«Кінець * * * го світу»: 2-й сезон дивитися цікаво і приємно, але зовсім не обов’язково

Критик Олексій Хромов розповідає, як автори знаменитого серіалу зберегли красиву форму, але упустили всю глибину сюжету.

На Netflix вийшло продовження хіта 2017 року. Перший сезон «Кінця * * * го світу» буквально підкорив публіку, представивши зовсім коротку, але насичену подіями історію про двох підлітків ‑ нігілістів Джеймса і Алісса, які втекли з будинку. У пошуках батька дівчинки вони вломилися в чужий будинок, вбили його господаря ‑ ґвалтівника, зіткнулися з безліччю негідників і нарешті навчилися довіряти один одному. Однак закінчилося все фатальним пострілом.

Історія першого сезону здавалася завершеною, але популярність серіалу змусила авторів випустити продовження. Воно напевно порадує шанувальників естетикою зйомок, класним саундтреком і великою кількістю чорного гумору. Ось тільки сам сюжет став простішим, а напруження емоцій спало.

Історія про наслідки

Дія другого сезону розгортається через два роки після фіналу першого. Автори непогано зберігають інтригу, не розповідаючи, чим же реально все тоді закінчилося. Зате вводять нового персонажа, який безпосередньо пов’язаний з минулими вчинками героїв.

Взагалі, основні теми другого сезону — це невідворотні наслідки будь-яких вчинків і неминуче дорослішання. Минуле раз по раз наздоганяє героїв, і з новими імпульсивними діями теж доводиться розбиратися. Та й самі персонажі змінилися: стали обережнішими і обачнішими. Вже не так просто втекти з кафе, не заплативши, якщо знаєш, що гроші потім вимагатимуть з ні в чому не повинної офіціантки.

Такі зміни створюють простір для нових тем і переживань. Але вони ж і вбивають той драйв, який так полюбився глядачам. Тепер це набагато більш спокійна історія, де герої все більше пливуть за течією, мріючи досягти щастя, а не просто тікають від проблем. І все це веде до нез’ясовно позитивного фіналу, від приторності якого не рятує навіть дуже смішне відсилання до «Великого Лебовскі».

Сюжетну лінію нового персонажа зробили головною рушійною силою історії, і вона здається надміру соціальною і правильною. Раніше «Кінець * * * го світу» розповідав про нігілізм підлітків, які не зустріли за своє життя жодної доброї людини. Тепер же в центрі уваги токсичні стосунки і нездорова прихильність.

З важливих плюсів залишається лише новий виток відстороненості. Стосунки героїв показують, як легко втратити ту близькість, до якої так довго йшов. У першому сезоні слова Джеймса і Алісси стали збігатися з їх думками тільки до фіналу. Тепер же всі головні переживання знову залишаються в голові, і навіть сильне бажання пробачити старі образи все стримують, прикриваючись байдужістю.

Приголомшлива естетика

Практично всі недоліки сюжету майстерно заховані за візуальним рядом і саундтреком. Продовження «Кінця * * * го світу» виглядає ще більш стильним, ніж перший сезон.

До блідої колірної гами додалися симетричні кадри, а візуальні контрасти лише доповнюють сюжетні протилежності. Чорний і білий одяг героїв, відображення, протиставлення емоційних думок і холодних слів, спокійне життя і жахливе минуле — все це змушує лише гостріше сприймати переживання персонажів.

Рваний монтаж з великою кількістю флешбеків іноді схожий на стиль «Великої маленької брехні» Жан ‑ Марка Валле. До того ж спогади тут перемішані з фантазіями і створюють спотворене сприйняття деяких подій.

Обрамляє все дійство чудово підібраний саундтрек, до якого увійшло безліч пісень абсолютно різних виконавців: від The Kinks до постійного композитора серіалу Грема Коксона з групи Blur.

Перший сезон «Кінця * * * го світу» був прекрасний поєднанням естетики і грубості. Дуже смілива історія ставила під сумнів саме існування будь-якої моралі. Але автори вирішили зробити продовження більш обережним і остаточно завершити історію Джеймса і Алісси. Сюжет розумно не стали розтягувати: другий сезон триває приблизно 2,5 години, тому набриднути він просто не встигає навіть при меншій щільності подій.

Шанувальники порадуються поверненню улюблених персонажів і новим пригодам. Але після перегляду у багатьох все ж залишиться відчуття, що це було просто зайвим. Адже серіалу з такою грубою назвою зовсім не потрібні мораль, соціальність і ілюзорний хепі ‑ енд. Все це не йде ні в яке порівняння із завмиранням серця при вигляді темніючого екрану після пострілу на пляжі.