Гіпогонадізм у чоловіків: симптоми і терапія

Повноцінну роботу організму чоловіка неможливо уявити без адекватного функціонування статевих залоз, вироблення ними гормонів. Будь-які збої в цій системі тягнуть за собою появу соматичних захворювань. Дисліпідемія, атеросклероз, ожиріння, ішемія мозку — це далеко не весь перелік можливих ускладнень. У медичних довідниках зустрічається безліч визначень подібного порушення. Наприклад, андрогенний дефіцит або тестикулярна недостатність. Однак серед них найбільш вірним і найбільш точним вважається поняття «гіпогонадізм» у чоловіків. Що цей стан передбачає, з яких причин виникає, чи можна його вилікувати — на ці питання представлені розгорнуті відповіді в сьогоднішній статті.

Короткий опис розладу

Гіпогонадізм — це захворювання, що характеризується функціональною неповноцінністю статевих залоз. У представників сильної статі вони представлені лівим і правим яєчком. Природа спеціально передбачила саме парну їх кількість. Тестикулярна тканина відрізняється чутливістю до шкідливих факторів навколишнього середовища. У разі втрати функціональних здібностей організм повинен мати своєрідний резерв. Регенераторні здібності яєчок досить скромні.

Основне їх призначення — репродукція. Відсутність здатності продукувати сперматозоїди позбавляє організм чоловіка можливості розмноження. Механізми подібних порушень закладені ще на початковому етапі репродуктивного циклу. Тому безпліддя, що розвивається на цьому тлі, вважається дуже небезпечним. Відновити функцію патологічно змінених елементів тестикулярної тканини практично неможливо.

Гіпогонадізм у чоловіків характеризується такими особливостями:

• поступове зниження рівня статевих гормонів;
• скорочення якісних і кількісних характеристик насіннєвої рідини;
• недорозвинення статевих органів;
• порушення гормонального фону в усьому організмі.

Згідно зі статистичними даними, синдром гіпогонадізму у чоловіків зустрічається у 1% населення планети. Однак ці відомості умовні, оскільки в розрахунок беруться тільки зареєстровані випадки патології. Лікування обов’язково проводиться під контролем ендокринолога і андролога. Найчастіше використовується гормональна терапія. При її неефективності призначається оперативне втручання по пластиці і протезування органів статевої системи.

Основні причини захворювання

Розвиток патологічного процесу відбувається в результаті зменшення кількості продукованих гормонів або порушення біосинтезу. До етіологічних факторів виникнення хвороби можна віднести:

• вроджені аномалії, обумовлені зміною структури яєчок та/або насіннєвих канальців;
• вплив токсинів на організм майбутньої породіллі (алкоголь, нікотин, наркотичні речовини);
• проведення променевої або хіміотерапії;
• тривале застосування гормональних, антибактеріальних препаратів;
• захворювання інфекційного генезу (орхіт після кору, епідемічний паротит, везикуліт);
• варикоз яєчок;
• проживання в області з несприятливою екологічною обстановкою.

Причини гіпогонадизму у чоловіків обумовлюють форми патологічного процесу. Кожна з них характеризується певною течією.

Різновиди порушення

Залежно від першопричини виникнення недостатність статевих залоз підрозділюється на первинну, вторинну і так звану вікову. Чим вони відрізняються між собою? Первинну форму хвороби називають інакше тестикулярною патологією. У цьому випадку порушення роботи яєчок відбувається під впливом негативних факторів ззовні. Вторинний гіпогонадізм у чоловіків пов’язаний з аномаліями в роботі схеми «гіпофіз-гіпоталамус». Ця система за допомогою продукованих гормонів відповідає за функціонування яєчок. Віковий варіант хвороби вважається своєрідним чоловічим клімаксом. Причини його появи медики не можуть пояснити досі.

Наступна класифікація ґрунтується на періоді життя, в якому виникла недуга. Ембріональна форма характеризується появою патологічного процесу в період утробного розвитку. Препубертатна діагностується до початку статевого дозрівання (приблизно до 14 років). Постпубертатний варіант хвороби виникає після завершення розвитку вторинних статевих ознак.

Враховуючи кількість андрогенів, що продукуються, виділяють такі різновиди хвороби:

1. Гіпергонадотропний гіпогонадізм. У чоловіків дана форма захворювання проявляється у вигляді ураження тестикулярної тканини яєчок. Вона супроводжується підвищеним виробленням гормонів гіпофізу. При цьому показники тестостерону істотно скорочуються.
2. Гіпогонадотропний гіпогонадізм. Характеризується зниженням синтезу гонадотропінів. В результаті скорочується кількість продукованого тестостерону.
3. Нормогонадотропний гіпогонадизм. У чоловіків дана форма патологічного процесу призводить до порушення роботи яєчок, але вироблення гормонів гіпофізу залишається в межах норми. Захворювання часто поєднується з ожирінням.

Залежно від етіології прийнято виділяти вроджену, набуту та ідіопатичну форми. В останньому випадку головна причина появи патології залишається невідомою.

Первинний гіпогонадізм

Захворювання може бути як придбаним, так і вродженим. Найчастіше патологія виникає у внутрішньоутробному періоді. Хлопчик з’являється на світ з маленьким пенісом і недорозвиненою мошонкою. У міру прогресування недуги клінічна картина видозмінюється. У підлітковому віці у юнаків з таким діагнозом виявляється надлишкова маса тіла, початкові прояви гінекомастії і малий ступінь оволосіння.

Придбаний первинний гіпогонадізм у чоловіків розвивається на тлі запалення насіннєвих залоз при наступних розладах:

• орхіт;
• везикулить;
• епідиміт;
• свинка;
• вітряна віспа.

Дана форма захворювання вважається найбільш поширеною. Вона зустрічається у кожного п’ятого чоловіка з виявленим раніше безпліддям.

Вторинний гіпогонадизм

Вторинний гіпогонадизм може бути також вродженим або придбаним. У першому випадку розвитку хвороби передує порушення секреції гормонів гіпофізу і гіпоталамусу. Вона часто супроводжує такі генетичні розлади:

• синдром Прадера — Віллі;
• синдром Меддока;
• синдром Паскуаліні.

Набута форма недуги зазвичай є наслідком запальних процесів в оболонках мозку. Серед них можна виділити менінгіт, арахноїдит і енцефаліт.

Симптоми хвороби у маленьких дітей

Клінічна картина патологічного процесу багато в чому визначається віком пацієнта. Розвиток його з ранніх років зазвичай супроводжується наступними симптомами:

• розлад статевого дозрівання;
• поява симптомів євнухоїдизму (надмірно високий зріст, маленькі плечі, довгі кінцівки);
• відсутність складок на мошонці;
• маленький розмір статевого органу;
• гінекомастія.

При наявності одного або декількох симптомів зі списку вище потрібно відразу звернутися за консультацією до профільного фахівця.

Симптоми хвороби у підлітків

Розвиток захворювання в підлітковому віці характеризується такими ж симптомами, що і в препубертатному періоді. Клінічну картину можуть доповнювати зниження лібідо і надмірну вагу. При зверненні до лікаря зазвичай виявляється гіпофункція надниркових і щитовидки. Зовні у хворих юнаків чітко проявляється недорозвиненість м’язової системи.

Симптоми хвороби у дорослих

Гіпогонадізм у чоловіків старше 30 років має менш виражений характер. Захворювання супроводжується появою множинних жирових складок на тілі. Шкірні покриви з часом втрачають колишню еластичність, стають сухими. З’являється швидка стомлюваність, емоційна лабільність, схильність до депресії. На жаль, до лікарні представники сильної статі звертаються у виняткових випадках. Зазвичай тоді, коли мова йде про безпліддя або розлад еректильної функції.

Така неувага до власного здоров «я може закінчитись серйозними наслідками. Патологічний процес починає поширюватися не тільки на репродуктивну систему, але поступово переходить на інші органи і тканини. Відсутність грамотної терапії може призвести до інвалідності.

Методи діагностики

Не слід завчасно лякатися діагнозу гіпогонадізм у чоловіків. Що цей стан означає, повинен розповісти лікар на першій консультації. Адже при появі симптомів недуги необхідно відразу звернутися до кваліфікованого фахівця. Незважаючи на досить яскраву клінічну картину, для підтвердження захворювання потрібно пройти клінічне обстеження. Воно включає в себе наступні заходи:

• фізикальний огляд;
• УЗД органів малого тазу;
• дослідження каріотипу;
• аналіз сечі;
• спермограма;
• аналіз крові на гормони.

Обстеження призначається для кожного пацієнта індивідуально. Тому перелік клінічних заходів може незначно відрізнятися. На підставі отриманих результатів лікар підтверджує або спростовує попередній діагноз, призначає терапію.

Особливості лікування

Вибір конкретного способу терапії залишається за лікарем і визначається з урахуванням причини недуги. Лікування гіпогонадізму у чоловіків зазвичай переслідує кілька цілей: боротьба з основним захворюванням, профілактика безпліддя, попередження виникнення новоутворень у тестикулярній тканині.

Вроджені та препубертатні форми патології часто супроводжуються безпліддям. Ліквідувати цю проблему неможливо. Якщо ендокриноцити в яєчках збережені, рекомендується стимулююча терапія. Дітям прописують негормональні медикаменти, а дорослим — обов’язково андрогени. За відсутності ендокриноцитів потрібно пити гормональні препарати протягом усього життя.

При вторинній формі патологічного процесу призначають гонадотропні медикаменти в невеликій дозуванні. При необхідності їх комбінують з тестостероном. Певна роль у лікуванні недуги належить ЛФК і прийому вітамінних комплексів.

Всі лікарські засоби прописуються індивідуально з урахуванням стану здоров’я та віку пацієнта. У деяких випадках застосування замісної терапії з використанням гормональних засобів не рекомендується. Наприклад, при онкологічному ураженні передміхурової залози. Хронічні хвороби легенів, куріння, порушення жирового обміну та напади апное — це відносні протипоказання. У перерахованих ситуаціях рішення про прийом препаратів тестостерону приймається індивідуально.

Хірургічне втручання

Якщо гіпогонадізм у чоловіка викликаний фізичними відхиленнями в розвитку статевих органів, показано проведення операції. Сьогодні для усунення патології використовуються різні варіанти втручання. Наприклад, при недорозвиненні статевого члена застосовується фалопластика, у разі крипторхізму виконується низведення яєчка. Для усунення косметичного дефекту проводиться імплантація синтетичного яєчка. Будь-яка з перерахованих операцій здійснюється із застосуванням мікрохірургічної техніки.

Прогноз на одужання

Первинний гіпогонадізм, особливо вроджений, може бути частково скоригований. Йдеться про відновлення анатомічних і функціональних здібностей статевого органу. Однак семяизверження сучасній медицині нормалізувати не під силу. Єдиний варіант повернути втрачену репродукцію — ЕКО за допомогою забору сперматозоїдів. При цьому внутрішньоїчковий сперматогенез слід зберегти.

Інший прогноз очікує пацієнтів з діагнозом вторинний гіпогонадізм. У чоловіків лікування цього захворювання в більшості випадків дає позитивні результати. Тому лікарям найчастіше вдається відновити репродуктивну функцію.

Заходи профілактики

Специфічної профілактики цього захворювання не розроблено. Серед загальних рекомендацій медики називають такі:

• своєчасне лікування будь-яких захворювань;
• правильне харчування, відсутність згубних звичок, заняття спортом;
• проходження огляду у «чоловічих» лікарів у профілактичних цілях раз на рік.

Перелічені поради, на жаль, не завжди дозволяють попередити гіпогонадізм у чоловіків. При перших його проявах потрібно відразу звернутися за допомогою до фахівця. Чим раніше лікар призначить терапію, тим швидше піде процес одужання.