Ентеральні шляхи введення лікарських препаратів

Залежно від патології вибирають і шляхи введення лікарських препаратів, щоб вони якомога швидше і ефективніше впливали на організм. Володіючи знаннями про переваги і недоліки тих чи інших способів введення ліків, для кожного пацієнта можна підібрати найбільш оптимальний варіант.

Часто лікарські засоби призначаються і використовуються ентерально. «Це як?» — запитаєте ви. По-іншому можна сказати: через травний тракт. Цей спосіб поділяється на наступні введення.

Буккальний (за щоку)

Терапевтична дія ліків при плідному введенні розвивається швидко, і в той же час збільшується час всмоктування за рахунок використання спеціальних форм препаратів: диски, пластирі, які приклеюють до внутрішньої поверхні щоки. Однак часте застосування цього способу призводить до роздратування слизових оболонок.

Сублінгвально — що це означає?

Здійснюється швидке всмоктування лікарських засобів у слизовій оболонці ротової порожнини при прийомі їх під мову. Переваги цього способу: діюча речовина потрапляє прямо в кров, минаючи агресивний вплив травного соку і ферментів печінки; швидкий судинний ефект при кризах гіпертонічних; купування приступів стенокардії. Недоліки: при проковтуванні частини лікарського препарату знижується терапевтична дія; лікарську форму (драже, таблетки, гранули) треба тримати під мовою до повного розчинення; розвиток побічної дії — роздратування слизової рота. Отже, сублінгвально — що це означає? А означає це прийом препарату під язик.

Вагінальний (у вологині) і уретральний (в уретру)

Ці шляхи введення використовують в основному для терапії інфекційних захворювань жіночих і чоловічих статевих органів. Вагінально вводять лікарські форми: суспензії, креми, таблетки, емульсії, мазі, свічки. Дані способи знайшли своє застосування і в діагностичних цілях для введення контрастних засобів.

Пероральний (через рот)

Це найпоширеніший ентеральний шлях введення медикаментів. Через рот приймають багато лікарських форм препаратів. Діючі речовини, що містяться в лікарських засобах, зі шлунково-кишкового тракту надходять у кров. Терапевтична концентрація досягається в крові в середньому через 10-15 хвилин після прийому ліків. Взаємодія з травним соком, ферментами, фрагментами їжі здійснюється при прийомі лікарських засобів ентерально. Це як прийом препаратів безпосередньо після їжі, так і під час прийому їжі.

Таким чином, ліки зазнають атаки різних хімічних речовин у кислому середовищі. Найбільш сприятливим часом прийому препаратів вважається період за тридцять хвилин до їжі. У цей час вони не будуть піддаватися впливу шлункового соку і за відсутності харчових речовин всмоктуються в кров в максимальному обсязі. Існують лікарські форми, покриті спеціальним складом, завдяки якому препарат у незмінному вигляді проходить через шлунок і розчиняється тільки в тонкій кишці, що має слабке лужне середовище.

Ректальний (у пряму кишку)

Особливе місце серед ентеральних шляхів введення препаратів відводиться цьому способу. При ректальному способі введення відбувається швидке всмоктування і в короткі терміни досягається максимальна терапевтична концентрація діючої речовини в організмі людини. Через пряму кишку вводять препарати в різних лікарських формах. В результаті такого введення вони не руйнуються ферментами печінки і травним соком. У порівнянні з пероральним прийомом лікувальний ефект вище в три рази.

Перевага ентерального шляху введення через пряму кишку — це єдиний спосіб допомога пацієнту у випадках його нездатності до ковтання або знаходження в несвідомому стані, при блювоті, ураженнях шлунково-кишкового тракту. А також до достоїнств цього способу введення можна віднести:

• відсутність алергічних реакцій і побічних дій, або вони мінімальні;
• доведена ефективність ректальних засобів для лікування дитячого населення, літніх громадян, вагітних (під час токсикозу);
• широкий асортимент пропонованих лікарських форм для лікування різних патологічних станів.

Недоліками цього ентерального шляху введення є:

• при ректальному введенні відбувається тільки місцевий вплив;
• слизова оболонка прямої кишки піддається роздратуванню;
• незручно застосовувати;
• психологічно не кожен пацієнт може використовувати цей шлях введення.

Ентеральний шлях введення: переваги і недоліки

Препарати, введені цим способом, чинять на організм як місцеву, так і системну дію.

Переваги цього способу введення лікарських засобів:

• зручність і простота прийому для різного віку;
• найпоширеніший метод;
• пацієнти не потребують допомоги медичних працівників;
• виключаються ускладнення, характерні при парентеральному застосуванні медикаментів;

Недоліки ентерального шляху введення:

• у шлунково-кишковому тракті затримуються діючі речовини, в результаті всмоктування в кров сповільнюється;
• лікарські засоби піддаються сильному впливу кислого середовища;
• в печінці відбувається дезактивація препаратів;
• на всмоктуваність препаратів впливає стан шлунково-кишкового тракту і слизових оболонок;
• на фармакологічну дію лікарських засобів впливає вік хворого, наявність захворювань.

Інший спосіб введення лікарських засобів — це парентеральний шлях.

Введення препаратів цим методом здійснюється в обхід травного тракту і підрозділюється на наступні введення.

Внутрішньовенний

Переваги цього методу:

• Швидкий ефект.
• Можна точно розрахувати необхідну концентрацію препарату для конкретного пацієнта, що особливо важливо для хворих, які отримують хіміотерапевтичне лікування.
• Вводяться препарати, які дратують слизові оболонки, швидко розкладаються або вступають у хімічні реакції з травним соком.

Внутрішньоартеріальний

Застосовується для проведення перфузії деяких органів активними діючими речовинами, що містяться в лікарських препаратах. Тромбоз вени — найсерйозніша побічна дія парентерального шляху введення препарату.

Внутрішньомишковий

Терапевтична концентрація лікарського засобу в організмі досягає піку протягом 20 хвилин залежно від фармакологічної групи введеного препарату. Обсяг препарату, допустимий для введення цим способом, не повинен бути більше 10 мл. Недоліки: неприємні та болючі відчуття під час і після введення препарату; можливий розвиток абсцесу, потрапляння в кровоносну посудину голки, пошкодження нервових волокон.

Підшкірне

Для цього виду введення підходять не всі лікарські засоби.

Терапевтичний ефект настає повільніше, ніж при внутрішньовенному або внутрішньомишковому способі введення, але і триває більш тривалий час.

Інгаляційне

При цьому вигляді введення препарату у формі аерозолю, порошку або газу досить швидко всмоктується. Він надає локальну, а іноді і загальну дію.

Інтратекальне

При цьому вигляді введення препарату вводиться безпосередньо в субарахноїдальний простір і використовується у випадках:

• анестезії: спинномозковий або спинальний;
• створення високої концентрації антибактеріальних або гормональних препаратів.

При місцевому застосуванні препарат наноситься на слизові оболонки (носа, очей, шкіри) або поверхню кожного покриву з метою створення як локалізованого, так і системного ефекту.

Недоліки: при тривалому застосуванні, особливо гормональних препаратів, часто розвиваються побічні реакції у вигляді роздратування.

За допомогою фізіотерапевтичної процедури електрофорезу ліки з поверхні під дією струму переносяться в глибокі шари шкіри, надаючи необхідну фармакологічну дію.

Спеціальні суміші

Ентеральні суміші призначаються і використовуються для лікування різних захворювань:

• цукрового діабету;
• ниркової, печінкової, дихальної недостатності;
• дисбактеріозу та інших хвороб органів травлення.

Поживні суміші завдяки наявності пребіотиків мають благотворний вплив на організм людини:

• нормалізують роботу шлунка і товстої кишки;
• покращують моторику кишківника та процес всмоктування активних речовин;
• сприяють регенерації епітеліальної тканини товстого кишечника;
• зменшують швидкість всмоктування глюкози;
• впливають на зниження холестерину.

Правильно підібраний спосіб введення лікарського засобу для конкретного пацієнта з урахуванням розвитку побічних ефектів, мінімального періоду настання фармакологічної дії препарату, а також обліку його стану є одним із завдань, що стоять перед медичним працівником.