Монологічна мова: її специфічні особливості та характеристики

Монологічна мова, або монолог — це форма мови, коли висловлюється одна особа, інші лише слухають. Ознаками її є тривалість висловлювання, яке найчастіше має різний обсяг, і структура тексту, а тема монологу може змінюватися в процесі висловлювання.

Зв’язкова монологічна мова ділиться на два основні типи. Перший — це звернення до слухача. Може представляти собою повідомлення, яке необхідно оголосити великій кількості людей, звернення до слухача або безлічі слухачів. Прикладами такого монологу можуть служити навчальні лекції або доповіді, публічний виступ, судова мова.

Монологічна мова другого типу — це розмова з самим собою. Такий монолог направляється невизначеному слухачеві і, отже, не передбачає відповідної реакції.

З точки зору лінгвістики, розрізняється кілька типів монологів. Вони залежать від комунікативної функції мови і все вивчаються ще в шкільному курсі: опис, повідомлення, оповідь.

Для оповіді характерна наявність сюжету, найчастіше зав’язки і розв’язки. У цьому випадку монологічна мова вживається найбільш часто. Для повідомлення більш характерна чітка хронологічна послідовність дій. А також такий тип мови використовується для опису — необхідна наявність фактів, які найбільш яскраво характеризують описуваний об’єкт.

Монологічна мова вимагає від говорящего вміння правильно висловлювати і закінчувати власні думки, поєднувати різноманітні фрази, доповнювати і змінювати вже засвоєні мовні конструкції і пристосовувати їх у відповідності зі своїми цілями, обговорювати факти і розкривати відомі причини подій.

Навчання монологічної мови — це формування у людини певних навичок і вміння висловлювати свої думки за допомогою мовних конструкцій. Тобто люди вчаться правильно з точки зору мовних конструкцій і цікаво використовувати вже засвоєні матеріали мови і толково висловлювати свої думки.

Для задовільного рівня оволодіння грамотною монологічною промовою учні повинні розвивати такі навички і вміння:

1. Побудова оповідних та описових повідомлень за знайомою темою, можна з опорою на картинки, файли, презентацію.
2. Використовуючи засвоєні типові речення, складати послідовні повідомлення, з’єднуючи їх між собою.
3. Складати описові тексти, що виражають свою думку, дотримуючись складеного плану або без нього. Текст може описувати подію, характеризувати присутніх осіб, висловлювати власні враження.

Монологічна мова вдосконалюється за допомогою вправ, які різняться за опорами.

1. Вправа з опорою на план або ситуацію.
2. Вправа з опорою на готовий матеріал, наприклад, відповіді на питання або опис твору або фільму.
3. Вправи з опорою на готовий текст.
4. Вправи з опорою на наочну ситуацію, наприклад, опис предмета, що знаходиться перед учням.
5. Вправи з опорою на готову конструкцію, або логічну схему. Наприклад, «я люблю» або «я добре роблю».