Хронічний сфеноїдит — визначення. Сфеноїдит: симптоми, методи діагностики та терапія

Сфеноїдит є одним з різновидів синуситів. При цьому захворюванні запалення зачіпає так звану клиновидну пазуху, яка межує з підставою черепа, сонною та очною артеріями. Таке анатомічне розташування збільшує ризик поширення патології на різні відділи лицьового черепа, тому її лікуванням не варто нехтувати.

Сфеноїдит. Що це таке?

Під сфеноїдитом розуміється захворювання, при якому розвивається запальний процес на слизовій клиновидній пазухи. Ця патологія відноситься до групи синуситів і одночасно є найрідкіснішою з них. Вона не відрізняється яскраво вираженою клінічною картиною, тому гостра форма часто протікає приховано і переходить в хронічну. Якщо вчасно діагностувати сфеноїдит, лікування зазвичай не становить особливих труднощів.

Клиновидна пазуха інакше іменується основною. Вона розташовується в порожнині носа і наповнена повітрям. У безпосередній від неї близькості знаходиться відразу кілька функціональних анатомічних утворень: основа черепа, очні нерви, сонні артерії та гіпофіз. Запальний процес може поширюватися зі слизової оболонки на перелічені області та викликати відповідну симптоматику.

Причини і механізм розвитку сфеноїдиту

Збудниками, що викликають запалення в зоні клиновидної пазухи, є респіраторні віруси і бактерії. Серед останніх провідне місце займають стрептококи, гемофільна інфекція і бактерія під назвою Moraxella catarrhalis.

У всіх пацієнтів з діагнозом «ГРВІ» запалюється слизова клиновидної пазухи. При нормальному імунітеті і відсутності попереджувальних факторів захворювання швидко проходить. Через деякі анатомічні особливості пазухи, коли незначний набряк може призвести до порушення повітрообміну і відтоку рідини, на слизовій починають розвиватися хвороботворні бактерії, а запалення швидко прогресує.

До числа схильних до сфеноїдиту факторів медики відносять наступні:

• Вузький виводний отвір пазухи.
• Виражене викривлення перегородки.
• Наявність чужорідних тіл.
• Пухлини, кісти, поліпи в клиновидній пазусі.

Гострий сфеноїдит, як показує медична практика, розвивається при одночасному впливі декількох факторів. Їх усунення призводить до одужання. Якщо хворий нехтує лікуванням, недуга переходить у хронічну стадію розвитку.

Гостра форма

Гостра форма захворювання зазвичай розвивається на тлі риніту. Грип та інші патології інфекційної природи також можуть викликати сфеноїдит. Симптоми і лікування цього захворювання схожі з гнійними або катаральними запаленнями.

Пацієнти відзначають появу густих виділень з носа, сильних головних болів, дискомфорту в області потилиці. Також для гострої форми сфеноїдиту характерне порушення нюху і різкий підйом температури.

Відсутність своєчасного лікування загрожує поширенням запалення на довколишні органи з подальшим розвитком менінгіту або невриту зорового нерва.

Хронічна форма

Хронічний сфеноїдит розвивається на тлі відсутності адекватної терапії, при самолікуванні або пізньому зверненні за допомогою до лікаря. Перехід від однієї форми захворювання до іншої відбувається дуже швидко. Це пояснюється регулярними запальними процесами, внаслідок яких патологічний секрет з клиновидної пазухи надходить частково.

Хронічний варіант недуги може з’явитися в результаті доброякісних або злоякісних пухлин, стати причиною бактеріологічних і вірусних захворювань. У процесі запалення зачіпаються задні клітини так званого решітчастого лабіринту. Серед найбільш поширених симптомів захворювання медики виділяють наступні:

• Біль і дискомфорт у потиличній області.
• Поява неприємних запахів.
• Виділення слизового секрету, який стікає до задньої частини горлянки.

Оскільки хронічна форма патології носить запальний характер, у пацієнтів у міру її прогресування наростають симптоми загальної інтоксикації. Почуття нездужання, постійна сонливість, поганий апетит — всі ці ознаки можуть супроводжувати хворого роками.

Діагностика хвороби

Дане захворювання дуже важко піддається діагностиці. По-перше, воно зустрічається вкрай рідко, а багато лікарів і зовсім забувають про його існування. По-друге, за допомогою рутинних методів діагностики виявити патологію неможливо. Звичайна рентгенографія дозволяє виявити інші варіанти синуситів (гайморит, етмоїдит).

Сфеноїдит можна діагностувати при фізикальному огляді. Лор-лікар зазвичай виявляє ознаки набряклості слизової в зоні гирла клиновидної пазухи. Насторожує й односторонній фарингіт.

Основними методами діагностики захворювання на сьогоднішній день виступають МРТ і КТ навколоносових пазух, причому комп’ютерна томографія є найбільш інформативним варіантом дослідження. МРТ призначають пацієнтам з головними болями та іншими розладами неврологічної природи.

На консультації лікар зазвичай розповідає, з яких причин розвивається сфеноїдит, що це таке, що за хвороба, а після проведення діагностичного обстеження призначає відповідне лікування.

Консервативна терапія

Основними принципами лікування гострої форми захворювання є:

1. Усунення збудника недуги.
2. Зменшення набряку слизової.
3. Покращення відтоку виділень з пазух.

При виражених симптомах інтоксикації організму хворим показана антибіотикотерапія («Зіннат», «Амоксиклав», «Цефікс»). Препарати підбирають з урахуванням чутливості до них бактерій. Крім того, запалену слизову необхідно обробляти спеціальними медикаментами. Зазвичай шляхом зондування навколоносових пазух синус-катетером за кілька процедур вдається вилікувати сфеноїдит. Що це таке? Дана процедура передбачає багаторазове промивання носової порожнини розчинами з антибіотиком до тих пір, поки виокремлюваний секрет не стане прозорим.

Для зняття набряку слизової двічі на день рекомендується вводити в носовий хід марлеву пов’язку, просочену адреналіном. Також для цих цілей застосовують судинні краплі («Називін», «Санорін», «Назонекс»).

Важлива роль у лікуванні захворювання відводиться імуномодулюючій терапії. Спеціально призначені для підвищення опірності організму інфекції препарати помітно прискорюють одужання («Іммодіум», «Беталейкін»).

На етапі реконвалесценції пацієнтам призначають фізіотерапевтичне лікування. Зазвичай використовується ендоназальний електрофорез з розчином антибіотика.

Хірургічне лікування

Хронічний сфеноїдит, симптоми якого поступово набувають затяжного характеру, вимагає хірургічного лікування. Воно спрямоване на усунення головних причин розвитку запалення в клиновидній пазусі. У разі неефективності медикаментозної терапії хворому також показана операція.

У медичній практиці сьогодні активно використовуються ендоскопічні методики, що дозволяють вирішити проблему швидко і без серйозних наслідків. Суть операції полягає в забезпеченні повного доступу до області клиновидної пазухи, усунення наявних патологій і подальшої санації слизової. Процедура триває не більше 30 хвилин.

Під час реабілітації порожнину носа необхідно промивати ізотонічним фізрозчином. Щоб уникнути розвитку інфекційних ускладнень пацієнтам показана антибіотикотерапія.

Прогноз

Лікарі наполегливо рекомендують не відкладати візит до лікарні при підозрі на сфеноїдит. Симптоми, виявлені своєчасно, і подальша діагностика захворювання дозволяють підібрати найбільш оптимальний варіант лікування. У більшості випадків прогноз у пацієнтів з такою патологією сприятливий.

При хронічному варіанті недуги ймовірність швидкого одужання менше. Навіть оперативне втручання часто призводить лише до короткочасного поліпшення стану. Остаточне лікування спостерігається в рідкісних випадках.

Профілактичні заходи

Про те, як лікувати сфеноїдит, що це таке, ми вже розповіли. Як можна попередити розвиток цієї патології?

Специфічної профілактики недуги в даний час не існує. Щоб запобігти розвитку сфеноїдиту, лікарі рекомендують своєчасно лікувати гострі інфекції вірусної природи, не допускати переходу в хронічну форму. Також слід приділяти особливу увагу стану імунної системи (приймати вітамінні комплекси, проводити загартовуючі процедури). При наявності схильних до захворювання факторів необхідно своєчасно їх усунути, не чекаючи появи ускладнень.