрідний. Птахи літають на висоті декількох десятків метрів, видивляючись відповідний косяк риби. Знайшовши здобич, йолопи стрімко пікірують у воду, а в останній момент перед зануренням вони складають крила назад, перетворюючись на маленьку торпеду. Це дозволяє їм ще якийсь час плисти за інерцією у воді — спочатку навіть досить швидко. Іноді птахи допомагають собі крилами, як би паря під водою, і підрулюють перепінчастими лапами. Полювання йолопів можна побачити, наприклад, у цьому відео. Треба сказати, що видовище це справді вражаюче, адже від падаючих птахів море буквально кипить (рис. 2)!

Ріс. 2. Вгорі: капські олуші, що пікірують на косяк сардин (кадр з фільму «Океани»). Внизу: в цей час під водою риб атакують ще й дельфіни (фото з обговорюваної статті в Journal of Animal Ecology)

Під час зйомок для фільму «Океани» оператори використовували невеликий надувний човен, щоб підібратися до скупчення сардин. Потім вони занурювалися у воду на глибину 2-5 метрів, де протягом 15-60 хвилин знімали те, що відбувається. В обговорюваній роботі одиницею аналізу — «епізодом» — вважали один або кілька кліпів, на яких було відображено напад однієї групи хижаків на один косяк. Всього було проаналізовано 5 годин 34 хвилини відео: стільки тривали 367 кліпів, що відносяться до 72 епізодів.

Для кожного епізоду відзначали:

1) Розмір і видову приналежність косяка риби. У більшості випадків це були південноафриканські сардини. 2)

Атаки хижаків на косяк сардин. В першу чергу відзначали кількість і видову приналежність атакуючих рибу хижаків. Докладні відомості виявилося можливим отримати тільки для йолопів (успішність атак дельфінів у більшості випадків встановити було не можна). Справа в тому, що при заковтуванні риби олуші роблять характерний рух головою, який можна помітити на відео. Це дозволило в ряді випадків відрізняти успішні атаки олушів від неуспішних спроб. Вчені також стежили за тим, в який момент відбувається атака: у перші миті після занурення, коли птах рухається виключно за інерцією, — або вже потім, коли він переходить у режим підводного плавання.

Риб, які потрапили на відео косяки, налічували від 38 до 2538 особин, а протягом одного епізоду косяк міг атакуватися від нуля (тобто атаки не були помічені) до 2398 разів. Атаки спостерігалися в 65 епізодах з 72. Всього зафіксовано 9695 атак, з них більшість (5636) припало на частку дельфінів. Що стосується йолопів — основного об’єкта обговорюваного дослідження, — то відзначено 3120 їх атак в 51 епізоді. Тільки в 974 атаках з цих 3120-х вдалося визначити результат: успішними виявилися 28 15% атак. Виявилося, що успішність атаки залежить від тривалості переслідування. Якщо йолопи атакували сардин, рухаючись ще за рахунок прискорення, отриманого при нирці, успіх супроводжував їх у 36% випадків. Якщо ж цього не вистачало, і йолопи переходили на активне плавання, греблячи ногами, сардину їм вдавалося зловити тільки в 13% випадків. Це цілком логічно, тому що все-таки риби набагато краще птахів пристосовані до плавання. Але олушам вдається це частково скомпенсувати за рахунок ефекту раптовості і швидкості, накопиченої при пікіруванні.

Тепер подивимося, як залежала успішність полювання йолопів від зовнішніх факторів. Розмір косяка сардин на успіх ніяк не впливав. Це означає, що адаптивна цінність великого косяка риби полягає лише у зменшенні ймовірності атаки на конкретну особину. А ось спільне полювання з іншими хижаками (будь-якого виду) позитивно впливало на успішність атаки конкретної йолопи. З’ясувалося, що якщо протягом 15 секунд до атаки на косяк сардин ніхто не нападав, ймовірність успіху була досить низькою (15-22%, середнє значення 16%). Якщо ж за цей час мали місце одна або дві атаки (дельфінів або інших олушів), ймовірність становила в середньому 39% і 44% відповідно (рис. 3, А).

Ріс. 3. А — відсоток успішних атак залежно від тривалості тимчасового вікна після останньої атаки і числа атак інших хижаків у тимчасовому вікні. Б — розподіл тимчасових інтервалів між послідовними атаками хижаків будь-яких видів. Малюнок з обговорюваної статті в Journal of Animal Ecology

Це означає, що різні хижаки (дельфіни і йолопи), атакуючі косяк риби, не стільки конкурують, скільки допомагають один одному. Механізм такої кооперації простий. Перший атакувальний хижак дезорганізує косяк, чим користується його послідовник. При реальному полюванні тимчасові інтервали між послідовними атаками різних особин часто мінімальні (рис. 3, Б). Як видно з вищесказаного, це збільшує її ефективність.

Автори дослідження вважають, що виявлена кооперація між хижаками одного або декількох видів характерна для багатьох тварин, що спеціалізуються на зграйних рибах. І це пояснює, зокрема, чому такі хижаки нерідко тримаються групами.

Джерело: Andrea Thiebault, Magali Semeria, Christophe Lett and Yann Tremblay. How to capture fish in a school? Effects of successive predator attacks of seabird feeding success // Journal of Animal Ecology. 2016. V. 85. P. 157–167.

Олексій Опаєв