Гіперкінетичний синдром. Синдром СДВГ. Симптоми прояву та терапія

Гіперкінетичний синдром сьогодні є одним з найчастіших поведінкових порушень у дітей і підлітків. За різними даними, цей діагноз ставиться приблизно від 3 до 20% школярів, які приходять на прийом до педіатра. За клінічними проявами його можна переплутати з поганою поведінкою, занепокоєнням або особливостями темпераменту, оскільки одним з основних його симптомів є підвищена активність.

Однак завдяки деяким яскравим особливостям фахівці можуть диференціювати це порушення. Дізнаємося його симптоми, а також як діагностувати і лікувати СДВГ.

Гіперкінетичний синдром. Визначення та поширеність дітей

Гіперкінетичний синдром — це одне з поширених поведінкових порушень, що зустрічаються в дитячому та підлітковому віці. Як і багато інших емоційних розладів, воно виявляється надмірною активністю і занепокоєнням. Також його часто називають синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (скорочено СДВГ).

Зазвичай це порушення зустрічається у дітей молодшого шкільного віку. Від семи до дванадцяти років його частота коливається від 3 до 20% маленьких пацієнтів. А в перші роки життя СДВГ зустрічається значно рідше — у 1,5-2% дітей. При цьому у хлопчиків він проявляється приблизно в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток.

Симптоми

Як вже згадувалося, гіперкінетичний синдром у дітей проявляється в першу чергу підвищеною активністю і збудливістю. Зазвичай це виникає вже в молодшому шкільному періоді. Але нерідко симптоми спостерігаються вже на третьому-четвертому році життя.

Якщо говорити про перші прояви синдрому, можна відзначити підвищену чутливість до подразників, що виникає ще в немовлятку. Такі діти гостріше реагують на яскраве світло, шум або зміни температури. Також синдром СДВГ проявляється руховим занепокоєнням під час пильнування і уві сні, опором пеленанію та іншими симптомами.

У молодшому шкільному віці виникають такі симптоми:

1. Розсіяність уваги. Дитина не здатна концентруватися на будь-якому предметі, не може довго слухати вчителя.
2. Порушення пам’яті. Через СДВГ молодший школяр гірше засвоює навчальну програму.
3. Імпульсивність. Дитина стає збудженою і метушливою. Часто це виражається нездатністю дослухати до кінця, дочекатися своєї черги. Вчинки дитини часто невмотивовані і несподівані.
4. Порушення сну.
5. Емоційні розлади: запальливість, агресивність, що викликає поведінку або ж, навпаки, безпричинна плаксивість.

Також слід зазначити, що у багатьох дітей молодшого шкільного віку виникають проблеми з координацією рухів. Це проявляється в труднощах з листом, розмальовуванням, зав’язуванням шнурків. З’являються порушення просторової координації.

Причини та фактори, що впливають на виникнення СДВГ

На появу синдрому дефіциту уваги і гіперактивності впливають багато факторів:

1. Різні ускладнення вагітності. Сильний і тривалий токсикоз або підвищений тиск у майбутньої мами може спровокувати СДВГ у дитини.
2. Неправильний спосіб життя при вагітності. Цілком ймовірно, ні для кого не секрет, що вживання алкоголю або куріння можуть негативно вплинути на закладку органів і систем майбутньої дитини (в тому числі і нервової системи). Також до факторів, що провокують гіперкінетичний синдром, можна віднести важку фізичну роботу або стреси.
3. Затяжні або занадто швидкі пологи також можуть негативно вплинути на розвиток дитини.
4. Соціальний фактор. Проблеми з поведінкою і підвищена збудливість часто бувають реакцією на несприятливу обстановку в сім’ї або в школі. Таким чином організм намагається впоратися зі стресовою ситуацією. Сам по собі цей фактор не здатний викликати СДВГ, але може значно посилити його симптоми.

Однак єдиної і достовірної причини гіперкінетичного синдрому поки не виявили.

СДВГ або темперамент?

Часто, виявивши у дитини імпульсивність і надмірну активність, батьки підозрюють у нього СДВГ. Однак не варто забувати, що кожна дитина володіє своїм темпераментом. Наприклад, характерними рисами холериків є якраз імпульсивність, запальність і нестриманість. А у маленьких сангвіників часто спостерігається невміння зосередитися на одному занятті і потреба часто перемикатися з одного виду діяльності на інший.

Тому, перш ніж бити на сполох, варто уважніше придивитися до свого малюка: можливо, його поведінка — це просто прояв темпераменту. До того ж особливості молодшого шкільного віку передбачають невеликий обсяг пам’яті і невисоку стійкість уваги. Ці характеристики поліпшуються поступово в міру дорослішання. Також саме в цей час часто спостерігаються незсидючість і поривчастість. Дитина 7 років ще не може довго концентруватися на чомусь одному.

Інша справа, що при СДВГ ці симптоми набагато більш виражені. Якщо ж підвищена активність супроводжується розсіяністю уваги і істотними порушеннями пам’яті або сну, краще звернутися за допомогою до фахівця.

Діагностика

Як сьогодні виявляють СДВГ? Щоб переконатися в його наявності, а також дізнатися, чи не супроводжує він іншого, більш складного захворювання, потрібна насамперед консультація дитячого невролога. Комплексне обстеження буде включати в себе кілька етапів.

В першу чергу воно передбачає суб’єктивну діагностику. Лікар оглядає дитину і проводить з батьками бесіду, під час якої уточнюються особливості перебігу вагітності, пологів і немовляти.

Після цього дитині пропонують пройти кілька психологічних тестів. Таким чином оцінюється увага, пам’ять та емоційна стійкість. Щоб обстеження було об’єктивним, такі тести проводяться тільки у дітей старше п’яти років.

Заключним етапом діагностики стає електроенцефалографія. З її допомогою оцінюється активність кори головного мозку, фіксуються можливі порушення. За результатами проведеного дослідження лікар може поставити діагноз і в разі необхідності призначити лікування. Досвідчений фахівець враховує характерні особливості молодшого шкільного віку і може відрізнити їх від проявів захворювання.

Оскільки симптоми гіперкінетичного синдрому зазвичай виникають ще в дитячому садку, дуже важливо, щоб педагоги навчальних закладів також вміли діагностувати його. До речі, вихователі часто раніше звертають увагу на цю проблему, ніж батьки.

Що таке гіперкінетичний кардіальний синдром?

Існує захворювання зі схожою назвою, яке ніяк не відбивається на поведінці. Це гіперкінетичний кардіальний синдром. Справа в тому, що, на відміну від поведінкового порушення, яким є СДВГ, це один з проявів вегетативної дисфункції, а саме порушення роботи серця. Воно зустрічається не у дітей, а переважно у юнаків. Оскільки часто цей синдром не супроводжується якимись симптомами, виявити його можна лише при об’єктивному обстеженні.

Терапія за допомогою препаратів

Як зауважують фахівці, які досліджують гіперкінетичний синдром, лікування цього порушення має бути комплексним. Однією з його складових є вживання медикаментозних препаратів. При правильно поставленому діагнозі їх ефективність стає дуже високою. Ці препарати мають симптоматичну дію. Вони пригнічують прояви синдрому і суттєво полегшують розвиток дитини.

Лікарська терапія повинна бути тривалою, оскільки важливо не тільки прибрати симптоми, а й закріпити отриманий ефект. Не варто довіряти народним засобам, адже тільки лікар зможе підібрати оптимальний препарат і призначити дієве лікування.

Психологічна корекція

Ще однією складовою лікування СДВГ є психологічна підтримка. Дитина 7 років особливо потребує допомоги, оскільки перший навчальний рік завжди непростий як для самого школяра, так і для батьків. Особливо якщо спостерігається гіперактивність. У цьому випадку психологічна корекція необхідна, щоб сформувати у дитини навички ефективного спілкування з однолітками та родичами.

Також вона передбачає тісну взаємодію з учителями і батьками. Дитині необхідна постійна турбота і підтримка сім’ї, а також уважна участь з боку педагогів.

Чи зустрічається СДВГ у дорослих

Прояви СДВГ поступово зменшуються, починаючи з підліткового віку. Спочатку знижується гіперактивність, а порушення уваги — в останню чергу. Втім, приблизно у двадцяти відсотків людей з діагнозом гіперкінетичний синдром деякі його симптоми зберігаються і в дорослому віці.

У деяких випадках спостерігається тенденція до антисоціальної поведінки, алкоголізму та наркоманії. Тому прояви СДВГ необхідно своєчасно діагностувати і лікувати.

Поради батькам

Що ж робити батькам, якщо у дитини виявили синдром СДВГ? По-перше, потрібно створити сприятливу атмосферу в будинку. Дуже важливо суворо дотримуватися режиму дня — так дитина буде більш спокійною і врівноваженою.

Враховуючи, що СДВГ проявляється підвищеною активністю, варто записати дитину в спортивну секцію. Взагалі будь-яке цікаве хобі значно поліпшить стан чаду. Спілкування з дитиною має бути спокійним і доброзичливим. А ось лаяти і карати не варто, так як цим все одно нічого не досягти, а турбота, підтримка і увага батьків відіграють дуже велику роль.