Опариші в людині — бабусині казки або моторошна реальність?

Чи можуть оселитися опариші в людині? Хтось відреагує на питання зморщуванням носа і пересмикуванням плеча, а хтось із гумором помітить: «І тут — вирішення квартирних питань!» Цілком зрозуміла реакція одних: все-таки неприємне це видовище — опариші в людині (фото в статті представлені ще самі щадні), і пояснена посмішка інших: комахи ці дійсно перебираються в органи (або тканини), тоді їх вже, на жаль, не вилікувати.

Звідки взагалі беруться опариші?

Про те, що ці маленькі черв’яки насправді є личинками мух, знають багато. Назва, швидше за все, пов’язана зі швидким зростанням паразитів. Опара, поставлена господинею в тепле місце, починає бульбашкатися і швидко рости. Так само поводиться і личинка. Вона виростає за п’ять днів більш ніж у 200 разів! Першу відкладену личинку можна побачити вже через добу.

Органічні останки манять до себе мух з неймовірною силою. Вам доводилося помічати, як на щойно покладене на столі сире м’ясо починають потихеньку злітатися мухи? Таке відчуття складається, що запах поживи жужжущі відчувають за сотні метрів. Знахідка спочатку уважно досліджується (муха довго крутиться на видобутку, вишукуючи кромний куточок або шматочок смачніше), а вже потім тільки відкладає яйця. Причому це можуть різні мухи (не тільки зелені). Зауважено, що виділення личинок починають помітно прискорювати процес гниття.

Трупна фауна

Квартирне питання здатне псувати не тільки людей, а й хробаків. Як тільки на горизонті замаячить свіженька житлоплоща, паразити тут же без попиту заселять квадратні метри, щоб без потреби не простоювали. Частка істини в цьому жарті є, але криється вона глибше.

Справа в тому, що мертва біологічна тканина приваблює нижчих комах, які виконують у цьому випадку роль санітарів. Звідки беруться опариші в людині? Треба сказати, що така неприємна доля неминуча для мертвих тіл, тобто людей померлих. Тут, в принципі, все зрозуміло — цей процес закономірний і пояснення не вимагає.

Але трапляються часом і з ряду геть вихідні речі — опариші в людині… живому! Виявляється, такі випадки, хоч і рідкісні, але все ж мають місце бути. Мало того, від них неможливо застрахуватися.

Однією з причин появи паразитів може стати кровоточуюча рана або запущена гангрена. Особливо небезпечний, як ви здогадуєтеся, літній період, коли мух особливо багато. Досить лягти спати, залишивши доступ до рани, а до вечора наступного дня на пошкодженому кровоточуючому місці можуть з’явитися незрозумілі білі точечки… Вберегти може тільки ретельна обробка, накладання пов’язки та бинтування.

Опариші в людині можуть оселитися і завдяки продуктам. Виявляється, пік активності розмноження сірої мухи припадає або на кінець літа, або на початок осені. У цей час комаха з особливою ретельністю відкладає на продуктах свої яйця. Як стверджують деякі ентомологи, після з’їдання людиною зараженого продукту личинки потрапляють всередину і частина з них виживає.

Паразити продовжують свій розвиток вже всередині. Виходять вони з спорожненнями, але за цей час крім неприємних відчуттів, людина отримує «в подарунок» «яйця аскарид, яких переносять мухи на своїх лапках. Для того щоб переконати вас ретельно мити або термічно обробляти продукти, достатньо, напевно, сказати, що один такий паразит сягає сорока сантиметрів у довжину і відкладає до двох сотень яєць за одну тільки добу!

Про білого опарища замовіть слово…

Картина, звичайно, жахлива. Але, виявляється, опариші в людині можуть служити і на благо. Проведені дослідження довели: ці паразити здатні при правильному використанні не просто залікувати раневу поверхню, а й прискорити її загоєння в десять разів!

Насправді це новітній засіб лікування, який використовують у передових клініках Великобританії і США, застосовували ще за Другої світової. Однак поява антибіотиків змусила забути про такий дієвий метод.

У чому суть? Опариші не чіпають здорові тканини і поїдають тільки хворі (некротизовані). У цьому випадку відпаде необхідність застосування антибіотиків, і, відповідно, буде знята проблема лікарської залежності (стійкості). Правда, мова йде про стерильні хробаки, які повинні зніматися з рани до того, як їхні продукти життєдіяльності опиняться всередині.