Хронічний пієлонефрит: симптоми і терапія, стадії, дієта, терапія травами

Серед дівчат і жінок одним з найпоширеніших захворювань вважається хронічний пієлонефрит. Симптоми і лікування залежать від ступеня занедбаності патології. У цій статті розглянуто її головні причини, ознаки і стадії розвитку.

Опис захворювання

Хронічний пієлонефрит являє собою інфекційний процес запального характеру, що формується в ниркових тканинах. Це захворювання розвивається внаслідок активної життєдіяльності різних видів бактерій. Воно переважно поширене серед представниць прекрасної статі. Це пояснюється морфо-функціональними особливостями уретри. Завдяки її особливій будові істотно полегшується проникнення мікроорганізмів у внутрішні органи. Патологія може розвиватися в певні періоди жіночого циклу (дефлорація, вагітність, менопауза).

Чим відрізняється хронічний пієлонефрит? Стадія ремісії і подальшого загострення — ці два етапи зазвичай чергують один одного. Тому в нирках одночасно можуть бути виявлені різні поліморфні зміни (осередки запалення, рубцеві зони, ділянки незмінної паренхіми). Залучення в цей патологічний процес все нових ділянок здорової тканини органу викликає її поступову загибель і формування ниркової недостатності.

Саме по собі захворювання не приносить серйозного дискомфорту людині, проте може стати причиною розвитку досить серйозних ускладнень. В першу чергу запальний процес не дає можливість ниркам повноцінно виконувати свою головну функцію. Як наслідок, у пацієнта порушується звичний водно-сольовий обмін, з’являються набряки. Крім того, на тлі запалення можуть виникнути інші патології урологічного характеру. Найнебезпечнішим наслідком вважається приєднання гнійної інфекції, боротися з якою дуже складно.

Основні причини

Етіологічним фактором, що викликає дане захворювання, є мікробна флора. Як правило, це так звані колібацилярні бактерії (кишкова паличка), ентерококи, стафілококи. Особлива роль у розвитку запального процесу належить L-формам бактерій, які формуються внаслідок неефективної антимікробної терапії або зміни pH середовища. Такі мікроорганізми відрізняються трудністю ідентифікації, активізацією за певних умов і резистентністю до лікування.

Дуже часто передує хронічний пієлонефрит стадія загострення патології. Хронізації запалення сприяє неусунуті своєчасно порушення відтоку сечі через каміння в нирках, нефроптозу, аденоми простати. Підтримувати такий патологічний процес в організмі можуть інші захворювання бактеріальної природи (отит, простатит, уретрит, холецистит, апендицит тощо), загальносоматичні недуги (цукровий діабет, ожиріння), а також імунодефіцит.

У молодих дам поштовхом до розвитку даного захворювання може стати початок статевого життя, пологи і вагітність. Досить часто лікарі діагностують і серед маленьких пацієнтів хронічний пієлонефрит. Симптоми у дітей можуть бути викликані порушеннями в роботі організму на вродженому рівні, які змінюють звичну уродинаміку (уретероцеле, дивертикули сечового міхура).

Клінічні ознаки

Симптоми захворювання відрізняються неспецифічним характером, а останнім часом все частіше зустрічається безсимптомний перебіг. Пацієнт, який раніше вже мав справу з гострим пієлонефритом або іншими урологічними патологіями, повинен відповідально ставитися до власного здоров’я і прислухатися до організму. Нерідко виникнення захворювання є наслідком порушення імунної відповіді з боку організму, що супроводжує цукровий діабет і туберкульоз. Ослаблення захисних сил також спостерігається через недостатнє надходження вітамінів і мінеральних речовин. Незважаючи на всю специфічність клінічних проявів, можна виділити ряд ознак цього захворювання, на які необхідно звернути особливу увагу:

• Підвищення температури у вечірній час без видимих причин.
• Головні болі.
• Підвищена стомлюваність, слабкість.
• Часті позиви до сечовипускання.
• Больовий дискомфорт в області попереку, що проявляється при ходьбі.
• Зміна кольору і запаху сечі, її помутніння.

Всі перераховані вище ознаки вказують на хронічний пієлонефрит. Симптоми і лікування захворювання носять загальний характер, про це вже говорилося в статті. Нерідко пацієнти сприймають такі клінічні прояви за звичайну застуду і починають лікування відповідними препаратами. Така терапія може дійсно зняти симптоматику і поліпшити стан хворого в перший час. А запальний процес продовжить свій розвиток. Саме тому в даному випадку рекомендується звернутися за консультацією до фахівця, а не намагатися самостійно побороти недугу.

Нескладно сплутати симптоми загострення пієлонефриту з ГРВІ, адже вони притаманні багатьом запальним процесам в організмі. Як правило, якщо у людини вже діагностована хронічна форма, вона розбирається в супутніх недугу ознаках. У цьому випадку у хворого можуть спостерігатися такі стани:

• Дизурія.
• Головний і м’язовий біль.
• Фебрильна температура.
• Помутніння сечі (протеинурія) і поява у неї нехарактерного запаху.
• Гематурія.

Класифікація

Як класифікується хронічний пієлонефрит? Стадії захворювання виділяються залежно від прояву запального процесу. На першому щаблі спостерігається активне запалення з яскраво вираженими симптомами. Друга стадія характеризується прихованою течією патологічного процесу. Його можна виявити виключно після низки лабораторних тестів. Стан пацієнтів супроводжується наступними симптомами: стомлюваність, озноб, незначне підвищення температури. Третій щабель розвитку — хронічний пієлонефрит у стадії ремісії. Що це означає? Якщо протягом наступних п’яти років не відбувається загострення захворювання, лікар підтверджує повне виліковування.

Крім того, пієлонефрит буває одностороннім і двостороннім залежно від кількості уражених органів.

За тяжкістю протікання захворювання виділяють такі його форми:

1. Пієлонефрит без ускладнень.
2. Пієлонефрит, ускладнений пухлинами, вродженими аномаліями, сечокам’яною хворобою, цукровим діабетом, ВІЛ-інфекцією.
3. Анемія.
4. Вторинна рено-паренхіматозна артеріальна гіпертонія.

Пієлонефрит і вагітність

Багато жінок у становищі, яким довелося зіткнутися з таким захворюванням, переживають, як воно може позначитися на здоров’ї малюка. Всі ті, хто пускає цю патологію на самоплив і не звертаються за кваліфікованою допомогою, можуть зіткнутися з досить серйозними проблемами. Чим небезпечний хронічний пієлонефрит при вагітності?

Наслідки захворювання в першу чергу позначаються на плоді. Дитина може серйозно постраждати від внутрішньоутробної інфекції. Як правило, така патологія нирок стає причиною мимовільного аборту або передчасних пологів. Наслідки зараження для малюків проявляються по-різному. В одних діагностується самий звичайний кон’юнктивіт, що не становить загрозу для життя, а в інших — важкі інфекційні ураження систем внутрішніх органів.

Під час вагітності з таким захворюванням також існує ризик внутрішньоутробної гіпоксії. Це означає, що плід отримує менше кисню, ніж йому насправді потрібно. В результаті народжується дитина з маленькою вагою і недостатнім розвитком. Виходячи з усього вищесказаного можна дійти висновку, що не слід пускати на самоплив хронічний пієлонефрит.

Симптоми і лікування захворювання повинні визначатися виключно фахівцем. При виявленні запального процесу лікар призначає майбутній породіллі антибіотики. Безумовно, такі лікарські препарати небажано приймати під час виношування малюка. Однак фахівець може підібрати такі засоби, які не завдадуть серйозної шкоди плоду і допоможуть мамі впоратися з захворюванням. Також в такого роду ситуації призначаються болезаспокійливі препарати, спазмолітики, вітаміни, заспокійливі препарати, проводять фізіотерапевтичні процедури.

Всім жінкам після пологів рекомендується перебувати під наглядом лікаря і стати на диспансерний облік. Це вкрай важливо, адже захворювання може бути не долікуване.

Постановка діагнозу

Досить часто буває важко підтвердити хронічний пієлонефрит. Симптоми у жінок можуть варіюватися, більш того, нерідкі випадки латентної течії недуги. Діагноз зазвичай виявляється з урахуванням анамнезу, результатів лабораторних досліджень, а також наявності характерної клінічної картини. Додатково можуть знадобитися такі методи діагностики:

• Загальний аналіз сечі/крові.
• Кількісне визначення клітин (метод Штенгеймера-Мальбіна).
• Дослідження сечового осаду.
• Визначення вмісту електролітів у сечі та крові.
• Рентгенограма нирок.
• Радіоізотопна ренографія.
• Біопсія нирок.

Хронічний пієлонефрит: симптоми і лікування

Лікарська терапія захворювання повинна бути спрямована на ліквідацію основного його збудника. Для цього призначаються антибіотики та уросептики. Оптимальним вважається до початку самої терапії провести посів сечі для визначення чутливості до антибіотиків. У цьому випадку вибір препаратів буде більш точним. Як правило, для лікування використовуються такі засоби:

• Пеніциліни, що володіють широким спектром дії («Амоксицилін», «Азлоцилін»).
• Цефалоспорини другого і третього покоління.
• Фторхінолони («Левофлоксацин», «Офлоксацин», «Ципрофлоксацин»). Препарати цієї групи заборонено використовувати вагітним і годуючим жінкам.
• Нітрофурани («Фурадонін», «Фурамаг»). Іноді у пацієнтів з’являються побічні ефекти у вигляді нудоти, присмаку гіркоти в роті, блювоти.
• Сульфаніламідні препарати («Бісептол»).

Тривалість терапії становить не менше 14 днів. При збереженні симптомів захворювання курс лікування може збільшитися до одного місяця. Бажано періодично повторювати посіви сечі і змінювати препарати.

Хронічний пієлонефрит: дієта

Незалежно від стадії захворювання пацієнтам рекомендується дотримання особливої дієти. Вона передбачає під собою виключення з раціону гострих страв і спецій, алкогольних напоїв, кави, м’ясних і рибних бульйонів. З іншого боку, харчування має бути максимально вітамінізоване і збалансоване. Дозволяється вживати практично всі фрукти і овочі (краще в сирому вигляді), яйця, відварене м’ясо/риба (нежирних сортів), молочні продукти.

Дуже важливо приділяти увагу питному режиму. На добу рекомендується вживати не менше двох літрів негазованої води для попередження надмірної концентрації сечі. Корисно пити звичайний журавлинний морс, адже в цих ягодах містяться природні антибактеріальні речовини, які допомагають боротися з такою патологією, як хронічний пієлонефрит.

Дієта в період загострення недуги дещо відрізняється. У цей час рекомендується знизити споживання рідини, оскільки відтік сечі істотно сповільнюється. Не менш важливо обмежувати споживання кухонної солі (до 4 г на добу).

Допомога народної медицини

Фітотерапія може бути використана як додаткове лікування до основного. Не слід намагатися самостійно за допомогою народної медицини побороти хронічний пієлонефрит. Лікування антибіотиками, як правило, виявляється більш ефективно і безпечно для здоров’я людини.

Лікарські рослини, які використовуються при цьому захворюванні, найчастіше надають сечогінний ефект. Курс лікування може становити від декількох місяців і до півтора років. Така тривалість дозволяє попередити розвиток ускладнень і повторне проникнення інфекцій.

Лікування травами передбачає прийом їх всередину і використання ванночок. Наприклад, прийом ванни з петрушкою надає не тільки протизапальний, але й очищаючий ефект. Вона підсилює кровотік і сприяє виведенню наявних токсинів. Ромашка володіє антибактеріальною і одночасно заспокійливою дією для всіх систем внутрішніх органів. Звіробій — відмінний помічник у боротьбі з різного роду інфекціями.

Іноді у пацієнтів захворювання супроводжується формуванням поліпів (невеликі нарости). У цьому випадку рекомендується приймати чистотіл, але не варто їм зловживати. На склянку окропу буде потрібно всього одна чайна ложка трави. Пити такий настій рекомендується невеликими ковтками протягом доби. Чистотіл відрізняється протизапальним ефектом і є відмінним засобом у боротьбі з багатьма онкологічними недугами.

Деякі фахівці радять перед сном пити чай з листом чорниці і брусники. Чорниця багата вітамінами і мінералами, а брусника є відмінним природним антисептиком. Такий чай сприяє зміцненню імунітету, підвищенню рівня гемоглобіну в крові і зменшенню больового дискомфорту в зоні попереку.

Ще раз необхідно зауважити, що не слід намагатися самостійно побороти хронічний пієлонефрит. Симптоми і лікування травами — це два залежні один від одного фактори, на які лікар повинен звертати увагу. У кожного пацієнта клінічні прояви захворювання, ступінь їх вираженості можуть варіюватися. Більш того, далеко не в кожному випадку фітотерапія надає позитивний ефект, іноді вона істотно погіршує стан здоров’я.

Профілактика

Як можна попередити хронічний пієлонефрит? Скільки живуть люди з таким діагнозом?

Профілактика захворювання в першу чергу передбачає під собою своєчасне лікування всіх захворювань урологічного характеру. Тут мова, насамперед, йде про грамотну медикаментозну терапію. Багато пацієнтів вдаються до допомоги народної медицини або воліють лікуватися за порадами друзів і близьких. Такий підхід вкрай небажаний. Вся справа в тому, що таким чином можна завдати шкоди власному здоров’ю, а безпосередньо сама хвороба буде прогресувати.

Не менш важливо дотримуватися правильного питного режиму (близько двох літрів рідини на добу). За можливості слід уникати переохолоджень, прийому нестероїдних анальгетиків. Не рекомендується терпіти малу потребу, необхідно щоразу випорожнювати сечовий міхур перед сном і після чергового статевого акту.

У цій статті подано інформацію про те, чим небезпечний під час вагітності хронічний пієлонефрит. Симптоми у жінок цього захворювання в період виношування плоду всередині утроби повинні насторожити і стати приводом для звернення до лікаря. Тільки фахівець може порекомендувати дійсно ефективне і безпечне лікування. Щоб не зіткнутися з цією патологією під час вагітності, рекомендується ще до початку її планування перевірити свій організм. За наявності будь-яких недуг необхідно пройти курс лікування. Дуже важлива роль у профілактиці пієлонефриту в цей час належить дотриманню правил особистої гігієни. Безумовно, слід вести активний і здоровий спосіб життя.

Що стосується питання тривалості життя з цією недугою, то тут немає однозначної відповіді. Якщо пацієнт чітко слідує всім рекомендаціям з боку лікаря, правильно харчується і стежить за своїм станом, можна прожити довге і щасливе життя. Якщо захворювання посилюється постійною алкогольною інтоксикацією, відсутністю грамотної терапії, то ймовірність летального результату збільшується в кілька разів.

Ув’язнення

Важливо пам’ятати, що тільки кваліфікований фахівець може порекомендувати, як вилікувати хронічний пієлонефрит. Симптоми, діагностика, причини захворювання — всі ці фактори є важливою складовою своєчасної терапії. Будьте здорові!