Нефроптоз нирок: симптоми і терапія. Яка дієта належить хворим з нефроптозом нирок?

Всі органи людини знаходяться в тісному взаємозв’язку один з одним. Це забезпечує гомеостаз (сталість внутрішнього середовища) організму, так необхідний для нормального функціонування всіх клітин. У першу чергу до систем, що підтримують найважливіші константи (кислотність, температуру, концентрацію різних іонів), відносяться серцево-судинна і сечовидільна. Оскільки перша з них забезпечує циркуляцію крові, головне живильне середовище, а друга — виділення непотрібних метаболітів, рідини і токсинів.

Роль нирок в організмі

На перший погляд сечовидільна система здається набагато менш значущою, ніж, скажімо, дихальна або серцево-судинна. Адже достатньо людей спокійно живе і з єдиною ниркою, в той час як відсутність одного легкого або трансплантант серця явно позначаються на стані пацієнта. Однак це тільки омана, оскільки від печінково-ниркової недостатності людина помирає так само швидко, як і від дихальної або серцевої. І відбувається це через блискавично розвивається токсинемії, тому що ці два органи є основними «фільтрами» нашого організму, і щодня вони перекачують через себе десятки літрів крові, знешкоджуючи небезпечні речовини і виводячи їх у навколишнє середовище.

Метаболічні функції

Крім цього, нирки підтримують сталість артеріального тиску в нормі і при крововтратах, і саме в них знаходиться головний регулятор цього показника — ренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС). Також за рахунок виборчої проникності капілярів у паренхімі цього виділивого органу забезпечується баланс різних електролітів і осмотичних компонентів у крові і тканинах: натрію, калію, кальцію, магнію, глюкози, білків, кислот і багатьох інших. Також вони беруть участь в еритропоезі, оскільки саме в них виробляється спеціальна речовина еритропоетин — стимулятор синтезу червоних кров’яних клітин у кістковому мозку.

Анатомія нирки

Ці органи є парними і розташовуються в поперековій області з боків від хребетного стовпа. Вони мають бобовидну форму і звернені увігнутими частинами один до одного, і іменуються ці поглиблення «воротами», в них входять артерія і нерви, виходять відень, сечовик і лімфатичні судини. Ці утворення не тільки здійснюють обмін речовин нирки, а й служать частиною фіксуючого апарату. Всередині ці органи мають складну будову: все починається з нефрона, капілярного клубочка, через який, власне, і фільтрується кров. Їх у нирці знаходиться до мільйона, і далі вони переходять в канальця, в яких відбувається подальша концентрація крові, реабілітсорбція води, амінокислот, глюкози і солей, в результаті чого утворюється вже готова для виділення вторинна сеча.

Сечовидні шляхи

Далі вона проходить довгий шлях, збираючись в малі, а потім і великі чашки і ниркову лоханку, і в кінцевому підсумку по сечовищиках стікає в сечовий міхур і, нарешті, через сечовипускальний канал виділяється назовні. Таким чином, кожен відділ сечовидільної системи несе свою функцію, і в будь-якому з них можуть виникнути специфічні порушення, що призводять до збою функції. Це, наприклад, нефроптоз нирок або гідронефроз, пієлонефрит, гломерулонефрит, сечокам’яна хвороба, вроджені стриктури, уретрит, цистит та інші. У цій статті ми зупинимося детальніше саме на першому захворюванні, однак, перш ніж приступити до його розгляду, потрібно дізнатися ще деякі особливості будови цього органу.

Фіксація нирок

Вони знаходяться в забрюшинному просторі, а тому мають особливий фіксуючий апарат, щоб підтримувати себе на одному рівні (від 12-го грудного до 2-го поперекового хребців). До нього належать черевні складки (права нирка — за рахунок дванадцятиперстно-печінкової та нирково-печінкової зв’язок, а ліва — за рахунок диафрагально-ободочної), спеціальне їх анатомічне м’язове ложе, судини (були згадані раніше), фасційно-жировий апарат (являє собою безліч фасційних пучків і три оболонки, що створюють разом «м’яку внутрішню підушку і підушку». Таким чином, ці органи досить щільно фіксовані в поперековій області. При цьому права нирка розташовується дещо нижче лівої, і вони все ж залишаються досить рухливими: при дихальних актах вони можуть спускатися і підніматися на 1-2 см, однак при певних патологічних впливах ця амплітуда виходить за рамки 2-х см, і тоді вони опускаються нижче нормальної межі, цей стан і іменується нефроптоз нирок.

Етіологія і фактори ризику

Патологічна рухливість частіше зустрічається у жінок, оскільки їм властива велика розтяжність зв’язкового апарату порівняно з чоловіками, і може виникнути від цілого ряду причин, які так чи інакше викликають слабкість фіксуючого апарату. У першу чергу нефроптоз нирок здатні викликати:

• різка втрата маси тіла, внаслідок якої витончається жирова капсула органу, і він стає більш рухливим;
• травми поперекової області або живота, що порушують цілісність фасцій або деструктурують м’язове ложе нирок, наприклад, нефроптоз нирок часто супроводжує забрюшинні посттравматичні гематоми;
• різке підняття тяжкості або професійне заняття спортом, при яких відбувається сильна напруга м’язів і підвищення внутрішньобрюшного тиску, проте постійний вплив цього фактора розтягує зв’язковий апарат, під впливом чого нирка може зісковзувати в більш низьке положення;
• слабкість м’язового апарату, навпаки, знижує тиск, і фіксує його функція також падає, саме тому нефроптоз і вагітність або гіподинамічний спосіб життя так часто йдуть пліч-о-пліч;
• крім вищезазначених придбаних причин, підвищена розтяжність тканин може бути і наслідком спадкової схильності, наприклад, при захворюваннях сполучної тканини.

Симптоми захворювання

Клінічні прояви нефроптозу можна розподілити по стадіях. Так, при першій уражена нирка опускається до 4-6 см при вертикальному положенні пацієнта і самостійно повертається при переході його в горизонтальне. На цьому етапі хворого можуть турбувати тільки тягучі болі з ураженого боку попереку при піднятті тяжкостей, при виражених фізичних навантаженнях. Нефроптоз лівої нирки зустрічається рідше, ніж правою, оскільки вона фізіологічно розташована вище, тому симптоми у більшості з’являються саме в правосторонній локалізації. Якщо ж на цьому етапі захворювання упускається, то воно прогресує, і уражений орган може спускатися до рівня пупка. Так проявляється у другій стадії нефроптоз правої нирки, симптоми його наступні: самостійно орган вже не вправляється, необхідне його мануальне переміщення в своє ложі. Болі на цій стадії посилюються і поширюються практично на весь живіт і зникають тільки при вправленні нирки і прийнятті горизонтального положення.

Запущений процес

Набагато більш грізним є нефроптоз обох нирок, який може розвиватися вже на цьому етапі, як правило, через спадкову схильність. Крайнім ступенем є опущення органу до малого тазу, тоді вже болі стають регулярними, навіть виникають у спокої і не послаблюються в горизонтальному положенні, оскільки при такій занедбаності захворювання нирка не здатна повернутися в нормальне положення консервативними методами. Це загрожує розвитком важких ускладнень, таких як гідронефроз, артеріальна гіпертензія, ниркова коліка внаслідок сечокам’яної хвороби, а також уражений орган набагато легше піддається впливу висхідної інфекції, внаслідок чого з’являється пієлонефрит.

Діагностика захворювання

Якщо пацієнт має худорляву статуру, то запідозрити опущення нирки лікар може ще на підставі скарг, зібраного анамнезу та пальпації нирок через передню черевну стінку.

Однак це стає практично неможливим у пацієнтів з ожирінням або з розвиненою мускулатурою живота. Далі на підставі симптомів нефроптозу хворого направляють на перший етап обстеження — оглядову рентгенографію або ж рентгеноскопію, щоб можна було визначити патологічну рухливість ураженої нирки. Якщо ж вже на цьому етапі лікар підозрює будь-яке захворювання (сечокам’яна хвороба, вроджені аномалії розвитку, гідронефроз, вторинно зморщена нирка на тлі атеросклерозу або артеріальної гіпертонії), то можливе проведення екскреторної урографії з внутрішньовенним введенням контрастної речовини. Цей метод має ряд переваг, наприклад, на ньому легко візуалізується прохідність сечоводні шляхів і їх межі, каміння або нефроптоз нирки. Лікування на цьому етапі починати рано, спочатку потрібно ще провести ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, аналізи крові і сечі, а також їх бактеріологічні посіви для підтвердження або відхилення версії про інфекційне захворювання.

Віддалені ускладнення

Отже, ми детально розібралися в тому, що таке нефроптоз нирок і як діагностувати це захворювання. Також слід згадати і той факт, що ускладнення цього захворювання відображаються не тільки на сечовевидній системі. Так, за відсутності адекватного лікування або, наприклад, якщо пацієнтом не дотримується дієта при нефроптозі нирок, то наростають розлади в шлунково-кишковому тракті (запори/поноси, анорексія, нудота), ниркова коліка турбує все частіше, через що розвивається неврастіння і порушується нормальний пасаж сечі, вона здавлює навколишні тканини, нерви і судини. Це посилює ризик появи артеріальної гіпертонії з кризами або інфікуванням нирок, в крайній мірі розвивається ниркова недостатність, що нерідко стає причиною смерті пацієнта.

Терапія

Як лікувати нефроптоз нирок у першій стадії? Це питання вирішується. Для цього вкрай важливо уникати фізичних навантажень, носити спеціальні бандажі, особливо в період вагітності. Також призначається індивідуальна лікувальна гімнастика, яка спрямована на зміцнення м’язів попереку. Пацієнту радять посилити своє харчування, набрати вагу, зрозуміло, в розумних межах. Також важлива і лікувальна дієта при нефроптозі нирок № 7 з обмеженням кількості солі (її можна замінювати тміном або лимонним соком), бульйонів, закусок, копченостей, жирних страв, солодощів і бобових. Якщо ж захворювання переходить у 2 і 3 стадії і набуває супутніх ускладнень, то єдиним варіантом залишається нефропексія — хірургічний метод, за допомогою якого нирку повертають у її ложі і фіксують. А при розвитку ниркової недостатності пацієнта поміщають на гемодіаліз для періодичного очищення крові від тих токсинів і метаболітів, які в нормі так старанно виводила колись здорова нирка.