Холецистит у дітей

Запалення жовчного міхура, або холецистит, в дитячому віці зустрічається досить рідко. Розвиток захворювання обумовлений впливом на організм несприятливих факторів, що призводять до порушення функцій жовчного міхура і жовчевиводних шляхів. При цьому відбувається згущення жовчі та порушення її відтоку, що сприяє формуванню в ній патогенної флори.

У деструктивний процес зазвичай залучається вся система жовчних шляхів; лише в рідкісних випадках запалення зачіпає виключно оболонку і протоки міхура.

Основні причини розвитку холециститу в дитячому віці

До числа основних факторів, що сприяють розвитку запального процесу в жовчному міхурі, відносяться:

• інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• метеоризм;
• часті запори;
• дискінезія жовчних шляхів;
• неправильно організовані режим і раціон харчування;
• аномалії розвитку жовчевивідних шляхів;
• психоемоційні розлади;
• спадкова обтяженість.

Види та симптоми холециститу

Залежно від особливостей перебігу запального процесу, холецистит у дітей підрозділюють на 2 основних види:

• Гострий холецистит.

Характеризується застоєм жовчі в жовчному міхурі з приєднанням інфекції, в результаті чого відбувається набряк стінки цього органу і утворення в його тканинах ексудативної рідини.

При такому захворюванні, як гострий холецистит, симптоми проявляються раптово, без попередніх ознак хвороби. У дитини виникають приступоподібні болі і тяжкість у правому підребер’ї (у деяких випадках хворобливість поширюється в область лопатки або плеча), супроводжувані здуттям живота, відрижкою, нудотою, блювотою, відчуттям сухості в роті, появою неприємного запаху з ротової порожнини і підвищенням температури тіла.

Оскільки подібного роду прояви характерні не тільки для холециститу, а й для інших гострих хірургічних патологій органів черевної порожнини (панкреатиту, апендициту, завороту кишок, перитоніту), при першій же появі негативної симптоматики необхідно в екстреному порядку звернутися до лікаря для проведення диференційної діагностики та вирішення питання

Без правильного і своєчасного лікування гострий холецистит здатний набувати хронічну рецидивуючу форму вже після першого випадку захворювання.

• Хронічний холецистит.

Може протікати в катаральній або гнійній формах.

Катаральна форма хронічного холециститу характеризується виснаженням слизової оболонки жовчного міхура, а також ущільненням і втовкненням його стінки.

Для гнійного холециститу характерна поразка всіх шарів стінки жовчного міхура з утворенням абсцесів. При загостренні хвороби у пацієнта відзначаються повнокровність судин, набряк стінки і втовщення слизової оболонки жовчного міхура з утворенням язв і поліпів. Осередки вилучень заповнюються сполучною тканиною, після чого на їх місці формуються рубці. У деяких випадках можливе формування спайок, що з’єднують жовчний міхур з іншими внутрішніми органами (перихолецистит).

При розвитку у дитини такого захворювання, як хронічний холецистит, симптоми зазвичай проявляються поступово. До числа основних ознак хвороби належать часті, черговані запори і поноси, обкладеність мови жовтим нальотом, зниження апетиту, біль і відчуття тяжкості в області правого підребер’я.

Гостра форма патології в дитячому віці зустрічається досить рідко; у більшості випадків у дітей виявляється хронічний холецистит у катаральній формі.

У медицині також виділяють калькульозний холецистит, що характеризується утворенням каменів у бульбашці.

При тривалій течії холецистит може ускладнюватися розладом травлення, порушенням функції підшлункової залози, жовчним перитонітом, водянкою жовчного міхура, утворенням зовнішнього жовчного свища; у період загострення хвороби можливий розвиток підпечінкового і піддіафрагмального абсцесів.

При появі у дитини ознак, що нагадують симптоми холециститу, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Гострий і хронічний холецистит у дітей: методи діагностики та терапії

При підозрі на холецистит або інше гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини батькам не слід давати дитині знеболюючі засоби. В іншому випадку клінічні прояви хвороби будуть змащені, що істотно ускладнить діагностику.

При первинному огляді малюка лікар може виявити такі характерні для запалення жовчного міхура симптоми, як урчання в животі, напруженість і здуття черевної стінки, хворобливість при насуванні на живіт в області жовчного міхура і печінки, больові відчуття при постукуванні по реберній дузі праворуч.

Для підтвердження діагнозу пацієнту можуть бути призначені такі обстеження, як:

• аналізи крові, сечі, кала;
• ультразвукове дослідження жовчного міхура;
• дуоденальне зондування (застосовується з метою дослідження фракцій жовчі).

При виявленні у дитини запального процесу в жовчному міхурі зазвичай застосовують консервативні методи лікування, спрямовані на ліквідацію інфекції, зняття запалення і нормалізацію рухової функції міхура та її протоків.

Терапевтичні заходи можуть включати в себе:

• дотримання постільного режиму;
• коригування харчування (в гострому періоді хвороби пацієнтам призначають дієту «стіл № 5», і щадне харчування протягом півроку після зняття запального процесу);
• фітотерапію;
• медикаментозне лікування із застосуванням антибіотиків, спазмолітиків, сульфаніламідів, ферментів, жовчогонних і антигістамінних препаратів.

Терапія холециститу в більшості випадків виробляється в домашніх умовах.

При швидкому прогресуванні запально-деструктивних змін у жовчному міхурі на тлі гострого холециститу пацієнту може бути показано хірургічне лікування.