Діагноз за аватаркою: чи можна запідозрити психічний розлад за вмістом соцмереж

Акаунти говорять про наших особистостей трохи менше, ніж здається.

Звідки взялася ідея ставити діагноз по аватарці

Мем «діагноз по юзерпіку» з’явився в часи розквіту LceJournal — «Живого Журналу». В основному він вживався в іронічному ключі, коли користувач у суперечці починав наводити сумнівні аргументи. Наприклад, звинувачував співрозмовника в сексуальних відхиленнях, якщо у того на аватарці було зображення з аніме.

Але використовувалося словосполучення набагато ширше. Висновки про людину намагалися зробити, скажімо, за кількістю знаків перепинання і смайлів (неврівноваженість) або кількістю вживаних займенників «я» (самозакоханість), а то й передбачали на підставі цього психічні розлади.

У будь-якому випадку мем «діагноз по юзерпіку» завжди вживався з іронією і всіляко обігравався в жартах. Наприклад, у різних видах існувала обкладинка фейкової книги «Диванна психологія. Вчимося визначати орієнтацію, дитячі комплекси та IQ опонента за його аватаркою «із серії» Намагаємося здаватися розумнішими «.

Соцмережі дещо змінили присутність людей в інтернеті. Раніше ЖЖ, чати і форуми припускали деяку, а то і повну анонімність, так що людина могла уявляти такою, якою хотіла. У соцмережі більшість приходить під своїм ім’ям і додає в друзі реальних знайомих, так що привирати стає важче. Можна прикрашати реальність, але якщо ти слюсар з Твері, постати доларовим мільйонером з Лос ‑ Анджелеса не так просто.

Крім того, люди в цілому стали повідомляти про себе більше особистої інформації. Із середньостатистичного профілю в соцмережі можна дізнатися про особисте життя, захоплення, місця роботи і багато іншого. А тому тема, яка раніше була іронічною, стала серйозною: чи можна робити далекосяжні висновки про психологічний стан людини за даними, які вона транслює в Мережу, і наскільки вони достовірні.

Що з цього приводу говорять дослідження

Соцмережі — масове явище, а тому питання почали досліджувати вчені. Наприклад, в одній науковій статті автори стверджують L. R. Saslow, A. Muise et al. Can You See How Happy We Are? Facebook Images and Relationship Satisfaction/Social Psychological and Personality Science, що парні фото на аватарку ставлять люди, які задоволені відносинами. Вони ж часто викладають контент, пов’язаний з особистим життям. Інше дослідження говорить, що це не зовсім так: частіше за інших романтичну інформацію публікують G. Seidman, M. Langlais, A. Havens. Romantic relationship-oriented Facebook activities and the satisfaction of belonging needs/Psychology of Popular Media Culture люди, чия самооцінка залежить від відносин.

Вчені з Гарварда з’ясували A. G. Reece, C. M. Danforth. Instagram photos reveal predictive markers of depression/EPJ Data Science, чи можна виявити депресію за профілем в Instagram. За допомогою нейромережі вони досліджували, коли і з якою частотою люди публікували пости, скільки людей на знімку, які кольори переважають і так далі. Фотографії, опубліковані людьми в депресії, були менш яскравими, з переважанням синіх, сірих і чорних тонів. Причому фільтри такі користувачі використовували рідше, а пости публікували частіше. А ось емоції на фото: сумна людина або весела — виявилися зовсім непоказовими.

Проводилися експерименти і з оцінкою на підставі профілю в Facebook особистісних якостей з великої п’ятірки The Big Five Personality Traits/Verywell Mind: екстраверсії, доброзичливості, свідомості, відкритості досвіду і нейротизму. Нейромережа загалом непогано проявила W. Youyou, M. Kosinski, D. Stillwell. Computer-based personality judgments are more accurate than those made by humans/PNAS себе в цьому плані і дала досить точні характеристики.

Однак поки все це — обережні дослідження, одна з цілей яких полягає в тому, щоб розібратися, чи розумно взагалі оцінювати людину за допомогою соцмереж.

Чи можна ставити «діагноз» за профілем у соцмережі

Людина не нейромережа. Він поповнює базу даних повільніше, а ще у нього є емоції. Тому, переглядаючи чийсь профіль у соцмережі, ми можемо скласти лише враження про автора сторінки. Причому це враження буде залежати багато в чому від особистих якостей і стану глядача.

Магістр психології.

У деяких випадках можна приблизно скласти думку про людину, і то з великим застереженням. У Мережі багато людей, які прагнуть здаватися не тими, хто вони є насправді. Тому висновки про таких осіб можуть виявитися невірними і навіть протилежними реальності.

За словами Андрія Смирнова, будь-яка людина багатогранна, в ній можуть бути присутні умовні субличності, що не є відхиленням. Можливо, в інтернеті він відіграє якусь роль або хоче епатувати публіку. Але в будь-якому випадку соцмережі не дадуть об’єктивного уявлення про особу людини.

Аналогічної думки дотримується психолог Дмитро Соболєв. Він вважає, що за наповненням соцмережі ми можемо лише припускати, в якому напрямку людина мислить, які емоції схильна відчувати і, відповідно, як вона поводиться в суспільстві.

Сімейний і особистісний психолог.

Але стверджувати, що у людини розлад особи, на цій підставі не можна. Це так само неправильно, як якщо ми прийдемо в гості, побачимо там людину, яка схрестила руки і ноги, вжала голову в плечі і, начитавшись різного, вирішимо, що це закрита, антисоціально налаштована людина і він явно щось приховує. Помилка. Можливо, він просто замерз або йому так зручно. Навішувати ярлики неправильно і непродуктивно.

Судовий експерт ‑ психолог Олег Долгицький зазначає, що якщо людина не експерт, то вона не зможе виділити симптоми, які матимуть клінічне значення.

Викладач психології, судовий експерт-психолог.

Насторожити можуть лише крайні форми девіації, такі як насильство над тваринами і людьми, піроманія, самопошкодження, сексуальні відхилення. Але навіть це не завжди є ознакою вираженого розладу.

За словами Олега Долгицького, якщо ви припускаєте, що у когось можуть бути проблеми, достатньо уточнити у самої людини, запитати, чи турбує її що ‑ небудь: «Якщо відповідь буде негативною, то заподіювати допомогу немає сенсу».