ГОСТ і термін придатності манної крупи

Манна крупа є одним з основних продуктів щоденного споживання. Її виробництво суворо обмежене і продиктоване вимогами і технічними умовами. Про них ми поговоримо в цій статті.

Що варто знати крім ГОСТу?

Варто мати на увазі, що так звана в ужитку «манка» була розроблена Всеросійським науково-дослідним інститутом зерна і продуктів його переробки, що передбачає високі вимоги до її виробництва. Цей діючий стандарт і технічні умови були так само прийняті ще низкою держав, таких як Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна.

Під манкою в даному випадку розуміється продукт, що виготовляється з м’якої і твердої пшениці, або ж з твердих сортів пшениці у співвідношенні 2: 8 до м’якої. Вимоги, що пред’являються до виробництва манної крупи, були офіційно прийняті 1 липня 1998 року і діють зараз у вигляді ДЕСТу.

Вигляд

Манка, згідно з останнім прийнятим і чинним ДСТУ 7022-97, повинна мати рівномірний білий або кремовий колір. За консистенцією повинна бути рівномірно болісною без грудок або інших сторонніх домішок. Манка може містити в собі непрозорі білі частинки крупи і напівпрозорі овальновидні частинки кремового або жовтуватого кольору.

На смак ця крупа не повинна бути гіркою, кислою або володіти іншим неприродним післясмаком, також важливий той факт, що при вживанні продукту не повинно виникати кришту, що може говорити про неправильні умови зберігання або його виготовлення. Запах теж не повинен бути сильно вираженим, манка не повинна пахнути цвіллю або мати інші неприсучі їй аромати.

Склад

Манка є продуктом переробки зерна пшениці. Як вже було сказано вище, манка містить в собі крупу з помолу м’якої пшениці (М), твердої пшениці (Т) і м’якої пшениці з поміссю твердою (МТ). Залежно від різновиду використовуваної пшениці, манка ділиться на перерахованих вище три відповідні види.

У манній крупі кількість пестицидів і токсинів, що містяться в ній, не повинна перевищувати строго зазначеного рівня. Дозволена норма таких речовин на 100 грам — 0,05 грам. Допускається невелика кількість у складі крупи пророслих зірок пшениці, ячменю і навіть жита (не більше 4 грам на 100 грам продукту). У відсотковому ж співвідношенні ця цифра не повинна перевищувати позначки 3%.

Характеристики

Як ми вже писали вище, то по сортах пшениці вона ділиться на три основні види. Після виготовлення крупи у кожного виду повинен бути певний відсоток вологості і крупності. Якщо вологість для всіх видів залишається однаковою — не більше 15%, то крупність для манки з м’яких сортів пшениці — 8%, а для інших двох видів — однакова по 5%. Винятком може стати партія, спеціально виготовляється для вживання в особливо холодних регіонах, наприклад, у північних регіонах, Арктиці. У цьому випадку вологість манки повинна бути не більше 14% для всіх видів. Такий відсоток вологості також може надаватися крупі, що підлягає довгому зберіганню. Причиною цього є те, що мала кількість вологи в крупі дозволяє мінімалізувати зараження комахами і виникнення цвілі.

Нескладно здогадатися, що крупа з низьким відсотком вологості має більш довгий термін придатності. Для іншої характеристики крупи — зольності в перерахунку на суху речовину — значення для кожного виду крупи так само різняться, для М — це 0,6%, для МТ — 0,7%, для Т — 0,85%. Частинки, вагою понад 0,4 мг у складі крупи не допускаються. Не допускається і зараження крупи шкідниками або наявність слідів їх життєдіяльності.

Вищеописані вимоги об’єднані в один ГОСТ, який є далеко не єдиним нормативом при виробництві манної крупи. Є ще ряд ДЕСТів з контролю кінцевого продукту, серед яких інструкція визначення зольності, вологості, визначення токсичних речовин, вимоги до упаковки і зберігання, а також до запаху, кольору і смаку продукту.

Ще більше цікавої інформації про манну крупу ви дізнаєтеся в наступному відео.