Ендемічні захворювання: визначення, приклади. Найстрашніші хвороби

Як відомо, у світі існують мільйони хвороб. Більшість патологій поширена у всіх регіонах. Проте існує окрема група — це ендемічні захворювання. Такі патології зустрічаються не скрізь, а лише на певному географічному відрізку. Залежно від поширеності розрізняють: ендемії, пандемії та епідемії.

До таких захворювань відносять і страшні хвороби, що забрали мільйони життів. Серед них: чума, холера, малярія. Як і всі ендемічні хвороби, ці інфекції почалися в певному регіоні, після чого поширилися по всьому світу і отримали назву епідемій. Найчастіше регіональні патології не виходять за межі своєї біогеографічної провінції.

Ендемічні захворювання: поняття

Захворювання, що охоплюють певний регіон, називаються ендемічними. Під цими патологіями мається на увазі, що джерело проблеми знаходиться в навколишньому середовищі постійно. Зазвичай до таких хвороб призводять проблеми з водою, ґрунтом або повітрям у регіоні. Часто ендемічні патології пов’язують з паразитами, що мешкають в певних кліматичних умовах (Індія, африканські країни). Найстрашніші хвороби, які лютували в середні століття і раніше, теж спочатку ставилися до регіональних проблем. На щастя, завдяки розвитку епідеміології та медицини вони не зустрічаються в сучасному світі.

Причини ендемічних захворювань

У більшості випадків етіологічними факторами ендемічних захворювань є вірусні та паразитарні інфекції. Переносники цих патологій — гризуни або комахи. У ряді випадків причина захворювань — брак мікроелементів або вітамінів. Недостатність таких сполук, як йод, кальцій, вітаміни С і Д, викликає ідентичні порушення в організмі у людей, що живуть в певному регіоні. Також до захворювань може призводити і надлишок мікроелементів (наприклад, фтор).

Механізм розвитку ендемій

Кожне ендемічне захворювання має свій певний патогенез і клінічну картину. В першу чергу це залежить від причини виникнення патології. При вірусних і бактеріальних інфекціях збудник потрапляє в кровотік людини і розмножується в тканинах організму. Після цього у хворого починають проявлятися симптоми. Переносниками інфекцій у більшості випадків є комахи (комарі, клопи) і гризуни. У деяких регіонах ендемічні захворювання пов’язані з паразитами, які мешкають у водоймах. Вони проникають в організм людини і розмножуються там. У більшості випадків клінічна картина розвивається при попаданні спорожнень паразитів у кровотік.

Якщо причиною ендемічного захворювання є брак необхідних вітамінів і мікроелементів, то патогенез таких недуг інший. Через те що організм не отримує певної речовини, починають працювати компенсаторні механізми. В результаті цього органи-мішені гіпертрофуються, а їх функціонування порушується. Клінічна картина кожної патології залежить від того, яка саме система вражається через брак мікроелемента або вітаміну.

Зв «язок ендемічних захворювань з епідеміологією

Ендемічні захворювання мають прямий зв’язок з місцевістю, на якій вони поширюються. Нестача або надлишок мікроелементів у регіоні призводить до збільшення числа патологій саме в цьому районі. Прикладами можуть служити такі порушення: ендемічний зоб, флюороз, рівська хвороба, цингу тощо. Широке поширення інфекції призводить до розвитку пандемій та епідемій. Зазвичай це стосується вірусних, паразитарних і бактеріальних захворювань.

Таким чином, мало місце поширення чуми, холери, малярії. Оскільки ці інфекції переносять гризуни і комахи, вони вразили цілі континенти. Захворювання, специфічні для африканського регіону, — це Конго-кримська лихоманка, вірус Ебола, ВІЛ. Деякі автори відносять до ендемічних патологій алкогольну та наркотичну залежність.

Найстрашніші хвороби: чума, холера

До найпоширеніших ендемій слід віднести особливо небезпечні інфекції, які забрали мільйони життів. Особливе місце займає пандемія чуми. Цим захворюванням було охоплено відразу кілька континентів. Широке поширення чуми пов’язують з міграцією гризунів, які є резервуаром інфекції. Зараження може відбуватися кількома способами. Найчастіше це трансмісивний шлях (через укуси бліх). Також збудник може проникнути в організм з їжею і через вдихуване повітря (при легеневій формі захворювання). Незважаючи на те, що інфекція дуже рідко зустрічається в даний час, варто пам’ятати, що переносники чуми, як і раніше, — це щури. На відміну від людей, гризуни можуть хворіти тривалий час. При наявності у них хронічної інфекції вони є заразними.

Іншим ендемічним захворюванням, що перейшло в епідемію, стала холера. Як і чума, вона забрала мільйони життів і поширилася практично по всьому світу. Збудником інфекції є холерний вібріон. Шлях передачі захворювання найчастіше водний або аліментарний. Дана інфекція досі зустрічається в районах з несприятливими санітарними умовами.

Клінічна картина ендемічних хвороб

Симптоми ендемічних захворювань відрізняються один від одного. При нестачі мікроелементів зазвичай страждає певна система. Прикладами є ендемічний зоб, рівська хвороба. У першому випадку спостерігається брак йоду в організмі. Це призводить до зниження гормональної функції щитовидної залози. Результатом стає затримка розумового та фізичного розвитку. Рівська хвороба характерна для районів з низьким вмістом кальцію в питній воді. Це зустрічається в Забайкаллі, Китаї та Кореї. Клінічна картина патології полягає в деформації кістково-суглобової системи.

Надлишок мікроелементів також може призводити до ендемічних захворювань. Прикладом є флюороз. При цьому захворюванні відбувається накопичення фтору в зубній емалі, що проявляється темними плямами і карієсом.

Ендемічні інфекції особливо небезпечні. Вони характеризуються інтоксикацією і ураженням всього організму. Чума супроводжується появою септичних язв на шкірі або деструкцією легеневої тканини. Холера призводить до прогресуючого зневоднення організму.

Діагностика ендемічних хвороб

Діагностика ендемічних захворювань зазвичай не становить труднощів. Оскільки масштаби патології великі, симптоми швидко пов’язують з недостатністю або надлишком певного хімічного елемента. При цьому необхідно провести аналіз ґрунту, води і повітря в цій місцевості. Якщо це інфекційна патологія, то дуже важливо знайти її джерело. Для кожного захворювання він різний. Наприклад, переносники чуми — блохи, Конго-кримської лихоманки — кліщі. Оскільки більшість захворювань є зооантропонозними, необхідно знайти резервуар інфекції. Найчастіше це щури, миші, домашня худоба.

При інфекційних процесах лікарі беруть для дослідження біологічний матеріал (кал, сечу, слину), а також їжу, яку вживав хворий. Проводиться бактеріологічний аналіз крові та спорожнень.

Методи боротьби з ендемічними захворюваннями

Для боротьби з інфекційними ендемічними захворюваннями потрібна робота не тільки медиків, а й епідеміологів. У місці зараження відразу формується карантинна зона. Всіх хворих необхідно госпіталізувати в інфекційний стаціонар.

Особи, які контактували з пацієнтами, повинні пройти обстеження і не залишати карантинну зону. Це необхідно, щоб уникнути подальшого поширення інфекції. У місці зараження проводиться паркан матеріалу для епідеміологічного дослідження. Проводиться санітарна обробка, яка включає миття приміщення з дезінфікуючими засобами, провітрювання, кип’ятіння білизни. Карантинна зона повинна бути недоступна для здорового населення. При особливо небезпечних інфекціях медичний персонал працює в спеціальній формі (протичумний костюм).

Профілактика ендемічних хвороб

Ендемічні захворювання потребують своєчасної профілактики. У місцях з нестачею мікроелементів та вітамінів необхідні речовини додають у продукти харчування (йодована сіль), воду. Проводиться діагностика новонароджених (на фенілкетонурію, гіпотиреоз). При підозрі на ендемічне захворювання призначають біологічні добавки з відсутніми вітамінами і мікроелементами. Також при деяких патологіях потрібен спеціальний режим (прогулянки на сонці), періодичні зміни кліматичних умов.