ЛФК при ДЦП: різновиди вправ, покрокова інструкція їх виконання, розклад програми тренувань, розрахунок навантажень для людей з ДЦП і необхідне спортивне обладнання

Здоров’я — це найважливіша, найбільш тендітна, найнеобхідніша цінність у житті будь-якої людини. Той факт, що не всі усвідомлюють до кінця важливості здорового організму, жодною мірою не применшує його значущості. У нинішній час люди з хорошим самопочуттям і відсутністю болючих відчуттів і хвороботворного стану ставляться до цього дуже легковажно. Воно й не дивно: нічого не болить, ніщо не турбує — значить, нема про що і замислюватися. Але це не стосується тих, хто був народжений вже хворою людиною. Цього легковажності не розуміють ті, кому не дано було радіти здоров’ю і повноцінної нормальної життєдіяльності. Це не стосується людей, хворих на ДЦП.

Суть діагнозу ДЦП

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — це захворювання хронічного характеру, яке не належить до групи прогресуючих, але вимагає постійного і регулярного лікування через патології головного мозку, в його корі або підкіркових областях, стовбурі або капсулах. Ця хвороба проявляється, головним чином, в частковій фізичній та інтелектуально-психологічній неспроможності людини, а також неможливості нею повноцінно керувати своїм тілом. Подібна неспроможність пояснюється тим, що мозок хворого не посилає сигнал м’язам до рухової активності, тому він не може контролювати більшість своїх рухів. Причиною такого діагнозу часто стає аномальний внутрішньоутробний розвиток, пологи з ускладненнями, родова гіпоксія або асфіксія, а також ендокринні або інфекційні захворювання, перенесені матір’ю хворого малюка під час вагітності. Дітки з церебральним паралічем пізніше починають тримати головку, перевертатися зі спинки на живіт, сидіти, ходити. Дуже багато з них не можуть ходити, вже будучи на стадії дорослішання.

Але є у всій цій сумній історії один позитивний момент: ДЦП — не вирок. Існує маса всіляких методик, лікувальних заходів, різних медикаментозних способів, що сприяють частковому відновленню здоров’я дитини і наближенню її до нормальної життєдіяльності.

Своєчасне звернення батьків дитини з церебральним паралічем до лікаря-невропатолога за консультацією може посприяти більш ранньому їх втручанню у протікання хворобливого процесу та реабілітації жалюгідного стану здоров’я малюка за допомогою здійснення певних процедур. Медицина, яка не стоїть на місці, пропонує всілякі способи поліпшення самопочуття дитини з цим діагнозом у вигляді масажів, лікувальної гімнастики, занять на спеціальних тренажерах, фізіотерапії, магнітотерапії, електрорефлексотерапії, Бобат-терапії, методу Войта, занять з логопедами і психологами, застосування допоміжного обладнання. І не останнє місце в цьому ланцюгу займає лікувальна фізична культура (ЛФК) при ДЦП.

Лікувальна фізична культура

Ні для кого не секрет, що спорт є запорукою здорового тіла і здорового духу. Заняття спортом дають людині можливість активно проводити час у русі, розвивати всі групи своїх м’язів, отримувати заряд енергії і бадьорості, надавати своєму тілу естетично красиві вигини і форми, підтримувати себе у відмінному настрої і піднесеному стані духу. Можна нескінченно довго перераховувати переваги занять спортом, так само як і називати всілякі різновиди спортивної активності. Але особливе місце в цьому переліку потрібно відвести лікувальній фізкультурі.

ЛФК являє собою комплекс спеціальних терапевтичних прийомів із застосуванням фізкультурних вправ, що сприяють поліпшенню стану і частковому відновленню здоров’я хворих та інвалідів, а також застосовуються в якості профілактики від можливих захворювань. Сама по собі лікувальна фізкультура вважається медичною дисципліною з педагогічними особливостями, оскільки це не тільки виконання відокремлених фізичних вправ, а й виховання в пацієнті віри в себе і впевненості в тому, що успіх прийде і здоров’я повернеться. Не дивно, що в якості одного з методів реабілітації у випадку з дітьми, хворими на церебральний параліч, використовується саме комплекс вправ ЛФК при ДЦП. Адже батьки нещасного малюка готові виконувати будь-які заняття, слідувати всім можливим гімнастичним комплексам і проходити всілякі терапії тільки заради того, щоб їхня дитина хоча б частково відчула радість повноцінного життя.

Значення лікувальних вправ при ДЦП

У чому особливість впливу вправ ЛФК при ДЦП? За рахунок чого настає ремісія окремих м’язових груп у тілі ураженої церебральним паралічем дитини? І як працює комплекс ЛФК при ДЦП? Щоб відповісти на ці питання, потрібно розібратися з тим, які цілі, завдання і принципи методики лікувально-фізичної терапії, що допомагає реабілітувати втрачене малюком у дородовому, родовому або післяпологовому періоді здоров’я.

Головною метою ЛФК при ДЦП у дітей є розвиток здібностей довільного гальмування рухів, а також зниження м’язового гіпертонусу, поліпшення рухової координації, збільшення амплітудних рухів в області суглобів. Для діток, м’язова активність яких загальмована і не дозволяє нормально функціонувати фізично, це дуже важливий аспект реабілітації.

Завдання комплексу ЛФК при ДЦП включають кілька основних напрямків:

• здійснення загальноукріплюючого та оздоровчого впливу на організм;
• допомога у відновленні працездатності тіла;
• нормалізація кровообігу та обміну речовин у зоні ураження;
• повне або часткове врегулювання обмінних і нервово-судинних порушень;
• запобігання появі спайок в області між прилеглими тканинами і нервовими оболонками;
• заміщення вже утворених спайок пристосованістю тканин до подібного роду утворень за допомогою спеціальних вправ;
• зміцнення слабкої м’язової тканини;
• розвиток координації рухів;
• допомога в боротьбі з супутніми аномаліями — викривленням хребта, порушенням його рухливості і так далі.

І цей перелік не остаточний. Методики ЛФК при ДЦП передбачають побудову комплексу вправ на принципах регулярності, систематичності, безперервності занять, індивідуальному підході до кожного пацієнта, зверненні уваги на його вік і психічний розвиток, з урахуванням тяжкості і стадії захворювання. Всі ці аспекти в сукупності зумовлюють позитивний результат від проведених процедур, що обумовлює важливість подібного роду фізкультурної терапії для діток з відхиленнями нервової і психічної системи.

Види вправ

На яких основних варіаціях вправ ЛФК при ДЦП ґрунтується курс реабілітації пацієнтів?

1. Зафіксоване положення — модель лікувальної вправи, заснована на фіксації кінцівок у спеціальній шині або лонгеті.
2. М’язове розтягування — передбачає розгойдування у всіх суглобах кінцівок з амплітудою коливань, розрахованою на поступове зростання.
3. М’язове розслаблення — передбачає почергову фіксацію рук і ніг для зниження кількості мимовільних рухів, здійснюваних хворою дитиною, а також ослаблення підвищеного тонусу.
4. Ходьба — дає можливість розробити руховий апарат на більш високі можливості в пересуванні.
5. Вправи зі стимуляцією м’язової активності та м’язового гальмування — являють собою почергове згинання-розгинання суглобів з паралельним м’язовим масажем.
6. Підйом по поверхні з нахилом — здійснюється з інструктором і дає можливість тренувати, наскільки це можливо, прес і м’язи ніг, тримати баланс і утримувати рівновагу.
7. Вправи на вироблення витривалості.

ЛФК на активізацію рухового апарату

У комплексі вправ ЛФК для дітей з ДЦП передбачені першочергові вправи на найважливішу область реабілітації — руховий апарат. Адже багато дітей при церебральному паралічі не здатні ходити, їм потрібно допомагати, їх потрібно цьому вчити. У випадках, коли центральна або периферична нервова система пошкоджена, може виникнути проблема з рухом верхніх або нижніх кінцівок. Ця проблема іменується в медицині як тетрапарез. Для того щоб зміцнити рухові та координаційні навички у діток-інвалідів, а також підвищити їх ступінь контролю над власними діями, передбачені відповідні гімнастичні вправи.

• У вихідному положенні, сидячи на п’ятах, малюк намагається стати на коліна під впливом рухів інструктора (або батька), який бере дитину за плечі, утримуючи її паралельно в тазостегновій частині.
• Сидячи на колінах, під впливом рухів дорослого, який притримує його в підмишковій зоні, дитина починає рухи з боку в бік, щоб мати можливість вміти переносити масу свого тіла на одну ногу. При цьому другу ногу крихітка намагається відірвати від опори сам, розводячи руки в сторони.
• Повернувшись обличчям до маленького пацієнта з ДЦП, ЛФК-інструктор в особі фахівця або батька фіксує його ноги на підлозі своїми і акуратно бере за ручки. При цьому пензлі підтягуються вперед і вгору, щоб дати дитині можливість навчитися самостійно вставати.
• У вихідному положенні стоячи ноги дитини ставляться стопами один до одного в одну лінію один за одним, руками дорослого виробляються легкі поштовхи спочатку в спину, потім в груди — так у малюка формується поняття про підтримку рівноваги.
• У подібному вихідному положенні потрібно намагатися розгойдувати дитину в сторони так, щоб вона намагалася зробити крок самостійно.

Подібні вправи ЛФК для дітей з ДЦП дозволяють підвищити рухову активність малюка і дати йому шанс навчитися ходити.

ЛФК на опрацювання суглобів

Не менш важливо навчити дитину керувати своїми рухами і зміцнити її суглоби. Особливість цього моменту полягає в тому, що діткам, хворим церебральним паралічем, притаманні больові відчуття в суглобах, судомні болі та суміжні патології. Щоб розвивати суглоби кінцівок, потрібно звернути увагу на ряд спрямованих на їх зміцнення занять ЛФК при ДЦП.

• Вихідна позиція дитини — лежачи на спині. Одна нога розгинається і фіксується дорослим під власною вагою тіла або під упором руки, а друга поступово згинається в коліні. Стегно при цьому по можливості притискається до живота, після чого плавно відводиться назад у вихідне положення.
• Вихідна позиція малюка — лежачи на боці. Коліно тримається зігнутим, стегно по черзі то відводиться, то повертається у вихідне положення.
• Першочергове положення тіла — стоячи обличчям до столу впритул до нього. Необхідно притулити живіт до нього так, щоб ноги вільно висіли, після чого по черзі то випрямляти їх, розгинаючи коліна, то повертати в підвішений стан.
• Лежачи на спині, дитина за допомогою дорослого згинає ногу в коліні, після чого по можливості випрямляє її максимально рівно.
• Поклавши хвору церебральним паралічем дитину на живіт, дорослий або інструктор підкладає під її груди валик, після чого, утримуючи крихту за руки, піднімає верхню частину її тулуба, уривчасто і пружинисто здійснюючи рухи вгору і вниз.
• Вихідна позиція малюка — лежачи на спині. Руки згинаються в лікті так, щоб обличчя залишалося нерухомим і розвернутим убік. Після чого дорослий допомагає зігнути дитині кінцівку, розвертаючи її голову в іншому напрямку.

ЛФК на розтяжку

Підвищити гнучкість також допомагає комплекс вправ ЛФК для дітей з ДЦП на розтяжку. Він дозволяє знизити рівень вираженості патологічного стану спини і хребта, покращує стан ураженого спинного мозку, а також його нервових закінчень. Більш того, подібного роду заняття ЛФК для дітей з ДЦП дозволяють зміцнити м’язи кінцівок, що, безумовно, впливає на більш впевнені рухи руками і ногами.

• Дитину потрібно посадити у вихідне положення на підлогу таким чином, щоб ноги були випрямлені, а тулуб поряд з ними створював прямий кут і було перпендикулярно підлозі. Видихаючи, малюк повинен постаратися нагнутися так, щоб мати можливість дотягнутися пальцями рук до пальців ніг. При цьому допомога інструктора ЛФК для дітей з ДЦП в даній вправі полягає в тому, що він допомагає опустити корпус ще нижче, виробляючи плавні надавливания на спину так, щоб лоб дитини теж торкнувся ніг.
• Будучи в положенні лежачи на животі, дитина витягує руки вздовж тіла. Потім він розгортає кисті рук до підлоги і робить на них акцент. Поступово впираючись на руки і піднімаючи грудну клітку над рівнем підлоги, малюк тренує розтяжку м’язів біцепса, імітуючи віджимання здорової людини. Дорослий повинен стежити за тим, щоб дитина не запрокидала голову, і щоб його дихання було спокійним, рівним.
• Наступна вправа нагадує жим нижнього преса із запрокиданням ніг у комплексі занять здорової людини. Вихідне положення — дитина з церебральним паралічем лежить на спині, руки витягнуті вздовж тіла. На рахунок «раз» він повільно і плавно піднімає прямі ноги над головою і заводить їх вгору за голову, торкаючись пальцями ніг підлоги над своєю макушкою і не згинаючи їх у колінах, на рахунок «два» повертає їх так само повільно у вихідне положення. Протягом всієї вправи дорослий контролює процес і стежить за тим, щоб руки від статі не відривалися.
• Вихідна позиція — сидячи на підлозі з розставленими в сторони ногами. Перший рух — згинання правої ноги так, щоб її п’ята стосувалася внутрішньої стегнової частини лівої ноги, другий рух — наближення стопи лівої ноги до колінного суглоба правої ноги. Після проведення цих маніпуляцій здійснюється рух правої руки до лівого коліна в обхват з підтриманням лівої ноги, а рух лівої руки переміщує її на протилежний бік талії за спину. Дорослий повертає голову дитини в лівий бік і нахиляє її так, щоб підборіддя стосувалося лівого плеча. При цьому праве коліно постійно залишається в положенні притиснутого до підлоги.

Такий комплекс вправ ЛФК для дітей з ДЦП при регулярному його виконанні день у день сприяє значному поліпшенню стану маленького пацієнта. Особливо дієва така лікувальна гімнастика в тому випадку, коли здійснюється вона на ранньому етапі дорослішання дитини. І чим раніше — тим краще.

ЛФК на розслаблення

Примітно, що заняття з ЛФК при ДЦП у дорослих так само, як і у дітей, сприяють реабілітаційному процесу. Але у дорослих це відбувається набагато повільніше, ніж у дітей, оскільки дитячий організм набагато більш податливий. Тому затягувати з ЛФК при ДЦП у дітей не можна.

Виходячи з того що частим симптомом дитячого церебрального паралічу є сильний гіпертонус м’язів, медициною передбачені спеціальні вправи на їх розслаблення.

• Для того щоб руки і ноги хворої дитини могли відпочити, їй необхідно лягти спиною на підлогу, після чого кінцівки з одного боку зафіксувати в нерухомому стані, застосовуючи при цьому обважнювачі, які можна спорудити з мішечків з піском.
• Вільну руку з іншого боку тулуба дитина повинна зігнути в лікті, при цьому її передпліччя допомагає їй тримати дорослий, який проводить лікувальну гімнастику. Рука залишається в такому положенні до тих пір, поки не відчується зниження м’язового тонусу. Після чого дорослий допомагає дитині струсити пензель, періодично згинаючи її, обертаючи і відводячи з боку в бік.
• Те ж саме потрібно виконати і з ногою. У той час, поки зафіксовані кінцівки однієї сторони стосуються живота дитини, дорослий допомагає їй тримати гомілки і відводити ноги в тазостегновому суглобі так, щоб мати можливість здійснювати кругові рухи для розтяжки м’язів ноги. Відповідно, ноги поперемінно чергуються.

ЛФК на дихання

Система вправи ЛФК при ДЦП передбачає ремісійний процес тільки при регулярному їх виконанні. Розклад програми тренувань має включати заняття в дозвілля хворого щодня, день у день. Тільки регулярна гімнастика і постійні заняття зможуть повернути фізіологію хворої дитини в більш-менш прийнятну форму. Тому нехтувати щоденною періодичністю комплексної терапії церебрального паралічу не можна.

Крім усього іншого, ЛФК при ДЦП передбачає і вміння правильно дихати.

• Дорослий показує дитині, як потрібно робити правильний глибокий вдих і видих як ротом, так і носом. Для цього можна використовувати допоміжний інвентар у вигляді кульок, гумових іграшок, мильних бульбашок.
• Інструктор вимовляє гласні звуки, то знижуючи, то підвищуючи гучність свого голосу. Дитина повинна повторювати за ним. Можна поперемінно чергувати цю вправу зі співом або грою на духових.
• Стандартна вправа з відновлення дихального процесу — підйом рук над головою і наповнення легенів повітрям при вдиху повними грудьми, а також опускання рук на видиху. Можна ускладнити вправу, використовуючи частину видиху з зануренням голови пацієнта у воду.

Багато схем роботи в ЛФК з ДЦП розроблялися медпрацівниками різних установ відповідного характеру на всій території РФ. Одним з таких можна вважати Самарський реабілітаційний дитячий центр «Каченя». Тут здійснюється прийом діток, хворих різними захворюваннями, в тому числі і церебральним паралічем. Так, тренер з ЛФК і дитина з ДЦП в Самарі прекрасно можуть знайти спільну мову за спільним проведення часу в одному з двох басейнів, за лікувальним масажем, лікувальною фізкультурою, гідромасажем, фітоароматерапією, розвиваючими іграми на воді.

ЛФК в ігрових вправах

Як вже було сказано раніше, програма тренувань дітей, хворих церебральним паралічем, повинна включати роботу дорослого з дитиною кожен день, всі сім днів на тиждень. Але крім цього потрібно враховувати раціональність застосовуваних навантажень, адже дитина повинна також і відпочивати. Розрахунок взятих за основу навантажень у комплексі ЛФК для дітей з ДЦП повинен здійснюватися виходячи з вікового фактора, маси тіла та росту хворої дитини. Крім цього потрібно враховувати ступінь ураженої психіки і фізіології, адже сам по собі церебральний параліч включає величезну кількість різновидів з різним ступенем тяжкості. Чим запущеніший випадок — тим частішими і більш напористими повинні бути тренування, але виконуватися вони повинні з граничною акуратністю і тільки з представником медицини. При цьому комусь із дітей підходить і масаж в ЛФК при ДЦП, а комусь і водні процедури — тут все дуже індивідуально, в залежності від конкретного випадку протікання хвороби.

Дуже багатьом дітям доводиться до душі ігрова методика роботи з інструкторами. Ігрові вправи в ЛФК при ДЦП передбачають не тільки дієвість і результативність процесу, але також дозволяють зацікавити дитину і дати їй можливість розслабитися. При цьому може використовуватися конкретне допоміжне обладнання у вигляді підтримуючих хворого на ногах пристроїв, всіляких фітболів, м’яких модулів, подушок та іншого інвентарю. Які ігри можна сюди віднести?

• «Руйнування вежі» — гра передбачає нагромадження м’яких ігрових пристосувань і кіл один на інший в імітації побудови баштової споруди. При цьому побудувати такого плану будівлю дитині може допомогти дорослий, а зруйнувати її він повинен сам — у цьому головна мета гри, навчитися докладати зусиль для того, щоб прорвати «подушкову» оборону ілюзорної вежі.
• «Вибратися із завалів» — така ігрова вправа також передбачає застосування дитиною зусиль, тільки тепер вже не в біговому «нападі на вежу», а в лежачому положенні з завалами з подушок. Мета дитини — вибратися із зімітованих завалів.
• «Складний ніж» — відмінна гра на розтяжку і гнучкість малюка, хворого на церебральний параліч. Суть її полягає в тому, що дитина грає роль складеного ножика, коли вона займає на підлозі позицію «ембріона» і обхоплює зігнуті в колінах ноги руками. На рахунок «раз» ножик відкривається — дитина витягує ноги і руки якомога далі один від одного і залишається так лежати на боці до тих пір, поки на рахунок «два» не потрібно буде повертатися у вихідне положення. Вправа проводиться в помірному темпі.
• «Ковбаска» — гуморна гра з початковою позицією лежачи на спині на підлозі. Дорослий в особі батька або інструктора бере крихту за щиколотки, акуратно повертаючи його за ноги, як за важелі, то в один бік, то в інший. При цьому темп поступово збільшується.

Багато різних ігрових процедур і вправ лікувально-фізкультурної терапії можна навести як приклад — всі вони спрямовані лише на один результат. Цей результат — часткове одужання малюка. Часткове тому, що ураження здоров’я людини церебральним паралічем відбувається не тільки в плані фізичних порушень, але також і психологічних. А на психологію людини вплинути лікувальною гімнастикою в тій мірі, в якій цього вимагає організм, на жаль, неможливо.