Фібринозний плеврит: можливі причини, симптоми та терапія

Фіброзний плеврит — це захворювання, назва якого говорить сама за себе. Воно проявляє себе у вигляді запального процесу в плеврі. Зазвичай захворювання — наслідок пайової (крупозної) пневмонії. Під час цієї хвороби на поверхні плевральних листків виникає специфічний наліт. Іншою причиною для плевриту може стати низка інших захворювань, таких як ревматизм, травма легені, рак або туберкульоз.

Сухий фібринозний плеврит

Це небезпечне захворювання, оскільки при ньому в плевральній порожнині відсутній легкий ексудат, який містить у собі певну кількість фібрину. У результаті скопилася рідина обмиває плевральні листки, після чого і накопичується фібринозний наліт, який збільшує товщину стінки плеври. Надалі йде процес заміни стінок самої плеври фібринозними тканинами. Сухий плеврит виявляється в період зародження захворювання, коли тканина лише починає запалюватися. Він охоплює кашлеві рецептори, внаслідок чого заражена людина починає кашляти.

Етіологія явища

Якщо в організмі відбувається будь-який запальний процес, то існуй ризик прояву плевриту, особливо цьому захворюванню схильні хворі, запальні процеси яких відбуваються безпосередньо в легенях або в органах, що розташовуються поблизу з плеврою. Виходячи з того, що є поштовхом для розвитку цього захворювання, всі причини можна підрозділити на асептичні та септичні. Для першої категорії характерні багато хронічних або патологічних захворювань. Яскравим прикладом може послужити червона вовчанка або уремія, яка розвинулася внаслідок ниркової недостатності. Як правило, при уремії на плевральних листках накопичуються азотисті шкали, а ті, в свою чергу, дратують стінки плеври.

До септичних захворювань, тобто до інфекційних, відносять: ГРВІ, абсцес легені, туберкульоз і пневмонії всіх типів.

Люди схильні до цього захворювання, якщо:

1. Постійно перебувають у знервованому стані.
2. Переносять в силу професії часте охолодження.
3. Перевтомлюються.
4. Мають схильність до важкої переносимості хімічних препаратів.
5. Не підтримують здоровий спосіб життя.

Симптоматичні прояви

Достовірною аускультативною ознакою фібринозного плевриту є характерне для цього захворювання тертя в плеврі. Іноді цей звук нагадує хруст сухого снігу. Крім цього найяскравішими його ознаками є: болючий, сухий, важкий кашель, болі в області грудної клітини або навіть ікота. Більш того, хворі страждають від високої температури або ознобу, спостерігається поверхневе дихання, слабкість і пітливість. На рентгені при фібринозному плевриті вистежується з ураженого боку яскраве відставання в диханні. У медичній практиці найскладнішим і основним завданням є своєчасно відрізнити плевріт від перелому ребер або від міжреберної невралгії.

Стадії патології

Фібринозний плеврит — це відповідна реакція організму на чужорідні тіла (мікроби), що розвивається в трьох стадіях:

1. На першій стадії у людини, що заразилася, розширюються судини. Вони виявляються легкопроникними і схильними до різних пошкоджень. У результаті кількість накопичуваної рідини різко зростає.
2. Друга стадія характеризується утворенням гнійної маси, так поступово розвивається патологія. Певні відкладення, які відомі як фібринові, створюють тертя на листках плеври під час дихання хворого. Порожнина плеври виявляється заповненою кишенями і спайками. Все це порушує вбивання ексудату. Загалом виходячи з усього вищесказаного виявляється гнійна освіта.
3. До третьої стадії належить процес одужання пацієнта, всі порушення, що відбулися в організмі, приходять поступово в норму завдяки медикаментам і різним процедурам. Однак захворювання не покидає тіло хворого — воно переходить у хронічну стадію і затоюється в організмі, але часто ніяк надалі не проявляє себе. Людині стає набагато краще, хоча при цьому заразу назвати повністю переможеною не можна.

Парапневмонічний лівосторонній фібринозний плеврит

Яскравою рисою цієї недуги є внутрішньолежне лівостороннє невластиве запалення, яке було підтверджено рентгенівським дослідженням. Для цього запалення характерний різкий регрес при проведенні антибактеріальної терапії. Лікування не займає тривалий період, на ранніх стадіях захворювання легко піддається терапії.

Серозний

Серозно-фібринозний плеврит виявляється в ході ураження вузлів середостіння і лімфатичних вузлів. Туберкульоз — основна причина, джерело для прояву цього захворювання. Алергічний процес, перифокальне запалення та туберкульозне ураження плеври — три найважливіших фактори для розвитку патології. За своїми ознаками нагадує звичайний плеврит. Це є наслідком того, що первісною стадією даного типу захворювання і є сухий фібринозний плевріт. Два види плевриту, серозний і серозно-фібринозний, мають свої схожості і відмінності. До збудників подібних недуг можна віднести ряд вірусних захворювань, а також сумнозвісні черевний тиф, сифіліс, дифтерію і вузликовий периартеріїт.

Виходячи з місця розташування самої пухлини, розрізняють діафрагмальний, медіастинальний (задній, передній, лівий боковий, правий тощо), пристінковий (плащевидний, междолевий) види.

Гнійний плевріт

Він розвивається за умови наявності синьогнійної палички і патогенної бактерії в організмі. Ця стадія захворювання є найважчою. Збудники можуть спровокувати плевріт у сукупності і поодинці. Основою для цієї хвороби є стафілококове руйнування легенів. Більше того, іншим осередком цього захворювання є розриви стравоходу. При подібній патології виявляється рубцювання плеври, яке стає наслідком скупчення великої кількості гною в кишені, тобто у вільній порожнині. У початковій стадії хвороба являє собою гострий гнійний плеврит, а надалі вона розвивається до хронічної форми. Результат може бути сприятливий за умови одужання пацієнта і загоєння пухлини.

У сучасному світі існує сімдесят чотири збудники цього захворювання. В особливій небезпеці зараження знаходяться жителі сільських районів, так як там найбільш оптимальні умови для розмноження і виживання вірусів. Коли збудники туберкульозу потрапляють у незаражену зону (крім легенів ще й шкіра, кістки, лімфовузли тощо), вони починають розмноження, що призводить до серйозних наслідків. Незабаром у зоні розвитку запалення утворюються бугри, які мають властивість саморозпасування або збільшення.

На жаль, фіброзно-гнійний плеврит заразний, відповідно, він передається повітряно-крапельним шляхом.

Діагностичні заходи

Одним з найважливіших і найскладніших завдань на шляху до одужання є правильна діагностика захворювання. Найбільш поширеним способом виявлення плевриту прийнято вважати рентген.

Загальний аналіз крові виявляє лейкоцитоз, збільшену СОЕ або анемію. Крім цього аналіз сечі показує наявність епітелію або еритроцитів. Вміст загального білка, а також чужорідних тіл (фібриногена або сіалових кислот) визначається завдяки біохімічному аналізу крові.

Можна виявити за допомогою мікропрепарату фібринозно-гнійний плеврит. Мікропрепарат — предметне скло, на якому розміщується одиниця, що вивчається. За допомогою мікроскопа розглядаються об’єкти заражених зон. Нижче показаний на демонстраційному мікропрепараті фібринозно-гнійний плевріт.

Принципи лікування

Враховуючи, що плеврит — вторинне захворювання, його слід лікувати паралельно з першопричиною. Необхідно, щоб терапія була комплексною. Мета лікування фібринозного плевриту — якомога швидше зняти болі у пацієнта і усунути пухлину. А надалі вживаються всі заходи для ліквідації ускладнень.

Саме лікування включає в себе прийом медикаментів, часто це сильні антибіотики. У жодному разі не можна уникати або відмовлятися від допоміжних процедур, таких як фізіотерапія або пункція плеври. Загальний курс лікування включає в себе:

1. Препарати, що знижують больові відчуття.
2. Медикаменти, що мають зігріваючі властивості.
3. Препарати, що знижують рівень кашлю.

Потрібно мати на увазі, що приміщення хворого в стаціонар є невід’ємною умовою для одужання, оскільки всі процедури будуть проводитися безпосередньо досвідченими медиками на постійній основі до повного лікування пацієнта.

Фахівці також радять не користуватися будь-якими народними засобами і уникати самостійного лікування вдома, оскільки діяльність такого роду призводить до незворотних наслідків, які серйозно позначаються на самопочутті хворого.

У ході хвороби лікуючим лікарем призначається спеціальна дієта, яка відрізняється високим вмістом білка і практично повною відсутністю рідини.

Ще однією необхідною умовою для одужання хворого є звичайні прогулянки пішки на свіжому повітрі і масажі. Щоб уникнути поширення патогенних мікроорганізмів слід здійснювати подібні заходи в період реабілітації.

Можливі ускладнення

Незважаючи на те що фібринозний плеврит вже сам є ускладненням після інших легеневих захворювань, в умовах неграмотного або нестабільного проведення лікування можуть виникнути певні ускладнення. До них відносять:

1. Розвиток спакучного процесу в порожнині плеври.
2. Плевросклероз.
3. Збільшення плевральних листків.
4. Збільшені шварти.
5. Нерухомість діафрагмального купола.
6. Дихальна недостатність.

Ще одним важливим моментом може виявитися властивість запаленої плеври до зрощування з іншими органами, такими як серце, що часом навіть при хірургічному втручанні завдає серйозної шкоди здоров’ю і стає причиною тяжких наслідків.

Реабілітація

Навіть після повного позбавлення від цієї недуги слід відвідувати санаторії протягом перших 2-3 років. Якщо лікування було проведено грамотно і були виконані всі необхідні процедури, то ускладнень виникнути не повинно. У разі несвоєчасного початку терапії або слабкого імунітету може проявитися клапаний пневмоторакс. Однак його лікування не становить труднощів, а проявляється він гранично рідко.

На завершення не можна не нагадати, що фібринозний плеврит — серйозне захворювання. Воно не може розсмоктатися саме, тому спроби лікування самостійно, без досвідчених фахівців лише погіршують самопочуття пацієнта. У підсумку він рано чи пізно все одно опиняється в лікарні, проте хвороба до цього часу вже занадто запущена. На жаль, у медичній практиці відомі випадки летального результату, але відбувалися вони десятиліттями раніше, і то дуже рідко. Слід приділяти більше увагу своєму здоров’ю і при найменших змінах у самопочутті звертатися до фахівців.