Каміння в саду: цікаві рішення

З каменю можна побудувати підпірну стінку, спорудити садові меблі, можна замостити їм доріжки, а можна просто прикрасити з його допомогою сад.

Для ландшафтних робіт найчастіше використовують вапняк, доломіт, черепашник, піщаник, кварцит, сланець, мармур, граніт, жадеїт, яшму, діобаз, базальт, туф, травертин, кварц, різних форм і розмірів — гальку, булижник, валуни, кам’яні плитки, всілякі гравії та кам’яні крихти. Вибір породи, форми і розміру каменю залежить від призначення, стилю, смаку і фінансових можливостей власника саду. Але є і загальні правила.

Зрозуміло, що для будівництва потрібні камені міцні, стійкі до впливу навколишнього середовища. З вищеназваних для цих цілей підійдуть практично будь-які породи, за винятком черепашнику, піщаника і деяких вапняків.

Для спорудження підпірних стін і огорожі вибирають, як правило, камені правильних або близьких до них форм. Для облицювання — тонкі кам’яні плитки (2-3 см товщиною), оброблений камінь або плитняк (камінь з нерівними краями). Поверхня його може бути гладкою або «рваною».

Міцні кам’яні породи потрібні і для мощення, наприклад, гранітна бруківка. Це практично вічний і дуже красивий матеріал, хоча досить дорогий. При мощенні плитняком (на пісок) підбирають плоскі кам’яні плитки товщиною не менше семи сантиметрів. Слабкі і тонкі породи краще укладати на бетонну основу.

Пісковик і вапняк швидко руйнуються при контакті з водою, а значить, не годяться для оздоблення дна водойми, зате прекрасно виглядають на березі. Для оформлення водойм використовують гальку, валуни, голюки та інші камені, явно оброблені водою. Для створення сухого струмка — пласкі камені, або плашки. Їх укладають так, щоб вони імітували водний потік або дно струмка.

Кам’яні садові меблі поки рідкість в наших садах. Її застосовують лише при створенні стилізацій, наприклад, кам’яні лави в садах середземноморського стилю. Садова скульптура, вази і кашпо більш популярні. Для кам’янистих садів використовують камені менш міцні, піддаються впливу середовища. До них належать усі вапняки, черепашники, пісковики, вулканічні породи. А вулканічний туф йде для створення терас, імітації скель, зміцнення схилів.

І, якою б не була мода, краще використовувати породи, здобуті в даній місцевості, навіть якщо вони не особливо ефектні. Адже камені не повинні бути занадто кидкими і виділятися на загальному тлі композиції, затьмарюючи собою красу рослин. Краще вибирати каміння «старі», зі слідами вивітрювання, шорсткою поверхнею, з тріщинами і розломами. У них легко поселяються мхи і дрібні рослини. Сусідство з такими «теплими» каменями корисне і для рослин, адже, нагріваючись за день, вночі вони віддають тепло і створюють особливий мікроклімат в кам’янистому саду. Особливо це важливо навесні, коли перепади денних і нічних температур досить великі.

Останнім часом стало дуже модно використовувати в саду відсипання з кам’яної крихти, але не просту, а «самоцвітну» (з каменів-самоцвітів). Це дійсно красиво. Але все ж треба ретельно продумати, чи доречне використання такої кидкої прикраси в саду, чи вписується воно в загальний стиль.

Також надзвичайну популярність набуло використання в різних композиціях окатаних валунів. Це прекрасний матеріал, і продається він практично на кожному будівельному ринку, але варто задуматися про сенс його застосування. Адже окатані форми камінь може придбати тільки при тривалому контакті з водою, а значить, і використовувати його потрібно при оформленні водойм, а не спорудженні гір, утьосів і розсипів. Місце округлих форм там, де є або «колись була» вода.