Еріх Гепнер — фашистський генерал, який став злочинцем

Еріх Гепнер — маловідомий німецький офіцер, який зумів стати генерал-полковником за правління Адольфа Гітлера. Його біографія не містить у собі видатних подій або незвичайних рішень, але вона може стати яскравим прикладом того, як фашистська система розправлялася з тими, хто не задовольняв її вимог.

Еріх Гепнер: початок військової кар’єри

Еріх з раннього дитинства мріяв про професію військового. Тому в лавах регулярної армії Німеччини він проявив себе як самовідданий боєць, здатний не тільки виконувати накази, а й віддавати їх. І ось, в 1906 році, через всього лише рік після вступу на службу, він отримує своє перше звання — лейтенант.

Восени 1913 року ще зовсім юний Еріх Гепнер вступає у військову академію в Берліні. Однак закінчити її він не встиг, адже в 1914 році всіх військових призвали на фронт Першої світової війни. Правда, молодому офіцеру подібний поворот долі пішов тільки на користь, так як на полі битви він почав змінювати одне військове звання на інше.

У підсумку після закінчення війни він прийшов додому з погонами ротмістра. До того ж його груди прикрашали Залізні хрести обох ступенів.

Мирний час

Завдяки своїм заслугам у 1921 році Еріх Гепнер влаштувався в інспекцію кавалерії при військовому міністерстві. Тут його помічає вище керівництво, і незабаром офіцера переводять у штаб дивізії. Це був доленосний момент, який зіграв важливу роль у становленні Гепнера.

Так, у 1930 році він стає командиром полку, а в лютому 1933 року отримує звання полковника. Слідом за цим його переводять у начальники штабу 1-го армійського корпусу. А взимку 1936 року Еріх Гепнер стає генерал-майором. І, нарешті, навесні 1939 року його призначають генералом кавалерії, командувачем 16-м моторизованим корпусом.

Друга світова війна

Генерал Гепнер Еріх почав свою участь у Другій світовій війні з Польською кампанією. Потім його перекинули до Франції, де він проявив себе як видатний лідер, за що і отримав звання генерал-полковника. У 1941 році Гепнера відправляють до Радянського Союзу, щоб він допоміг з танковим наступом на Ленінград, а потім на Москву.

Однак 8 січня 1942 року його 6-й армійський корпус потрапляє під сильний вогонь у відповідь. Як командир Еріх Гепнер приймає рішення відступити, незважаючи на чіткий наказ битися до смерті. Подібне самовоління було неприйнятним — генерала з ганьбою звільняють з лав вермахту. До того ж Гепнера позбавляють всіх нагород і заслуг, що стає найбільшим ударом по його гордості.

Зрада і страта

20 липня 1944 року ряд офіцерів вермахту здійснює замах на життя Адольфа Гітлера з метою повалити тиранію фашизму. Однак їхній план провалюється, всіх змовників засуджують до смертної кари. До списку винних потрапляє і Еріх Гепнер, який з 1935 року підтримує тісні стосунки з Опором.

Смертний вирок було приведено в дію 8 серпня 1944 року. Колишній генерал фашистської армії був повішений у в’язниці Плетцензеї.