Маріо Лем’є — канадський хокеїст. Біографія

Маріо Лем’є, біографія якого представлена в цій статті, є одним з найзнаменитіших канадських хокеїстів. Прославився він виступами у складі команди «Пітсбург Пінгвінз», яку викупив у 1999 році, а також збірної своєї країни. Протягом своєї кар’єри ця людина зуміла завоювати величезну кількість індивідуальних і командних трофеїв. Він є одним з небагатьох спортсменів, чиє ім’я потрапило в «Зал хокейної слави» відразу ж після закінчення кар’єри гравця. За свій професіоналізм і майстерність отримав кілька прізвиськ від уболівальників — Супермаріо і Чудовий.

Дитинство

Майбутня зірка світового хокею з’явилася на світ в одному з передмість Монреаля 5 жовтня 1965 року. Його батько працював будівельником, а мати була домогосподаркою. Разом з двома своїми старшими братами хлопець провів дитинство в робочому районі мегаполісу. Вже в трирічному віці Маріо почав грати в хокей з ними в підвалі свого будинку. Роль шайби для хлопців грала кришка від пляшки, а воріт — мамине піаніно. Батько всіляко підтримував таке захоплення синів, тому пізніше спорудив для них імпровізований каток у дворі. У зимові вечори вони постійно тренувалися після школи на розташованому неподалік майданчику, граючи з однолітками.

Дебютні кроки в професійному спорті

Як вже було зазначено вище, серйозні здібності до хокею у Маріо Лем’є проявилися з ранніх років. У 1972 році він став чемпіоном Монреаля у складі Hurricanes de Ville-Émard. Виступаючи за різні дитячі команди, хлопець закидав по 5-6 шайб за поєдинок, тому багато фахівців і тренерів говорили про його велике майбутнє в спорті. Вважається, що професійна кар’єра Маріо почалася з «Лаваль Вуазенс» — команди, що виступала в Головній Квебекській юніорській лізі. За всі три проведених тут сезони хлопець завжди відзначився просто феноменальною результативністю.

Драфт

У 1984 році настав час молодого хокеїста виходити на драфт. Серйозні успіхи в юнацьких лігах призвели до того, що першим його номером на той момент став саме Маріо Лем’є. НХЛ дуже вабила хлопця. Більше того, за ним вишикувалася ціла черга клубів. Сам він мріяв надіти светр легендарного «Монреаля Канадіанс». Однак доля тоді розпорядилася інакше. У попередньому сезоні головним аутсайдером вперше в історії свого існування стала команда «Пітсбург Пінгвінз», тому саме у неї було право на перший номер драфту. Не було ніяких сумнівів в тому, кого клуб обере своїм новим обличчям і лідером. Представники інших клубів пропонували великі гроші і навіть всі номери свого драфту «пінгвінам» за молодого гравця, проте отримували відмови. Цей факт дуже розчаровував і самого хокеїста, тому що він не хотів грати за аутсайдера, який, до всього іншого, базувався в США. Як би там не було, генеральному менеджеру все-таки вдалося умовити юнака, який в підсумку підписав з командою дворічний контракт, за умовами якого отримав 600 тисяч доларів заробітної плати і 150 тисяч доларів бонусами.

Стартові сезони в НХЛ

У своєму стартовому поєдинку в НХЛ проти «Бостон Брюїнз» Маріо першим же кидком закинув дебютну шайбу. Тоді подивитися на гру молодого дарування прийшли багато жителів Пітсбурга, а на самій арені був зафіксований аншлаг. Протягом усього року ситуація не змінилася, а сам канадець віддячив шанувальникам своїми виступами. За сезон він забив 43 голи і віддав 57 результативних передач, набравши, таким чином, рівно сто очок. За його підсумками хлопець був запрошений на Матч всіх зірок, в якому його вибрали кращим гравцем поєдинку. На даний момент він залишається єдиним новачком, кому це вдалося. Того ж року хокеїст Маріо Лем’є дебютував і в складі збірної Канади.

Своєю грою, по суті, гравець врятував свою команду від банкрутства. У наступному сезоні він набрав вже 141 очко, в підсумку поступившись у цьому показнику лише Вейну Гретцкі. Тоді його команда фінішувала в таблиці набагато вище, але в стадію плей-офф пробитися не змогла. Як би там не було, Маріо продовжив контракт зі своїм клубом. У 1988 році хокеїст з 168 очками став найкращим бомбардиром, скинувши з п’єдесталу згаданого вище Гретцкі, якому цей титул діставався останні сім років поспіль. Численні результативні передачі і голи Маріо Лем’є (114 і 85 відповідно) в наступному році дозволили йому з легкістю завоювати його знову.

Проблеми

У 1989 році у спортсмена почалися серйозні болі в спині. Він часто довго відпочивав біля бортика, а в роздягальні не міг самостійно зняти екіпірування. Проте це не заважало йому демонструвати високу майстерність. У 1990 році лікарі діагностували у Маріо Лем’є зміщення дисків хребта. Йому зробили операцію, однак на відновлення було потрібно ще майже 6 місяців. Коли він повернувся на лід в 1991 році, команда стала вже набагато сильнішою завдяки вдалому менеджменту і ряду талановитих гравців. Незважаючи на це, кращим на майданчику завжди залишався саме Маріо, а «пінгвіни» завоювали кубок Стенлі. Цей успіх «Пітсбург» повторив і в наступному сезоні.

У 1993 році хокеїстові була зроблена ще одна операція на спині, проте болі в ній так і не пройшли. У сезоні гравець взяв участь лише в 22 поєдинках і набрав в них 37 очок. Після його закінчення він прийняв рішення взяти паузу на рік для нормальної реабілітації.

Повернення

Про повернення у великий хокей Маріо Лем’є оголосив влітку 1995 року. Провівши 70 ігор в сезоні, гравець набрав 161 очко і вп’яте в кар’єрі став володарем «Арт Росс Трофі», а також титулу найціннішого хокеїста ліги. 29 жовтня 1995 року ознаменувалося для нього п’ятисотою закинутою шайбою в професійній кар’єрі. Команда дійшла до фіналу Кубка Стенлі, однак завоювати трофей в тому році їй не вдалося.

Завершення кар’єри

Спортсмен двічі закінчував професійну кар’єру. Вперше це сталося після закінчення сезону 1997 року. Головною причиною стали постійні проблеми зі здоров’ям. У 2000 році «Пітсбург» опинився в катастрофічній фінансовій ситуації. Щоб врятувати клуб від банкрутства, Маріо Лем’є викупив його, тим самим витягнувши з кризи. Сам він іноді також виходив на лід. Траплялося це рідко, але гравець завжди відрізнявся прекрасною результативністю. У 2002 році він зі своєю збірною став тріумфатором Олімпійських ігор. Як би там не було, роки брали своє. Через неприємності з серцем в 2006 році Маріо прийняв рішення про остаточне завершення кар’єри гравця.

Ігровий номер

Наслідуючи свого старшого брата Аллана, в юнацьких лігах хокеїст виступав під 12 або 27 номером. Пізніше його часто порівнювали з легендарним Вейном Грецьки, на светрі якого красувалася цифра «99». Щоб зайвий раз підкреслити спортивну конкуренцію з ним, наставник Маріо запропонував йому взяти перегорнутий її варіант — «66». З цим номером на спині гравець і прославився.