Еліта егоїстична і ставить ефективність вище рівності

Ріс. 1. Розподіл людей за вподобаннями при розподілі матеріальних ресурсів у трьох вивчених вибірках. Кожна група з трьох стовпчиків відповідає одній вибірці: ліворуч — еліта (Yale law students), праворуч — пересічні американці (American adults), у середині — проміжна група (Berkeley undergraduates). У кожній групі лівий стовпчик показує частку тих, хто ставить інтереси партнера нарівні зі своїми власними («любителів справедливості»), правий — егоїстів. Темно-синім кольором показана частка людей, що цінують рівність вище ефективності, блакитним — частка людей з протилежними уподобаннями. Малюнок з обговорюваної статті в Science

Вивчивши рішення, що приймаються представниками різних верств суспільства в економічних іграх, американські економісти виявили радикальні відмінності між пересічними американцями та представниками «еліти» (до якої були віднесені студенти найбільш престижних навчальних закладів, а також громадяни з високим доходом у поєднанні з хорошою освітою). Представники еліти, незалежно від своїх усвідомлених політичних уподобань і партійної приналежності, виявилися більш схильні до егоїзму (на противагу турботі про інтереси інших людей). Крім того, еліта надає більшого значення ефективності (що розуміється як сукупний загальний виграш), ніж рівності в розподілі матеріальних благ.

Зростаюча соціальна і майнова нерівність — гостра проблема багатьох розвинених країн, у тому числі і США (див.:Висока релігійність населення і низький рівень суспільного благополуччя — слідства соціальної нерівності, «Елементи», 07.12.2010). Проблема ускладнюється тим, що всякий перерозподіл, спрямований на вирівнювання життєвого рівня людей, — дороге задоволення: його неможливо здійснити без істотних втрат. За образним виразом відомого американського економіста Артура Оукена, всі механізми зрівнянного перерозподілу передбачають використання дірявих відер («the transfer mechanisms that promote equality all involve leaky buckets»).

Підприємцям, політикам і державі в цілому постійно доводиться шукати компроміс між ефективністю (що розуміється як сумарний загальний виграш) і рівністю розподілу благ. При цьому експерти відзначають дивний дисонанс між порівняно млявими перерозподільними заходами, що вживаються американською владою для зменшення нерівності, і настроями виборців, багато з яких воліли б більш енергійні зрівняльні заходи навіть ціною зниження загальної ефективності економічної системи.

Щоб розібратися в причинах цієї невідповідності, а також для кращого розуміння і прогнозування соціально-економічної ситуації, важливо зрозуміти, як люди з різних соціальних верств вибирають (або знаходять компроміс) між ідеалами ефективності і рівності. Нерідко до цієї дилеми домішується ще одна: між власними корисливими інтересами (егоїзмом) і справедливістю (під якою розуміється уявлення про те, що інтереси всіх людей мають рівну значимість). Вважається, що це дві різні дилеми, вирішення яких пов’язане з різними уявними процесами та аспектами психіки, хоча на практиці відокремити одну від одної часом буває непросто.

Економісти з чотирьох провідних американських університетів (Єльського, Бостонського, Мерілендського і Каліфорнійського в Берклі) спробували за допомогою ретельно спланованих тестів і витонченого статистичного апарату розібратися в хитросплетіннях людських мотивів, що лежать в основі таких рішень. Автори поставили перед собою мету порівняти рішення, прийняті пересічними американцями і представниками еліти в ситуаціях, що вимагають вибору як між ефективністю і рівністю, так і між егоїзмом і справедливістю.

Пересічних американців представляли учасники інтернет-проекту American Life Panel (ALP), в рамках якого з науковими цілями відстежується життєвий шлях репрезентативної вибірки дорослих американців. «Елітних» вибірок було три. Перша, найбільш рафінована, складалася зі студентів Єльської школи права (Yale Law School, YLS), де працює один з авторів статті. Ця школа — найпрестижніший і високорейтинговий юридичний освітній заклад у США, випускники якого не тільки заробляють купу грошей (стартова зарплата для випускників подібних вишів — близько $160 000 на рік), а й займають ключові позиції в економіці та державному управлінні і реально впливають на політичний курс країни. Автори тестували студентів Єльської школи тричі — в 2007, 2010 і 2013 роках. Оскільки термін навчання там — три роки, кожен раз досліджувалися нові вибірки. Друга елітна, але трохи менш пафосна вибірка складалася зі студентів Каліфорнійського університету в Берклі (University of California, Berkeley; UCB), де також працює один з авторів. Нарешті, третя вибірка (ALP elite) являла собою елітну частину контингенту ALP, відібрану за формальними критеріями доходу та освіти: до неї потрапили особи з вищою освітою і доходом понад $100 000 на рік. Вибірка ALP elite є «елітарною» меншою мірою, ніж YLS, але істотно більшою, ніж вибірка ALP non-elite, куди потрапили люди без вищої освіти і з доходом менш ніж $100 000 на рік.

Для тестування випробовуваних автори використовували модифіковану версію гри «Диктатор» (див. Dictator game). Випробуваному послідовно показували на екрані комп’ютера 50 різноманітних графіків, подібних тим, що зображені на рис. 2.

Ріс. 2. Приклади завдань, що пред’являлися учасникам дослідження. Випробовуваний повинен був розподілити грошову суму між собою і анонімним партнером, вказавши мишкою будь-яку точку на похилому відрізку. При цьому ордината обраної точки відповідає частці, яку отримає випробовуваний, а абсциса — частці партнера. Чим крутіший нахил відрізка, тим дорожче обходиться випробовуваному кожен переданий партнеру цент. Шкали проградуйовані в умовних «жетонах», які наприкінці тестування обмінювалися на гроші за курсом 1 долар за 3 жетони. Малюнок з додаткових матеріалів до обговорюваної статті в Science

Випробовуваний повинен був розділити грошові кошти між собою і анонімним партнером, вказавши точку на графіку. Наприкінці тестування в реальні гроші переводилися результати тільки одного з 50 тестів, випадково обраного.

Таким чином, була зібрана інформація про те, як кожен випробовуваний розподіляє гроші між собою та іншою людиною залежно від ціни, яку доводиться платити за прагнення до справедливого розділу. Зібрані дані дозволили авторам відокремити один від одного дві тісно переплетені дилеми: егоїзм-справедливість і ефективність-рівність. Для цього використовувався досить складний математичний апарат, в основі якого лежали досить прості ідеї. Про егоїзм випробовуваного свідчить те, яку в середньому частку від загальної суми він залишає собі. Про те, що для нього важливіше — ефективність або рівність, можна судити з того, як він реагує на зміни ціни, яку доводиться платити за передані партнеру кошти. Якщо при збільшенні цієї ціни людина починає жертвувати великими сумами в ім’я рівності, значить, вона цінує рівність вище ефективності. Якщо ж він, навпаки, знижує в цьому випадку витрати на боротьбу з нерівністю, то його класифікували як прихильника ефективності.

Аналіз даних почався з оцінки того, наскільки послідовною і раціональною була поведінка кожного учасника. Для цього потрібно було з’ясувати, наскільки точно відповідають рішення, прийняті випробовуваним, припущенню про те, що він щоразу керувався однією і тією ж стратегією, що визначається двома параметрами, постійними для кожного учасника. Перший параметр — рівень егоїзму випробовуваного, другий — те, наскільки він цінує ефективність порівняно з рівністю. Дії випробуваного вважаються послідовними і раціональними, якщо за одними його рішеннями можна передбачити інші. Виявилося, що всі випробовувані приймали рішення досить послідовно, хоча у представників еліти слідування єдиної стратегії було виражено істотно сильніше. З цього автори роблять висновок, що вирахувані для кожного учасника параметри егоїзму і прагнення до ефективності осмислені і дійсно відображають істотні властивості його мислення.

Все це може здатися дещо надуманим. Однак автори спираються на свої попередні дослідження, в яких їм вдалося показати, що отримані таким способом оцінки егоїзму і любові до ефективності, по-перше, узгоджуються з результатами інших тестів, розроблених психологами та економістами для подібних цілей, по-друге, дозволяють досить точно передбачати політичні уподобання людей. А саме, люди, схильні, згідно тестів, ставити рівність вище ефективності, голосують на виборах за прихильників зрівняльного розподілу, і навпаки, ті, для кого тестування показало підвищену тягу до ефективності, голосують за противників таких заходів.

В рамках даного дослідження автори провели ще одну перевірку достовірності своїх оцінок. Для цього вони використовували дані про працевлаштування студентів Єльської школи права, протестовані в 2007 і 2010 роках (протестовані в 2013 році або ще навчаються, або знаходяться на самому початковому етапі своєї трудової кар’єри). Виявилося, що багато з тих, у кого була підвищена тяга до справедливості, пішли працювати в некомерційні організації (діяльність яких нерідко орієнтована на боротьбу з нерівністю і захист знедолених), тоді як серед студентів з підвищеним прагненням до ефективності більшість тепер працює в бізнесі. Серед студентів, які влаштувалися на державну службу і присвятили себе науці, переважають особи з проміжними значеннями даного показника. Ці факти, на думку авторів, підтверджують адекватність отриманих оцінок.

Тепер, нарешті, можна було перейти до порівнянні вибірок між собою. Основні результати показано на рис. 1. Виявилося, що в найбільш елітній групі (YLS) порівняно з пересічними американцями (ALP) істотно більше, по-перше, егоїстів, по-друге — любителів ефективності. Цікаво, що переважна більшість (> 90%) студентів Єльської школи права вважають себе прихильниками Демократичної партії, яка виступає за зростання податків і збільшення витрат на «соціалку», тобто за зрівнянні заходи. Таким чином, реальна схильність вирішувати дилеми на користь ефективності чи справедливості не завжди корелює з декларованими політичними уподобаннями. Студенти з Берклі (UCB) по любові до ефективності займають проміжне становище, а за егоїзмом навіть перевершують майбутніх юристів з Єля. Ще одна «проміжна елітна» вибірка, ALP elite, займає проміжне положення між YLS і ALP non-elite за обома показниками.

Автори підкреслюють, що їх дослідження вперше наочно продемонструвало чіткі відмінності між елітою і пересічними громадянами по їх відношенню до ідеалів ефективності і рівності. Пересічні американці більше цінують справедливість і рівність у розподілі матеріальних благ, тоді як еліта егоїстична і ставить ефективність вище рівності. Ймовірно, саме цим багато в чому пояснюється згаданий вище дисонанс між настроями виборців і державною політикою в галузі перерозподілу.

З точки зору еволюційної психології було б вкрай цікаво з’ясувати, чи є егоїзм і презирство до зрівнялівки причиною або наслідком вступу до престижних вишів і життєвого успіху (або ж те й інше — слідства якоїсь третьої причини). Важливо було б визначити ступінь спадкованості цих ознак і оцінити їх вплив на репродуктивний успіх (пристосованість). На жаль, ці важливі для біолога питання залишилися за рамками обговорюваної статті. Тому отримані результати і розроблені методи не можуть поки бути використані для довгострокових еволюційних прогнозів, хоча вони, звичайно, важливі для короткострокового прогнозування соціально-політичного розвитку.

Джерело: Raymond Fisman, Pamela Jakiela, Shachar Kariv, and Daniel Markovits. The distributional preferences of an elite // Science. 2015. V. 349. P. 1300.

Олександр Марков