Генерали Другої світової війни. Генерали СРСР

Вищі чини військового командування завжди користувалися пошаною. Але чи так давно існує саме це звання? І хто були ті люди, які керували арміями і фронтами, верша історію під час одного з найбільш грандіозних військових конфліктів людства?

Хто вони, генерали Другої світової війни?

Звання в Радянському Союзі

До 1940-го року не було у військово-повітряних силах Радянського Союзу такого звання. Його аналогами були комдиви, комкори, командарми, комісари. Щоправда, у вересні 1935 року з’явилося звання маршал, яким нагородили п’ятьох осіб. Але до війни в живих з них залишилося тільки двоє.

У травні 1940-го року вперше трохи більше тисячі осіб були представлені до звання генерала і адмірала. На початку війни було 1056 людей у цьому чині. До травня 1945 року їх кількість досягла 5597 осіб.

Серед загиблих і зниклих безвісти з 1940 по 1945 рік числиться 421 генерал і адмірал.

Давайте розберемося більш детально і пофамільно назвемо видатних воєначальників.

Командувачі наземними фронтами

Навіть будучи у вищих чинах, солдат залишається солдатом. І він абсолютно не застрахований від загибелі на полі бою або заради збереження честі. Хоча були й інші думки. Але про них ми поговоримо у відповідному розділі.

Отже, не всі генерали Другої світової війни вижили. І.Р. Апанасенко, М.П. Кирпонос, І.О. Богданов, Ф.Я. Костенко, М.П. Петров, Н.Ф. Ватутін та І.Д. Черняховський героїчно загинули за різних обставин. М. Г. Єфремов вчинив самогубство, щоб не дістатися фашистам живим, а Д.Г. Павлов був репресований.

Решта генералів Другої світової війни, список яких займе не одну сторінку, вижили і значною мірою посприяли перемозі Радянського Союзу в цьому конфлікті.

Ми згадаємо лише деяких. І.Х. Баграмян два рази представлений до звання Героя Радянського Союзу, учасник багатьох наступальних операцій.

С.М. Будьонний знаменитий не тільки своїми вусами, але і 3 медалями «Золота Зірка», отриманими за роки битв. Брав участь у битві за Москву і за Кавказ.

Г.К. Жуков чотири рази представлений до звання Героя Радянського Союзу, учасник безлічі битв і операцій.

К.Є. Ворошилов удостоївся не тільки двох золотих зірок. Також на його честь названа важка самохідна артустановка — «Клим Ворошилов».

Командувачі фронтами ППО

В цілому, щоб вигравати багатотисячні битви, потрібно володіти знаннями і досвідом у багатьох областях. Наприклад, розбиратися професійно в стратегії і тактиці, знати всі нюанси різних військ, їх здатність до взаємодії. Потрібні також незламна воля і швидкість прийняття рішень. Ці та інші якості роблять з вищих офіцерів воєначальників, які можуть командувати арміями.

Генерали Другої світової війни керували також військами протиповітряної оборони. Серед них можна згадати такі прізвища: М.С. Громадін, П.Є. Гудименко, Д.А. Журавльов та Г.С. Зашихін.

Радянські генерали-зрадники

Але не всі генерали СРСР ставили честь і вірність Батьківщині вище власного життя та інтересів. Серед останніх можна назвати кілька людей.

Г.М. Жиленков потрапив у німецький полон під містом В’язьма. Там видав себе за рядового і до 1942 року служив у вермахті звичайним водієм. Але випадково його впізнав лісник. Після допиту і підтвердженої готовності співпрацювати Георгій Миколайович зустрічається з Геббельсом і його призначають у помічники Власову.

У 1945 році був затриманий американцями. Він повідомив про себе радянській контррозвідці, сподіваючись на співпрацю, але після розгляду був засуджений до смерті. Страта через повішення була здійснена в Бутирській в’язниці.

В.Ф. Малишкін опинився в полоні після «В’яземського котла». Відразу висловив бажання співпрацювати. Працював у відділі пропаганди і з 1943 року стає помічником Власова в цьому питанні.

Також був затриманий американцями, переданий радянській владі і страчений у Бутирській в’язниці.

Б.С. Ріхтер, Ф.І. Трухін також встигли послужити і радянській, і німецькій стороні.

Таким чином, ми бачимо, що генерали Другої світової війни не завжди чинили героїчно. Вони були звичайними людьми зі своїми страхами і бажаннями, але також і з недюжинними талантами у військовій сфері.

Командувачі військами вермахту

Що ж відбувалося по інший бік фронту? Які німецькі генерали Другої світової особливо прославилися в боях?

Серед них також є загиблі в битвах. Це Гюнтер фон Клюге, Федір фон Бок, Георг фон Віцлебен, Вальтер Модель, Ервін Роммель та інші.

Практично всі вони були нагороджені орденом «Залізний хрест», який видавався з 1939 року за три і більш успішно проведених небезпечних операції.

Серед найбільш успішних полководців варто відзначити Германа Балька, Альберта Кессельрінга, Вальтера Моделя, Ервіна Роммеля, Фердинанда Шьорнера, які були чотири рази лицарями цього ордена.

Німецькі генерали-зрадники

Однак не все йшло так гладко, як могло здатися. Серед командування вермахту також були люди, не згодні з ходом подій. У пошуках кращої долі вони опинилися в списках зрадників своєї Батьківщини.

Вінценц Мюллер, генерал-лейтенант. У червні 1944 року він виявився покинутим з 4-ю армією під Мінськом. Тіппельскірх, офіційний командувач цим підрозділом, залишив йому всі повноваження, втікши зі своїм штабом.

В результаті, не отримуючи підтримки, постачання, провізії, не маючи навіть простих карт з розвідданими, він змушений був припинити опір і здатися радянським військам.

Як ми бачимо, багато генералів Другої світової змінювали свої погляди після того, як, не отримавши підтримки, опинялися в полоні. Отто Корфес, наприклад, був полонений під Сталінградом і здався при повному параді. Надалі він співпрацював з радянськими військами, за що його сім’я в Німеччині зазнала жорстоких репресій.

Бернард Бехлер також опинився в полоні під Сталінградом. Основною причиною, чому офіцери починали співпрацювати з ворогом, було те, що вони звинувачували недалекоглядність Гітлера.

Виходить, що генерали Другої світової війни були готові служити своїй країні і вигравати битви, але не завжди керівництво цінувало їх завзяття. Образа, розчарування та інші почуття підштовхували до співпраці з ворогом.

Таким чином, ми в статті розібралися трохи в тому, хто такі генерали, і поговорили про видатних воєначальників Другої світової війни.