Ексудативний гайморит: симптоми, методи діагностики, терапія

При ексудативному гаймориті у людей запалюються верхньочелюстні пазухи, які ще називають гайморовими. Ця хвороба може проходити в різних формах, на її тлі можливі ускладнення. Ця недуга є основним видом запальних процесів у гайморових синусах, вона загрожує серйозними наслідками.

Особливості цієї патології

Виникати може ексудативний гайморит ліворуч, праворуч або може також поширюватися і на обидві пазухи одночасно. Щелепні пазухи — це порожнечі в кістках черепа. Їх призначення полягає у вирівнюванні тиску всередині черепа. У нормі ці пазухи заповнені повітрям і можуть вільно повідомлятися з порожниною носа, але при запальному процесі вихідний отвір у них набрякає, через що порушується газообмін із зовнішнім середовищем. У підсумку в пазусі виникає запальна рідина, яка за відсутності лікування може стати гнійною.

Форми захворювання

Ексудативний гайморит досить поширений і полягає в поступовому протіканні наступних стадій:

• Катаральний етап розвитку захворювання.
• Серозна стадія.
• Гнійна стадія.

Найбільш легкою вважається катаральна стадія, на якій в гайморових синусах формується запальний набряк. Якщо лікування не розпочато, то з носа з’являються рясні слизові виділення, а слідом за ними утворюється гнійний тип правостороннього або лівостороннього ексудативного гаймориту. Це захворювання часто переходить у хронічну форму, яка триває місяцями або навіть роками, періодично провокуючи рецидиви. Гострий тип такого гаймориту триває не більше місяця і відрізняється вираженою і досить яскравою симптоматикою з різним ступенем інтоксикації.

У чому полягають основні причини захворювання

Причини ексудативного гаймориту у здорової людини, які не страждає хронічними патологіями носа, криються зазвичай у зараженні вірусною інфекцією. Досить часто ця патологія з’являється на тлі важких інфекційних хвороб, таких як кір і скарлатина, причому гайморит виступає в ролі їх ускладнення або в якості одного з провідних симптомів. Знижений імунітет і присутність соматичних хвороб обумовлюють розвиток ексудативного гаймориту. Таким чином, їм можна захворіти на тлі ангіни, фарингіту, хронічного тонзиліту, гострого бактеріального риніту, хвороби зубів і так далі.

Вірусна інфекція може спровокувати тільки гострий ексудативний гайморит, а хронічний його тип з’являється після заселення слизовою бактеріями на тлі ослабленого імунітету. Патологія може виникнути і в результаті впливу алергенів і різних подразників, здатних спровокувати серозне запалення.

Небезпечний двосторонній ексудативний гайморит, він найчастіше призводить до розвитку ускладнень.

Фактори ризику

Підвищують ризик розвитку цього захворювання такі фактори:

• Наявність викривленої носової перегородки.
• Різні аномалії будови пазух.
• Невилікувані зуби і десни.
• Схильність до частих алергій.
• Діяльність на шкідливому виробництві.
• Наявність травм або чужорідних тіл у пазухах.
• Присутність соматичних хвороб організму.
• Вживання медикаментів, які послаблюють імунітет.

Як проявляє себе лівосторонній або правосторонній ексудативний гайморит?

Симптоми цього неприємного захворювання

Як правило, спочатку у пацієнта на тлі цього захворювання з’являються симптоми вірусної патології. Наприклад, може підвищуватися температура тіла, можливе відділення з носа сер поряд з болем у горлі, закладеністю носа і розбитістю. Найпоширенішими симптомами гострого гаймориту служать такі прояви:

• Поява дискомфорту в носі, біля нього і в переносиці.
• Наявність тиску і болю під оком, а також набряки повік.
• Виникнення головного болю, що охоплює лоб і віскі.
• Посилення больових відчуттів при нахилі голови вниз.
• Присутність закладеності носа поряд з неможливістю їм дихати, а також мерзотність голосу.
• Виникнення прозорих виділень з носа.
• Стікання патогенної суті по задній глоточній стінці.
• Чергове підвищення температури тіла, навіть у тому випадку, якщо вона вже приходила в норму.
• Наявність нездужання і високої стомлюваності, а також слабкості.
• Зниження апетиту і безсоння.

Катаральний тип гаймориту даної форми

Катаральний тип ексудативного гаймориту проходить більш легко. Зазвичай він супроводжується лише набряком носа і мізерними або рясними слизовими виділеннями. Вони можуть підсихати в носі і формують кірки. При відсутності лікування катаральний гайморит може переходити в гнійний, при цьому колір с^ буде змінюватися, і ставати жовтим, а її консистенція виявляється більш густою, на додачу спостерігається неприємний запах. При сприятливому результаті захворювання завершується через чотири тижні повним одужанням. Але нерідко ексудативний гайморит набуває хронічної форми, і ознаки його бувають стертими і малопомітними:

• Наявність хронічного нежитю, що погано піддається лікуванню.
• Присутність закладеності носа, частіше поперемінної або односторонньої.
• Поява періодичних болів в очниці.
• Посилення больових відчуттів при морганії.
• Розвиток хронічного кон’юнктивіту.
• Виникнення головного болю.
• Поява сухого кашлю на тлі стікання сел по ковтку.
• Порушене нюх.

Хронічна форма ексудативного гаймориту нерідко поєднується у пацієнтів з розростанням поліпів, і тоді в цьому випадку хвороба визнається змішаною.

Проведення діагностики при гаймориті

Діагноз ставлять на підставі збору повного анамнезу, а також відштовхуючись від огляду, оцінювання тяжкості та локалізації клінічного прояву. При підозрі на гайморит в обов’язковому порядку роблять рентгенографію або комп’ютерну томографію придаткових пазух носа. На тлі проведення риноскопії зазвичай виявляється набряк поряд із запаленням, слизовими або гнійними виділеннями, а також може бути помічено і присутність поліпів у носі.

Ендоскопія носа і пункція

Вельми інформативною методикою обстеження при цьому захворюванні є ендоскопія носа, а також пункція гайморових пазух. При пункції лікарем проколюється стінка синуса і відкачується її вміст. Надалі починаються лікувальні заходи у вигляді промивання пазухи і введення в неї антибіотиків. У вагітних визначення діагнозу полегшує проведення діафаноскопії, оскільки КТ і рентгенографія можуть нашкодити плоду, що розвивається.

Лікування ексудативного гаймориту

У чому ж полягає терапія недуги?

Найважливішою метою лікування вважається недопущення ускладнень, для чого потрібно повністю усунути інфекційні процеси. Це досягається шляхом відновлення дренажу пазухи та елімінації збудника хвороби. В обов’язковому порядку забезпечують немедикаментозні заходи у вигляді рясного пиття, відмови від шкідливих звичок, зволоження повітря в приміщенні та дієтичного харчування. Для зняття набряку, а, крім того, для поліпшення дренажу пазух виконують такі методи терапії:

• Приймають антигістамінні засоби у вигляді «Зіртека», «Дезлоратадіна» або «Еріуса».
• Закопують судинні засоби у формі «Клісена», «Оксиметазоліна», «Рінонорма» тощо.
• Промивають ніс розчинами морської солі, наприклад, для цього підходить «Аквамарис» поряд з «Аквалором», «Фізіомером» і «Но-Сіллю».
• Зрошують ніс препаратами, призначеними для розрідження гню і сер, наприклад, за допомогою «Рінофлуїмуцилу» і «Синуфорте».
• Закопують у ніс препарати для зменшення ринореї, наприклад, бромід іпратропія.

Щоб ліквідувати інфекційні процеси, хворому призначають антибіотики. Зазвичай для терапії ексудативного гаймориту застосовують пеніциліни з макролідами в таблетках у вигляді «Азитрокса», «Флемоклава», «Аугментина» і «Еритроміцина». А при важкому перебігу більше підходять цефалоспорини четвертого покоління у вигляді «Супракса» і «Цефтріаксон» у вигляді пігулок, але краще використовувати ці препарати у формі внутрішньомишкових ін’єкцій. Додатковими лікувальними способами, які підбираються для лікування цієї патології, можуть бути:

• Лікування протизапальними медикаментами при спеці і нездужанні у вигляді «Ібупрофена», «Нурофена» і «Німесила».
• Вживання противірусних ліків у формі таких препаратів як «Віферон» поряд з «Циклофероном» і «Кагоцелом».
• Зрошення за допомогою місцевих антисептиків і антибіотиків у вигляді «Мірамістина», «Біопарокса», «Альбуцида», «Протаргола» і «Ізофри».
• Використання назальних глюкокортикостероїдів у вигляді «Назонекса» і «Аваміса».
• Проведення фізіотерапії. У цьому випадку виконується лазерне лікування, УВЧ, синє світло тощо.

Хірургічне лікування часто буває показано на тлі катарально-ексудативного гаймориту хронічного типу або гнійного. Пункцію роблять для видалення з пазухи густого гню. Також ця процедура виконується для прицільного введення антибіотиків. Після проколу в пазуху ставиться катетер, через який кожен день робиться промивання за допомогою антисептиків і протеолітичних ферментів. На тлі алергічного гаймориту в порожнину пазухи вводять спеціальні антигістамінні медикаменти і глюкокортикостероїди.