Обтураційна кишкова непрохідність: можливі причини, симптоми, методи діагностики та методи терапії

Обтураційна кишкова непрохідність — це патологія, що супроводжується порушенням або повною зупинкою просування вмісту кишківника по ЖКТ (на відрізку від шлунка до ануса). Подібне захворювання відносять до найбільш небезпечних хірургічних патологій у черевній порожнині.

Класифікація

Відповідно факторам, що викликають дану патологію, виділяють:

• Механічну кишкову непрохідність.
• Динамічний різновид захворювання.

Динамічний варіант непрохідності з’являється при виникненні перешкод на шляху кишкового вмісту, а механічний — є наслідком порушення перистальтики кишківника і, в свою чергу, підрозділюється на часткову або повну, а також на обтураційну або странгуляційну непрохідність. Механічна кишкова непрохідність може сформуватися на будь-якій з ділянок ЖКТ, хоча найбільш часто вона зустрічається в тонкому кишечнику.

У разі повного або часткового порушення просування кишкового вмісту внаслідок звуження або ж закупорки просвіту кишківника, дану патологію іменують обтураційною непрохідністю.

Причини патології

Як правило, механічна кишкова непрохідність розвивається внаслідок таких причин:

• Доброякісні новоутворення в тонкому кишківнику.
• Новоутворення, що носять злоякісний характер і локалізуються в товстому або тонкому кишечнику.
• Чужорідні тіла.

Незалежно від характеру освіти, воно проростає в просвіт кишківника, уповільнюючи просування кишкового вмісту.

У пацієнтів похилого віку обтураційна закупорка кишки може виникати внаслідок копростазу. У цьому випадку стінки кишечника вбирають воду через тривалий застій вмісту. В результаті чого калові маси значно ущільнюються і, як наслідок, формуються калові камені, що закупорюють просвіт дистальних відрізків кишківника.

Досить часто формування обтураційної кишкової непрохідності провокується калькульозним холециститом або жовчокам’яним захворюванням. Причому великі камені, затримуючись у просвіті, викликають утворення пролежнів, а надалі — свищів (які локалізуються між бульбашкою і кишечником). Крізь свищі камені можуть мігрувати, викликаючи закупорку кишечника.

Більш рідко обтураційна кишкова непрохідність може виникати при масивних глистних інвазіях, так при аскаридозі клубок паразитів закупорює просвіт кишечника. Крім того, патологія формується і при новоутвореннях брижийки, аберрантних судинах або вроджених аномаліях.

Клініка

Виділяють загальні та приватні ознаки патології.

До перших відносять:

• Спастичні болі в животі.
• Приступи блювоти.
• Прискорена перистальтика, що виникає на початку хвороби, і її повна зупинка на більш пізніх термінах.
• Короткі терміни (кілька діб) прояву симптоматики після виникнення обтурації.
• Неможливість виведення газів і калу.

Варто зазначити, що подібні ознаки тією чи іншою мірою можуть супроводжувати й інші патології, наприклад, дисбактеріоз (відсутність живих бактерій для кишечника), а тому важливо враховувати місцеві прояви, анамнез, вік пацієнта тощо.

Як правило, біль — перша ознака розвитку непрохідності, при цьому він має схваткоподібний характер, несподівано виникає і протікає хвилеподібно. Пацієнти характеризують біль, як нестерпний.

Крім того, перестальтика кишкових стінок посилюється (організм намагається позбутися перешкоди), проте з часом нервово-м’язові елементи кишкової стінки виснажуються, внаслідок чого перистальтика зникає зовсім. При цьому починаються напади блювоти.

Характер блювотних мас відповідає ступеня непрохідності:

• При розташуванні перешкоди у верхніх відрізках ЖКТ, в блювоті присутня жовч і вживана їжа.
• У разі локалізації обтурації в нижніх відділах — блювотні маси мають дуже неприємний запах і містять калові включення.
• Якщо закупорка виникає в товстій кишці, блювота може бути відсутньою, проте спостерігаються парез кишечника і здуття живота.

Непрохідність внаслідок новоутворень

Якщо обтурація викликана новоутворенням у кишківнику, захворювання розвивається поступово і досить повільно. При цьому на тлі анемії, інтоксикації та загального виснаження виникають непостійний схваткоподібний біль і здуття, що чергуються з періодами тимчасового благополуччя. Якщо кишка сильно роздута, це може призвести до виникнення язв і некрозів. Іноді першим симптомом закупорки кишечника внаслідок новоутворень може бути кровотеча.

Обтурація внаслідок аномального розташування брижийної артерії

Як правило, подібна патологія виникає у молодих пацієнтів. Під час надходження їжі тонкий кишечник опускається і затискається між хребтом і аномально розташованою брижийною артерією. У цьому випадку в животі з’являються спастичні болі і виникають рефлекторні блювотні позиви. Коліно-ліктьова позиція приносить значне полегшення, оскільки артерія опускається і перестає здавлювати кишківник. Захворювання може протікати хвилеподібно.

Непрохідність внаслідок наявності жовчних каменів

Жовчні конкременти є причиною обтураційної кишкової непрохідності лише в 2% випадків. Причому дане явище виникає, як правило, в найбільш тонкому відрізку кишечника, що призводить до повної закупорки її просвіту. При калькульозному хронічному холециститі в результаті пролежньої бульбашкової стінки пошкоджені тканини споюються з товстою або дванадцятипертною кишкою.

У міру збільшення пролежня формується дуоденально-бульбашковий або толстокишково-бульбашковий свищі, крізь які конкремент провалюється в кишку. При цьому закупорка останньої відбувається за умови досить великих розмірів каменю (3 см і більше). Сприяє обтурації вторинний спазм кишківника. Як правило, закупорка жовчним конкрементом виникає в термінальних відділах підвздошного кишечника, внаслідок його малого діаметру.

Клініка при цьому яскраво виражена і виникає гостро: пацієнти скаржаться на сильні сутичкові болі, багаторазові напади блювоти, в якій присутня жовч. Під час проведення рентгеноскопії виявляють вздуті від газу петлі тонкого кишечника, що мають характерний «» спіралевидний «» малюнок слизової. Крім того, досить часто визначається газ і в жовчних протоках.

Клініка обтураційної непрохідності, що викликана каловими конкрементами

У літніх пацієнтів найбільш часто непрохідність (в області товстої кишки) провокується каловим камінням, при цьому хворі страждають запорами або атонією кишкової стінки. При цьому калові камені утворюються внаслідок колітів хронічних або аномалій розвитку (вроджені мембрани в слизовій, мегасигма, мегаколон). У деяких випадках калові конкременти можуть відходити мимовільно, але частіше викликають пролежні кишкової стінки і, як наслідок, розвиток перфорації і перитонітів.

Характерними ознаками подібної обтурації є:

• Сильний сутичковий біль.
• Балоноздатна порожня пряма кишка.
• Затримка газів і стільця.
• Перистальтика посилена і тривало зберігається.

Діагностика кишкової непрохідності

Диференційний діагноз даної патології (особливо у немовлят) слід проводити з дисбактеріозом (відсутність живих бактерій для кишечника).

Найдоступнішими і найпростішими методиками виявлення обтурації кишківника є рентгенологічні методи.

Так, для діагностики кишкової непрохідності призначають оглядову рентгенографію черевних органів, яка може виявити арки повітря, чаші Клойбера і рівень (горизонтальний) рідини. Подібні рентгенологічні симптоми можуть проявлятися через кілька годин після початку хвороби.

У разі необхідності застосовується прицільна шлункова рентгенографія або ДПК (якщо підозрюють наявність чужорідного тіла, жовчних конкрементів у кишківнику або аномально пролягаючу брижийну артерію), а також дослідження в латеральній або горизонтальній позиціях, на лівому або правому боці.

У разі відсутності явних ознак обтурації проводиться контрастне рентгенологічне дослідження (іригографія і пасаж барію через тонку кишку), що дозволяє найбільш точно визначити рівень і локалізацію кишкової непрохідності.

МСКТ і УЗД кишечника, що показує наявність пухлин, чужорідних тіл і конкрементів, дозволяє виявити причини непрохідності і проаналізувати стан і кровопостачання внутрішніх органів, а також наявність/відсутність перитоніту.

Більш точна діагностика патології здійснюється при ендоскопічному дослідженні, яке дозволяє візуалізувати пошкоджений відрізок кишки, виявити причину непрохідності, а також провести терапевтичні заходи. Крім того, ендоскопічне дослідження товстого кишечника (колоноскопія) дозволяє видалити калові конкременти або розчинити їх водою і уникнути оперативного втручання. У разі ефективності даного методу необхідно дослідження калу для визначення в ньому прихованої крові, завдяки чому можна підтвердити/спростувати перфорації і пролежні кишечника.

Який лікар лікує кишечник

• Невідкладні патології ЖКТ, пов’язані з інфекціями (сальмонельоз, токсикоінфекції харчові, холера, шигелез), лікує інфекціоніст.
• Гострі патології, не пов’язані з інфекціями (парапроктити, апендицит гострий, обтураційна кишкова непрохідність, ускладнення язв: перфорації, малігнізація, кровотеча), лікуються хірургом.
• Хронічні патології ЖКТ (гастрити, коліти, дуоденіти тощо) лікуються гастроентерологом.
• Для лікування хвороб прямої кишки слід звертатися до проктолога.

Незалежно від виду патології ЖКТ, для встановлення вірного діагнозу потрібні консультації наступних фахівців:

• Ендоскопіст, який проводить, наприклад, ФГДС.
• Сонолог, який проводить УЗД кишечника, що показує стан внутрішніх органів і так далі.
• Рентгенолог.

Тобто на питання «» який лікар лікує кишечник «» однозначної відповіді немає, адже варто враховувати не тільки причину хвороби, але і її перебіг, стан пацієнта і наявність ускладнень.

Терапія непрохідності, спричиненої пухлиною

Вибір того чи іншого методу лікування залежить від причини, що спровокувала закупорку кишечника.

У разі непрохідності, що викликана пухлиною, може застосовуватися комплексне лікування, що включає хірургічні втручання, а також променеву і хіміотерапію. При новоутвореннях тонкого кишечника кишку вичерпують паралельно, формуючи міжкишкові ^ омози. У разі наявності непрохідності в підбадьорливій або сліпій кишці призначається геміколектомія. Якщо пухлина неоперабельна, прокладається обхідний ілеотрансверзоанастомоз. Якщо новоутворення локалізується у підбадьорливій кишці (ліворуч), проводяться двохетапні втручання. У випадках, коли пухлина в цих відділах неоперабельна, формують неприродний задній прохід.

Терапія кишкової артеріомезентеріальної обтурації

При даній патології спочатку застосовується консервативне лікування: дробове часте харчування, перебування в горизонтальній позиції після їжі (бажано на правому боці). У разі неефективності подібних заходів призначається хірургічне лікування (формування дуоденоанастомозу).

Лікування обтурації внаслідок наявності жовчного каміння

Терапія суто хірургічна. При цьому показана декомпресія кишечника, ентеротомія конкремента, що закупорює кишківник, і його видалення.

Згодом за наявності показань проводять холецистектомію.

Лікування закупорки кишечника каловим камінням

В даному випадку лікування починають з консервативних методів: масляні або сифонні клізми, подрібнення конкремента за допомогою пальців або ендоскопа з подальшим його видаленням через анус. Якщо подібна терапія ефекту не приносить, проводять операцію, при якій роблять колостомію, видалення каменів і подальше накладення тимчасової колостоми.

Прогнози

Прогноз патології залежить від причини, що її викликала, а також наявності/відсутності ускладнень. Якщо перфорація, перитоніт, кровотечі відсутні, прогноз сприятливий. У разі наявності неоперабельних пухлин — несприятливий.

Профілактика

Специфічних профілактичних заходів кишкової обтурації немає. Вторинна профілактика зводиться до своєчасного визначення та усунення причин даної патології.