Меланхолія — це психічний стан або темперамент?

Вперше про меланхолію писав родоначальник медичної науки — лікар і філософ Гіппократ. Він характеризував цей стан як страждання, зневіру і страх самотності. У наш час багато психотерапевтів і фахівців часто пов’язують її з рисою характеру людини — темпераментом. Але є й ті, які вважають стан серйозним психічним і психологічним розладом. Що насправді собою являє меланхолія? Це депресія, хвороба чи тимчасове явище, причиною якого є стрес? Спробуємо розібратися.

Наукове пояснення Фрейда

Ще основоположник психоаналізу Зигмунд Фрейд на етапі своєї терапевтичної та дослідницької діяльності намагався дати конкретну характеристику болючому стану. Свої роздуми він відображав у листуванні з доктором Фліссом. Меланхолію він співвідносив з психологічною сексуальною напругою. Сутність захворювання він прояснив у своїй роботі «Скорбота і меланхолія».

У його розумінні людина, яка страждає цією недугою, постійно демонструє зниження власної гідності. Він перестає поважати і сприймати себе як особистість, у нього зникає інтерес до всього, що відбувається. Спостерігається поганий і навіть болісний настрій, загальмовуються всі почуття, хворий ніби чекає покарання.

В описі лікаря меланхолія — це самокатування. Хворий вважає себе мерзенним, аморальним, нездатним здійснювати розумні вчинки. Він дорікає і принижує себе перед оточуючими, поширює самокритику на минуле. Картина такої перешкоди доповнюється відмовою від їжі і безсонням.

Характерні ознаки

Постійним безпідставним страхом, самознищенням і самоупріками проявляється меланхолія. Хвороба, якщо її не лікувати, може спонукати людину на суїцидальні дії. До перших ознак цього стану лікарі відносять звинувачення на адресу люблячих людей. Через самонаказання людина намагається помститися, як їй здається, об’єкту її любові.

У свідомості з’являються неприємні спогади, сумні фантазії, похмурі думки. Слабшають стимули до життєвих інтересів, хворий стає байдужим, малорухливим. Вважає єдиним виходом — суїцид. У декого з «являються слухові та зорові галюцинації. Психотерапевти вважають, що такий стан говорить про депресивний психоз або шизофренію. Тільки лікар може зрозуміти, з якої причини виникла меланхолія.

Цей пригнічений стан надзвичайно небезпечний і потребує особливого підходу. Нерідко у меланхоліка порушується кровообіг та обмінні процеси. Він повністю відмовляється від їжі, впадає в заціпеніння. Напади страху, збудження, паніки, люті і туги можуть спостерігатися приступоподібно. Іноді болючі маніакальні фази призводять до психічного перешкодження.

Терапевтичні заходи

Індивідуального підходу вимагає меланхолія. Лікування залежить від тяжкості перебігу. Якщо причиною цього послужила стресова ситуація, з якої людина не може самостійно вибратися, то доктор порекомендує психотерапію, повноцінний відпочинок і заспокійливі засоби рослинного походження. Добре допомагають при депресії трав’яні збори, чаї і відвари. Пропити відвар краще курсом — 14 днів. Корисно щодня випивати молоко або чай з медом, журавлинні, брусничні, чорничні або смородинові морси.

Вони мають заспокійливу дію. Замість кави краще пити ромашковий, лавандовий, мелісовий або земляничний чай. Якщо відчуваєте занепад сил, нервову напругу і паніку, то постарайтеся оточити себе люблячими людьми, не замикайтеся в собі і не заганяйте в болісний стан далі. Краще зверніться до кваліфікованого лікаря, який підкаже, як лікується меланхолія. Це далеко не нешкідливе явище, пам’ятайте про це.