Моя яскрава любов

Спочатку я Вам розповім казку як моя любов’- полуничка подорожувала.

Як Клубничка до Землянички в гості ходила.

Почула Полуничка, що є у неї сестричка, живе в полі, і звуть її Земляничка. Захотіла Клубничка познайомиться з сестрицею, і вирушила в дорогу. В дорогу зібралася, а дороги не знає, запитала у Малинки, Малинка висока, далеко бачить.

— ось де поле, точно не бачу, але знаю, що тобі за паркан йти потрібно- Малинка жодного разу не покидала свого місця і про поля тільки чула від комах, та їжаків, які іноді приходили поласувати ягодою.

Ну, була не була, і Клубничка зі своєї грядки вирушила за паркан. Вийшла на доріжку, а там Ромашка стоїть на високій ніжці.

— Ромашко, подружка подскажи, где поле найти, у меня там сестричка Земляничка живет.

— я звідси не бачу, але знаю, що тобі по доріжці до самого лісу, а там запитай дорогу в інших. — і Ромашка листками показала на ліс.

Пішла Полуниця по доріжці в бік лісу, йде, пісеньки співає. Щось сонечко припікати почало, спекотно Полуничці стало. Бачить, на узбіччі Лопух росте. Великий такий, зелений.

— Брате Лопушку, сховай мене в тінек. Сонечко припікає, головуся тане.

— Забирайся під листочок, у мене тут тінечок.

Забралася Клубничка під широкий лист лопуха, а там народу видимо- не мабуть.

Мурашки в лапту грали, дві гусениці пряжу мотали, жук Олень газету читав, Сверчок на скрипці грав, а Кузнечик польку танцював. Маленькі мошки грали на гармошці, а велика Муха співала про калошки. Там сиділи дві оси, розмови вели про вуса, у кого довше, у кого пряме.

Полуниця з краю примостилася, добре в теньці, так дружно і перечекали спекотний полудень.

— Полуниця, ти куди шлях тримаєш? — запитала у неї Муха.

— я йду відвідати свою сестрицю Земляничку. Вона в полі росте, за лісом.

— ех, ліс великий, ти його і до ночі не перейдеш! — закачали головою оси.- може хто допоможе тобі. Олень, ти великий, допоміг би Клубничці до поля дістатися.

— А що ж не допомогти, допоможу. Тільки до лісу підвезу, а далі не можу. Роги заважають, за гілки зачіпають, летіти погано.

Посадив Олень Клубничку на роги і полетів уздовж дороги до дерев. Полуниця нагорі сидить, все бачить, ось бджілки нектар з клевера збирають, а ось Павук павутину на траві плете. Тут мурахи будинок новий будують, а поруч метелики в жмурки грають. Літати добре!

Прилетіли вони до дерев, садив жук Клубничку, і у своїх справах відправився. Стоїть Полуничка, пригорюнилася, дерева великі, високі, не видно за ними ні чого! Тільки стежка змійкою в’ється у високій траві. Повз Єзіка біг.

— Єгезік, миленький, провези мене через ліс. Він такий великий, а я така маленька, мені дуже потрібно в поле потрапити.

— та хіба це ліс?! Це просто купка дерев. Ну, сідай на спину, я тебе мигом донесу. — Єгидик був добрим, і ні коли не відмовляв у допомозі.

— Ой, ой, ой! Клубничка обкололась о колючки и не смогла забраться на спину.

вигукнув Єзік, потім набрав трави і зробив лукошко. Посадив туди Полуничку і швидко- швидко побіг крізь дерева по стежці. А дерев справді було мало, не встигла Полуничка і озиратися, як вони вже в поле вийшли, а ось і Земляничка росте!

Спасибі тобі Єгізік, спасибі тобі миленький — розкланялася Полуниця перед Єзіком, — здрастуй мила сестриця Земляничка, як я рада тебе бачити!

Багато радості було у сестричок, вже вони обіймалися, вмілялися. А Єзік ягід набрав у лукошко і назад стежкою побіг. Три дні провела Клубничка в гостях у Землянички. А Земляничка хоч зростом і мала, а дуже щедрою виявилася, ягодами всіх пригощає, в тіні листя букашок ховає, вранці росою всіх вмиває. Дивиться Клубничка.

Земляничка, чому ти всіх обдаровуєш, а натомість ні чого не просиш?

— А навіщо? Мене сонечко просто так зігріває, небо водою поїть, земля годує. Вони ж ні чого натомість не просять, ось і ділюся чим можу. Ось ти як до мене прийшла? Хто тобі допоміг? А натомість щось запитали?

— Ні, Лопух від спеки сховав, жук Олень до лісу довіз, а Єгидик прямо до тебе привіз! і я теж буду всім допомагати! У мене листя великі, ягоди смачні, вітамінів багато!

І правда, з тих пір кожне літо Полуничка щедро віддає свій урожай. Ягоди під листям не ховає, з грядок не тікає і кожне лукошко до країв наповнює.

Спочатку наша сім’я була поганим садівником, тому Полуниця і вирушила до сестриці, а тепер і ми навчилися розуму-розуму, за кущиками доглядаємо, по весні зачіску їй робимо і щедро годуємо-поїмо, по осені прибирання їй робимо і спати укладаємо під теплу ковдру. Розрослася наша Полуничка, аж на вісім різних сортів, і ще додавання чекаємо! Любимо ми цю ягідку в цибулі збирати, варення варити, заморожувати і на базар возити.