Гострий мієліт: методи діагностики та терапія

Гострий мієліт зустрічається дуже рідко, проте призводить до тяжких наслідків, аж до інвалідності. Це захворювання може мати різні місця локалізації, оскільки охоплює кілька відділів або повністю весь спинний мозок. Поперечний мієліт набагато простіше піддається лікуванню, ніж інші види захворювання, проте сильно порушує цілісність тканин спинного мозку.

Що таке мієліт

Захворювання гострий мієліт характеризується тим, що відбувається запалення спинного мозку, в результаті якого одночасно страждає сіра і біла речовина. Людина відразу ж відчуває протікання запального процесу, оскільки порушується функціонування спинного мозку.

Запальний процес дуже небезпечний, оскільки він призводить до того, що:

• порушуються рухи;
• спостерігається оніміння;
• параліч кінцівок.

Якщо своєчасно не провести лікування, то запальний процес переходить на нижню частину головного мозку.

Поперечний мієліт

Гострий поперечний мієліт проявляється у вигляді болю в області шиї, після чого поступово може розвинутися парез, парестезія, порушення функціонування органів тазу. Хворобливість наростає стрімко, буквально за кілька годин або днів. Тяжкість протікання захворювання теж може бути різною, тому важливо своєчасно звернути увагу на проблему.

У дуже складних випадках спочатку пропадають повністю всі рефлекси, а потім виникає гіперрефлексія. Якщо спостерігається постійний параліч, то це свідчить про відмирання деяких сегментів спинного мозку. Часто цей тип мієліту виникає на тлі грипу, кору, а також багатьох інших інфекційних захворювань. Спровокувати утворення запального процесу може вакцинація.

Найчастіше захворювання проявляється в період відновлення після протікання інфекційної хвороби. Це порушення стає першою ознакою виникнення розсіяного склерозу. У такому випадку воно не залежить від щеплень та інфікування.

Первинні та повторні форми поразки

Первинні форми гострого мієліту спинного мозку зустрічаються дуже рідко і виникають при впливі:

• вірусів грипу;
• енцефалітів;
• сказу.

Вторинна форма захворювання вважається ускладненням сифілісу, кору, сепсису, скарлатини, запалення легенів, ангіни. Крім цього, захворювання може виникати в результаті наявності гнійних вогнищ. Збудник захворювання проникає в організм через лімфу або мозкові тканини.

Захворювання може спостерігатися у пацієнтів в різному віці, проте найбільш часто зустрічається у пацієнтів середніх років. Локалізується запальний процес у грудному та поперековому відділі. Разом із загальним нездужанням хворі відчувають сильний біль у спині. Симптоматика хвороби багато в чому залежить від ступеня тяжкості її протікання.

Класифікація мієліту

Класифікація гострого мієліту проводиться за кількома критеріями. Це захворювання підрозділюється на такі види:

• вірусний;
• травматичний;
• інфекційний;
• токсичний;
• поствакцинальний.

За механізмом свого розвитку захворювання підрозділюється на первинний або вторинний тип. При цьому, варто відзначити, що вторинний тип мієліту виникає на тлі багатьох інших захворювань. За тривалістю протікання його поділяють на:

• підострий;
• гострий;
• класичний.

Запальний процес підрозділюється на кілька різних видів і за поширеністю. У такому випадку розрізняють багатоочаговий, дифузний і обмежений мієліт. Поперечний мієліт відноситься до обмеженого типу, оскільки являє собою тільки незначне вогнище запального процесу.

Причини виникнення

Гострий мієліт у неврології описаний як захворювання, яке може бути спровоковано найрізноманітнішими факторами. Воно підрозділюється на дві основні групи, сформовані за принципом черговості освіти запального процесу. Первинна форма захворювання виникає через інфікування або травми спинного мозку. Вторинна форма хвороби виникає на тлі протікання інших хвороб.

Інфекція може проникнути в кровоносну систему через відкриту рану. Віруси можуть потрапити в організм людини через укуси комах, заражених тварин, а також нестерильну медичну апаратуру. Вторинні осередки інфекційного процесу утворюються в спинному мозку при ураженні такими збудниками:

• бактерії;
• паразити;
• грибки.

Серед травматичних причин утворення запального процесу можна виділити такі:

• опромінення;
• електричне ураження;
• декомпресійне захворювання.

У неврології гострий мієліт може виникати і через порушення процесів метаболізму, до яких можна віднести такі:

• діабет;
• анемія;
• хронічна хвороба печінки.

Крім усіх цих причин запальний процес може бути спровокований проникненням різних токсичних речовин, важких металів в організм. Запалення може бути спровоковано і шляхом проведення вакцинації проти одного з вірусних захворювань.

Механізми розвитку

Гострий мієліт може виникати в результаті проникнення інфекції в організм через кров або спинномозкові нерви. Спочатку інфікується простір, що проходить між оболонками, а потім тільки в патологічний процес залучаються основні тканини мозку.

Спинний мозок розділений на окремі сегменти, кожен з яких за розміром відповідає хребцями. Кожен з них відповідає за рефлекси і передає в головний мозок певні сигнали від внутрішніх органів і групи м’язів. Залежно від кількості уражених сегментів мієліти можуть бути обмеженими, розподілятися по всіх відділах спинного мозку або локалізованими в сусідніх і не пов’язаних один з іншим областях.

Симптоми захворювання

Спочатку, при протіканні гострого мієліту, з’являються симптоми, характерні для абсолютно будь-якого запального процесу в організмі. Для цього захворювання властиве різке підвищення температури. Одночасно з цим може бути ломота в кістках, відчуття загального нездужання, озноб, втома. У зв’язку з цим багато хто приймає це захворювання за просту застуду.

Неврологічні порушення проявляються набагато пізніше, коли поразка проявляється у вигляді болючих відчуттів в області ураження. Дискомфорт при цьому поширюється не тільки на область спини, а й на кінцівки, віддаючи у внутрішні органи. Симптоматика залежить від локалізації запального процесу. Втрата чутливості, а також шаркання ногами спостерігається при ураженні поперекового відділу. Разом з тим спостерігається відсутність рефлексів і порушення функціонування органів тазу.

При локалізації запального процесу в шийному відділі основною ознакою ураження буде ускладнене дихання, біль при ковтанні, а також порушення мови. Крім цього, спостерігається загальне нездужання, слабкість і запаморочення. Мієліт грудного відділу виражається в скутості рухів і наявності патологічних рефлексів. При цьому можуть спостерігатися порушення функціонування деяких органів.

При виявленні ознак захворювання обов’язково потрібно звернутися до лікаря для проведення діагностики та лікування гострого мієліту, оскільки з часом ситуація може тільки значно погіршитися. Це загрожує втратою працездатності і позбавленням можливості нормально рухатися.

Проведення діагностики

Діагноз гострий мієліт можна поставити тільки після проведення комплексного обстеження. Спочатку лікар збирає анамнез, а також проводить огляд пацієнта. Для оцінки ступеня тяжкості протікання захворювання доктор призначає неврологічне обстеження, яке включає в себе:

• оцінку чутливості з визначенням області порушення;
• визначення тонусу м’язів уражених кінцівок;
• перевірку рефлексів;
• визначення порушень з боку внутрішніх органів.

Діагностика гострого мієліту проводиться і за допомогою лабораторних методів дослідження, які допоможуть встановити основну причину виникнення запального процесу. До таких методик відносять:

• загальний і біохімічний аналіз крові;
• аналіз спинномозкової рідини;
• серологію крові.

Інструментальні методики дозволяють визначити локалізацію та ступінь поширеності патологічного процесу. Для постановки остаточного діагнозу може знадобитися консультація нейрохірурга.

Комплексне лікування

Лікування гострого мієліту багато в чому залежить від того, наскільки сильно торкнуться спинний мозок, і який саме його сегмент вразив запальний процес. Найчастіше пацієнту потрібно термінове хірургічне втручання. Операція дає можливість усунути тиск на хребці та спинномозковий канал, який може провокувати виникнення болючих відчуттів.

Для усунення температури і запалення, призначають жарознижувальні препарати та антибіотики. У курс терапії, що проводиться з лежачими хворими, потрібно включати заходи для боротьби з пролежнями, а саме обробку шкірних покривів камфорною олією, підкладання гумових кілець і часту зміну постільної білизни. При порушенні функціонування внутрішніх органів спочатку для виведення сечі призначаються антихолінестеразні препарати, а потім потрібна катетеризація і промивання сечового міхура антисептичними розчинами.

Щоб повернути пацієнту можливість нормально рухатися, доктор призначає «Прозерін», «Діабазол» і вітамін B. Прийом медикаментозних засобів потрібно поєднувати з лікувальною гімнастикою і масажем.

Які можуть бути ускладнення

Гострий мієліт може призвести до того, що пацієнт на все життя залишиться прикутим до ліжка. У деяких випадках при протіканні запущеної стадії захворювання воно може призвести до смерті хворого. Якщо патологічний процес поширився на шию, а також спостерігається параліч черевних і грудних нервів, то це може призвести до проблем з органами дихання. Гнійна поразка може спровокувати сепсис, що в результаті призводить до відмирання тканин.

Профілактичні заходи

Профілактика передбачає під собою своєчасне проведення вакцинації проти інфекційних захворювань, що провокують виникнення запального процесу в області головного і спинного мозку.

Поліомієліт може спровокувати порушення рухової функції шийного відділу хребта. Паротит впливає на слинні залози. Для кору характерна поява кашлю і висипань на шкірі і слизової рота. Щоб не допустити зараження, потрібно дуже уважно ставитися до свого здоров’я і при виникненні абсолютно будь-яких ознак нездужання відразу ж звернутися до лікаря для проведення лікування.

Течія і прогноз

Перебіг захворювання дуже гострий і патологічний процес досягає найбільшого ступеня вираженості буквально через кілька днів після інфікування, а потім протягом декількох тижнів спостерігається стабільність. Відновлювальний період може бути від декількох місяців до 1-2 років. В першу чергу відбувається відновлення чутливості, а потім функції внутрішніх органів. Рухові функції відновлюються дуже повільно.

Найчастіше протягом тривалого часу у пацієнта спостерігаються стійкі паралічі кінцівок або парези. Найважчими за своєю течією вважаються шийні мієліти, оскільки запальний процес протікає в безпосередній близькості до життєво важливих центрів і органів дихання.

Несприятливий прогноз і при мієлітах поперекового відділу, так як в результаті протікання гострої форми захворювання функції органів таза відновлюються дуже повільно, і в результаті цього може приєднуватися вторинна інфекція. Прогноз погіршується і за наявності супутніх захворювань, зокрема, таких як пневмонія, пієлонефрит, а також часті і сильні пролежні.

Працездатність пацієнта

Працездатність хворого багато в чому визначається поширеністю і локалізацією патологічного процесу, ступенем чутливих розладів і порушенням рухових функцій. При нормальному відновленні всіх необхідних функцій хворий через деякий час може повернутися до своєї звичної роботи.

При залишкових явищах у вигляді нижнього парезу, а також слабкості сфінктерів, хворим призначається 3 група інвалідності. При явному порушенні ходи хворому дають 2 групу інвалідності. А якщо людина потребує постійного стороннього догляду, то їй призначають 1 групу інвалідності.