Гіпоталамічний синдром: можливі причини, симптоми, методи діагностики та методи терапії

Гіпоталамічний синдром — це досить складне комплексне захворювання, що має кілька форм і безліч класифікацій. Діагностування цього синдрому складне, але сьогодні подібне питання все частіше виникає у батьків хлопчиків призовного віку. Гіпоталамічні синдром — чи беруть в армію з таким діагнозом? Його симптоматика, поширеність і лікування — тема цієї статті.

Гіпоталамус: загальні відомості

Це частина гіпоталамо-гіпофізарної системи мозку, розташована нижче таламусу і майже в підставі стовбура головного мозку людини, відноситься до проміжного відділу. Ця маленька область має зв’язок за допомогою нервових волокон з корою, гіпокампом, мозочком, мигдалиною, спинним мозком. У цій зоні розташовано понад 30 ядер сірої речовини головного мозку, які регулюють безліч функцій і пов’язують нашу нервову систему з ендокринною системою, перебуваючи в основі подвійної регуляції нашого організму. За що конкретно відповідальна ця система?

• Синтез і виділення нейрогормонів — регуляторів роботи гіпофізу, який у свою чергу є головним регулятором діяльності органів внутрішньої секреції.
• Обмінні процеси організму.
• Контроль базових функцій організму — температура тіла, регуляція сну і пильнування.
• Контроль і формування почуттів голоду, спраги, статевого потягу, втоми.

Саме цій маленькій області ми зобов’язані своєю сексуальною орієнтацією і потягом, формуванням базових емоцій і циклічності в роботі всіх органів і систем.

Якщо функції гіпоталамуса порушуються

Збої у функціонуванні цієї області призводять до порушень роботи ендокринної системи, розладів вегетативної нервової системи, до порушення обмінних процесів, що ведуть до різних трофічних патологій. Часто людина не може на початкових етапах чітко сформулювати свої відчуття.

Пацієнти скаржаться на надмірну вагу і невгамовний голод, часті напади головних болів і підвищену стомлюваність. Клінічні ознаки і симптоми гіпоталамічного синдрому різноманітні і поліморфні, часто виявляються наявністю постійних або прийдешніх розладів, пов’язаних з різновидом патології.

Класифікація розладів роботи гіпоталамуса

На перший погляд це питання може здатися заплутаним. Гіпоталамічний синдром (MKB-10 — 23.3) досить добре вивчений фахівцями-ендокринологами.

Перший тип класифікації патології пов’язаний з її причинами. Етіології подібного захворювання приділимо увагу трохи пізніше.

За клінічною картиною захворювання гіпоталамічний синдром класифікують, беручи за основу переважаючий симптом, а саме ожиріння, конкретну патологію обміну речовин, гіперкортицизм або нейроциркулярні розлади.

За перебігом хвороби вона може бути прогресуюча, стабільна, регресивна або рецидивна. За віковим критерієм виділяють в окремий вид гіпоталамічний синдром пубертатного періоду. А ось за формою захворювання класифікація більш складна.

Форми гіпоталамічного синдрому

Від форми хвороби залежить симптоматика і супутні патології. Перелічимо всі форми, а потім дамо більш повну характеристику найбільш поширених.

• Найбільш поширеною є вегетативно-судинна форма, що характеризується протіканням у вигляді криз.
• Порушення терморегуляції як у вигляді підвищення температури тіла, так і в її зниженні, у вигляді постійних ознобів.
• Діенцефальна епілепсія. Для такої форми характерна наявність треморів, частих серцебиттів і страху без причини, судомів, епілептичних припадків.
• Нейротрофічний гіпоталамічний синдром проявляється в різних порушеннях трофічного обміну — ожиріння або схуднення, набряки, болі.
• Нервово-м’язова форма проявляється як фізична астенія.
• Порушення сну і пильнування.

На першому місці за частотою зустрічуваності знаходиться вегето-судинна форма (до 35%), за нею слідує обмінно-ендокринна (захворювання в 27% випадків). На третьому місці з частотою зустрічуваності знаходиться нервово-м’язовий синдром.

Вегето-судинні патології

Для такої форми у дітей і дорослих характерна наявність конкретної симптоматики (криз), що розвивається в період від декількох хвилин до декількох годин. Можливі наступні кризи:

• Симпатоадреналіновий — характеризується появою сильного головного болю, дискомфортом в області серця і частим його ритмом, появою почуття страху. Пацієнт не може вдихнути, спостерігається оніміння кінцівок, шкірні покриви бліднуть, зіниці розширюються. Закінчується криз ознобом, може супроводжуватися сечовипусканням.
• Вагоінсулярний — починається зі слабкості і запаморочення. З’являється почуття завмирання в області серця, ритм його знижується. Шкірні покриви червоніють, збільшується пітливість, температура тіла знижується. Закінчується криз розладами стільця.

Вегето-судинний тип патології може відрізнятися змішаністю цих двох криз.

Нейроендокринний обмінний гіпоталамічний синдром

Що це у дорослого чи у дитини? Це надлишкова або недостатня секреція гормонів гіпофізом. І призводить це до ендокринних захворювань різної форми:

• Нецукровий діабет.
• Екзофтальм — випинання очного яблука, що набуває злоякісного і двостороннього характеру. Супроводжується атрофією диска зорового нерва, кератитом і так далі.
• Адіпозогенітальні патології (синдром Пехкранца-Бабинського-Фреліха) — дистрофія при розвитку статевих залоз, зниженні їх функції. Розвивається поряд з аліментарним ожирінням, аменореєю, булімією, гіпогонадотропним гіпогонадизмом.
• Фронтальний гіперостоз — частіше розвивається у жінок клімактеричного періоду. Проявляється в надмірному збільшенні лобової кістки, ожирінні.
• Юнацький базофілізм — у дівчат та юнаків у пубертатному періоді супроводжується ожирінням, підвищеним артеріальним тиском, сухістю шкіри.
• Гіпофізарна кахексія (виснаження) — характеризується втратою ваги та апетиту (анорексія).
• Раніше статеве дозрівання — частіше зустрічається у дівчаток. Раніше формування вторинних статевих ознак, високе зростання, безсоння.
• Затримка статевого дозрівання — гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, який зустрічається частіше у підлітків чоловічої статі. Порушення жирового обміну призводять до ожиріння за жіночим типом. Є гіпогеніталізм.
• Гігантизм — надмірність соматотропного гормону в підлітковому віці при відкритих зонах росту кісток призводить до високого зростання, зниженої витривалості.
• Акромегалія — в цьому випадку підвищений соматотропний гормон при закритих зонах зростання призводить до утовщення кісток пензля, стоп і черепа. Частіше супроводжується розвитком недоумства, млявістю і зниженням статевого потягу.
• Карликовість — порушення секреції соматотропного гормону призводить до низького зростання, гідроцефалії, розумової відсталості.
• Синдром Іценко-Кушинга — надмірність аденокортикотропного гормону призводить до підвищення артеріального тиску, остеопорозу і нерівномірного розподілу жиру (луноподібна особа).
• Хвороба Лоуренса-Муна-Барде-Бідля — це спадкова патологія роботи гіпоталамуса, яка характеризується розумовою відсталістю, полідактилією і ожирінням.

Нейротрофічні патології

У даному випадку виникають такі порушення, пов’язані з роботою гіпоталамуса, як:

• Набряки різних частин тіла.
• Виразки на шкірних покривах з різною локалізацією.
• Остеопороз.
• Ламкість нігтів.
• Часткова алопеція.

Нервово-м’язовий синдром

Подібна форма патології супроводжується м’язовою слабкістю, що переходить у напади каталепсії — короткочасної втрати м’язового тонусу при повній свідомості пацієнта. Каталепсії є наслідком нейролепсій або гіперсомній — розладів сну, які проявляються або в постійній сонливості, або уві сні в не відповідний час. Такий синдром при ураженні гіпоталамуса супроводжується сильними приступами вираженої сонливості, які наступають вдень і тривають кілька хвилин.

Особливості гіпоталамічного пубертатного синдрому

Захворювання починається частіше у віці 12-15 років. У першу чергу діти скаржаться на частий головний біль, стомлюваність, неконтрольоване почуття голоду та ожиріння. Характерна ознака — підлітки обганяють у зрості своїх однолітків. Ознаками, що викликають занепокоєння, можуть бути мармурова шкіра, холодна на дотик, гіперкератоз (підвищене огрубання шкіри на ліктях і колінах), надмірна вага. Пацієнти скаржаться на перепади артеріального тиску, гіпертонічні кризи, дратівливість, плаксивість, депресивний настрій.

У дівчаток спостерігаються порушення менструального циклу, раннє статеве дозрівання. У хлопчиків — гінекомастія, мізерне оволосіння на обличчі при тому, що в підмишкових западинах і на лобці воно відповідає віку.

Причини патології

І сьогодні серед причин розвитку подібного захворювання залишаються білі прогалини. Серед можливих факторів, які призводять до поразок гіпоталамуса, можна виділити наступні:

• Різного роду пухлини (в тому числі і злоякісні) різних відділів головного мозку.
• Нейроінтоксикації в результаті впливу різного роду токсинів (алкоголь, наркотики в першу чергу).
• Травми, пов’язані з пошкодженням головного мозку так чи інакше зачіпають гіпоталамус.
• Інсульти та остеохондрози шийного відділу хребта, які призводять до судинних порушень у постачанні головного мозку.
• Хронічні хвороби (гіпертонія, бронхіальна астма, виразки шлунково-кишкового тракту).
• Стреси, перенапруження і шок.
• Гормональні перебудови в період вагітності і пубертатного дозрівання.
• Інфекції (грип, тонзиліт, ревматизм, малярія).

У розвитку симптомів захворювання важлива роль належить підвищеній проникливості кровоносних судин в області гіпоталамусу, що призводить до збільшення ризиків проникнення токсинів і вірусних агентів саме в цю область.

Поширеність патології

З гіпоталамічним синдромом у своїй практиці стикаються не тільки неврологи, а й терапевти, ендокринологи, хірурги, офтальмологи і навіть гінекологи. Хвороба може почати проявлятися у віці 13-15 років або в 30-40 років.

Частіше синдромом страждають жінки, але останні дані щодо призовників показують досить велику поширеність захворювання у чоловіків. За формою захворювання на першому місці, як вже говорилося, знаходиться вегето-судинні прояви порушень у роботі гіпоталамусу.

Як його визначити

Далекі від медицини люди при відсутності травматичних і явних фактів пошкодження гіпоталамусу, не можуть навіть припустити наявність такої патології. Діагностика гіпоталамічного синдрому заснована в першу чергу на лабораторних аналізах.

Повний аналіз крові на біохімію покаже рівень гормонів (гонадотропного, соматотропного, фолікулостимулюючого і багатьох інших), що дає уявлення про роботу вегетативної нервової системи. Крім цього, застосовуються методи МРТ (визначить стан мозку і пошкодження таламусу), УЗД (визначить патології, які спровокували симптоми), ЕЕГ (визначить активність різних ділянок мозку). Рентгенологічне дослідження головного мозку допоможе визначити внутрішньочерепний тиск.

На підставі особистого анамнезу і лабораторних даних ставиться діагноз і призначається лікування гіпоталамічного синдрому відповідно до встановленої його форми.

Налаштування наслідків

Універсального лікування в цьому випадку немає. Головна стратегія — це санація осередків інфекції та патології, здоровий спосіб життя та дієта. Невролог, після оцінки всіх аналізів, призначає лікування і консультації у фахівців вузького профілю для корекції приватних проявів подібного захворювання. При гіпоталамічному синдромі дієта для пацієнтів будь-якого віку включає:

• Обмеження кількості вуглеводів у раціоні.
• Практично повне виключення жирів тваринного походження.
• Незначне і поступове зниження калорійності їжі.
• Неприпустимість голодування, відмова від дієт.
• Прийняття їжі не менше 5 разів на день.
• Використання замінників глюкози (сорбіта, ксиліта, фруктози).

Поряд з дієтою лікарем може бути запропонована медикаментозна терапія, яка залежить від форми хвороби та її перебігу, симптоматики та клінічної картини. Результати досліджень показали високу ефективність немедикаментозної терапії: іглоукалювання, масаж, фізіотерапія та лікувальна фізкультура, санаторно-курортне лікування. Не варто забувати і про необхідність вести здоровий спосіб життя, помірні заняття фізкультурою, уникнення стресових ситуацій і нервового перенапруження.

А як же борг перед вітчизною

Гіпоталамічний синдром у діагнозі юнака не є приводом у відмові військкомату щодо військового обов’язку. Ось деякі наслідки і симптоми подібної патології можуть стати такими підставами.

Наприклад, звільненням від військового обов’язку стане ожиріння 3 ступеня, гіпертонія 2-3 ступеня або внутрішньочерепна гіпертензія. У будь-якому випадку комісія військкомату зробить свої висновки на підставі наданих призовником документів.

Пацієнт житиме

Прогноз розвитку хвороби та ефективності її лікування залежить від форми і тих порушень, які відбулися в організмі на тлі патології роботи гіпоталамуса. Найчастіше при відповідальному ставленні пацієнта його стан нормалізується. Група інвалідності може бути визначена на підставі порушених хворобою патологій.

Захворювання пубертатного періоду при правильному лікуванні мають високий відсоток лікування до 25 років. Але в деяких випадках захворювання супроводжує пацієнта все його життя.