Індивідуалізм — це що за поняття? Які принципи індивідуалізму?

У докапіталістичному суспільстві люди не мали поняття про те, що таке індивідуалізм. Це було одне з тих слів, які перебували під забороною цензури і релігії, всі люди підпорядковувалися системі, і думка якоїсь окремої особистості ніколи не враховувалася. Висловлювати свої думки кожен з людей зміг лише з приходом епохи Відродження, коли саме людина стала центром світогляду. Тоді люди зрозуміли, що індивідуалізм — це шлях до самовдосконалення, можливість існувати незалежно, в повній гармонії з самим собою. Сьогодні ця філософська позиція більш ніж поширена в усьому світі, тому до її вивчення ми приступаємо прямо зараз.

Що цей термін означає?

У «сухому» розумінні індивідуалізм — це якась форма світогляду, яка підкреслює свободу нагороди від суспільства і від системи, яка дає можливість вивести на перший план особисті інтереси, і займатися здійсненням безпосередньо своїх, а не суспільних бажань. Щоб було зрозуміліше, що це собою являє, розглянемо основні ознаки індивідуалізму:

• Головування особистісних цілей і бажань. Як правило, такі йдуть в розріз з громадськими або груповими. І людина-індивідуаліст завжди віддасть перевагу саме своїм власним потребам.
• Самостійність у діях і вчинках. Навіть якщо людина є невід’ємною частиною колективу (група в університеті, колектив співробітників і т. д.), вона цілком може діяти самостійно, виходять з власних переконань, і при цьому ймовірність того, що її діяльність буде успішною, дуже велика.

На чому тримається цей світогляд?

Тепер звернемо увагу на те, що з себе представляє головний принцип індивідуалізму, без якого ця філософська течія не могла б існувати. Отже, індивідуалізм ґрунтується на тому, що кожна людина може, і більше того — повинна, жити в повній відповідності зі своїми бажаннями — фізичними і ментальними. Кожна його дія має ґрунтуватися на його мрії, потреби, пристрасті тощо. Це стосується як дозвілля, так і роботи. Іншими словами, індивідуаліст завжди обере собі професію, яка буде приносити йому тільки задоволення і дохід, а не роздратування, він буде з максимальною користю і віддачею проводити вільний час, всі його починання будуть носити дещо егоїстичний характер. Однак є ще одне дуже важливе правило — все це не повинно заважати прояву індивідуалізму в інших людей, які поруч перебувають.

Ідеали та ідоли

Протягом історії людства формувалися різні цінності індивідуалізму, які прогресували і видозмінювалися, проте дійшли до наших днів. Можна сказати, що порівняно з суспільством 19 століття, нині дана система світогляду куди більш поширена з соціальної точки зору — у людей більше свобод і прав. На основі чого наше суспільство стало таким, чому ми досягли цієї точки розвитку? Для цього достатньо поглянути в ретроспективу і звернути увагу на знаменитих предків. В античному світі індивідуалістом був міфічний Ахілл з Іліади. Незважаючи на те що воював він за державу, він мав на все своє власне судження і діяв так, як вважав за потрібне. В епоху Середніх століть індивідуалістів іменували бунтарями і вважали головною небезпекою суспільства — досить згадати Жанну Д’Арк. Починаючи з епохи Відродження ми бачимо, що індивідуалізм — це в основному література. Даніель Дефо, Джек Лондон, Достоєвський, всі поети Срібного століття і багато інших. Головною цінністю в житті вищезгаданих персон була можливість самостійно приймати рішення і робити своє життя відмінним від інших.

Культурний аспект

Дуже важливу роль сама по собі відіграє культура індивідуалізму, яка, власне, і підтримує на плаву цей світогляд. Завдяки тому що з століттями наше суспільство стає схожим не на отару, керовану одним пастухом, воно вдосконалюється.

Це проявляється як у побуті (поліпшення житлових умов, винаходи в галузі техніки), так і в традиціях (наприклад, сучасна людина не буде піднята на сміх тому, що не відсвяткувала день весняного рівнодення, або його вхідні двері не обмажуть дьогтем, якщо він змінив своїй дружині). Розвиток культури індивідуалізму дає можливість «пробиватися» багатьом художникам і письменникам. Наше культурне суспільство починає складатися з повноцінних мислячих індивідів, які можуть знайти компроміс один з одним, не залишаючи своїх особистих принципів.

Порівняно з протилежним терміном

Для контрасту спробуємо порівняти колективізм та індивідуалізм і визначити, чому якимось людям властиво одне, а іншим — інше. Колективізм — це схильність особистості функціонувати і мислити у великому суспільстві. Як правило, в таких випадках люди залежать один від одного або ж від глави такої групи. Найперший колектив, в який потрапляє людина — це сім’я. Якщо вона велика (багато дітей, або бабусі, дідусі, тітки, дядьки), то дитина росте саме з колективним світоглядом. У майбутньому для нього важлива думка оточуючих, він прагне влаштуватися на роботу в компанію з великим штатом співробітників, шукає багато друзів. Якщо ж дитина в родині одна, в ній розвивається індивідуалістичний світогляд, про який ми говорили вище.

Методологічний індивідуалізм

Цим терміном називається теоретична позиція. Передбачається, що для адекватної соціологічної оцінки того чи іншого явища або об’єкта необхідно звертатися до індивіда, тобто до людини. Тут мається на увазі саме людський фактор, непостійність і нестандартність. Іншими словами, якщо в минулі століття над ув’язненими вершили суд виходячи з писаних законів, часом дуже жорстоких, без прав на амністію, то сьогодні будь-який злочин розглядають крізь різні призми, знаходячи при цьому розумний і гуманний компроміс. Принцип методологічного індивідуалізму полягає в тому, що звернення до якогось «гуманного розуму» (не суть важливо, жива це людина, у якої просять поради, або ж якесь божество) може здійснюватися як простим громадянином світу, так і представником державної влади. Кожен з них повинен шукати найбільш розумне рішення будь-якого питання, зважуючи при цьому всі обставини.