Печінкові вени: розташування, функції, норма і відхилення

Печінка — це життєво важлива заліза зовнішньої секреції людини. До її основних функцій відносять нейтралізацію токсинів і виведення їх з організму. У разі ураження печінки ця функція не виконується і відбувається потрапляння в кров шкідливих речовин. З струмом крові вони перетікають по всіх органах і тканинах, що може призвести до серйозних наслідків.

Оскільки в печінці немає нервових закінчень, людина може довгий час навіть не підозрювати про те, що в організмі присутнє якесь захворювання. У цьому випадку хворий звертається до лікаря занадто пізно, і тоді лікування вже не має сенсу. Тому необхідно ретельно стежити за своїм способом життя і регулярно проходити профілактичні обстеження.

Анатомія печінки

Згідно з класифікацією, печінка ділиться на незалежні сегменти. Кожен з’єднаний із судинним припливом, відтоком і жовчним протоком. У печінці воротна вена, печінкова артерія і жовчний проток поділяються на гілки, які в кожному її сегменті збираються у вени.

Венозну систему органу складають судини, які приводять і відводять кров. Основною привідною веною, що функціонує в печінці, є воротна. До відводних належать печінкові вени. Іноді зустрічаються випадки, коли ці судини самостійно впадають у праве передсердя. В основному ж вени печінки впадають в нижню полую вену.

До постійних венозних судин печінки відносять:

• праву вену;
• середню вену;
• ліву вену;
• вену хвостатої частки.

Портальна

Портальна або воротна веня печінки є великим судинним стовбуром, що збирає кров, яка проходить через шлунок, селезінку і кишечник. Після збору вона доставляє цю кров в частки печінки і вже очищену знову переносить в загальне русло.

У нормі довжина воротної вени становить 6-8 см, а її діаметр — 1,5 см.

Свій початок ця кровоносна посудина бере за головкою підшлункової залози. Там зливаються три вени: нижня брыжеечная вена, верхняя брыжеечная вена и селезеночная вена. Вони складають коріння портальної вени.

У печінці відбувається поділ воротної вени на гілки, що розходяться по всіх печінкових сегментах. Вони супроводжують відгалуження печінкової артерії.

Кров, яка переноситься воротною веною, насичує орган киснем, доставляє в нього вітаміни і мінерали. Ця посудина відіграє важливу роль у травленні і виконує детоксикацію крові. У разі порушення функціонування портальної вени виникають серйозні патології.

Діаметр печінкових вен

Найбільшим із судин печінки є права вена, діаметр якої становить 1,5-2,5 см. Її впадіння в нижню півю відбувається в районі її передньої стінки біля отвору в діафрагмі.

У нормі печінкова відень, утворена лівою гілкою воротної вени, впадає на тому ж рівні що й права, тільки з лівого боку. Її діаметр дорівнює 0,5-1 см.

Діаметр вени хвостатої частки у здорової людини становить 0,3-0,4 см. Її гирло знаходиться трохи нижче місця, де ліва вена впадає в нижню півю.

Як видно розміри печінкових вен відрізняються між собою.

Права і ліва, що проходять у печінці, збирають кров відповідно з правої і лівої печінкових часток. Середня і відень хвостатої частки — з однойменних часток.

Гемодинаміка у воротній відні

Згідно з курсом анатомії, у багатьох органах людського тіла проходять артерії. Їх функція — насичення органів необхідними їм речовинами. Артерії приносять в органи кров, а виводять її вени. Вони виробляють транспортування переробленої крові в праву частину серця. Так працює великий і малий кола кровообігу. Печінкові вени грають у ньому свою роль.

Воротна система функціонує специфічно. Причиною тому служить її складна будова. Від головного стовбура воротної вени відходить багато відгалужень на венули та інші русла кровотоку. Саме тому воротна система, по суті, становить ще одне додаткове коло кровообігу. Він виконує очищення плазми крові від шкідливих речовин, таких як продукти розпаду і токсичні компоненти.

Система воротної вени утворюється в результаті об’єднання великих стовбурів вен біля печінки. З кишечника кров переносять верхня брижийна і нижня брижийна вени. Селезінкова посудина виходить з однойменного органу і приймає кров з підшлункової залози і шлунка. Саме ці великі вени, зливаючись, стають основою системи вороної вени.

Біля входу до печінки, стовбур судини, розділяючись на гілки (ліву і праву), розходиться між частками печінки. У свою чергу печінкові вени діляться на венули. Мережа з дрібних вен покриває всі частки органу всередині і зовні. Після того як відбудеться контакт крові і клітин м’яких тканин, ці вени понесуть кров у центральні судини, які виходять із середини кожної частки. Після цього відбувається об’єднання центральних венозних судин у більш великі, з яких формуються печінкові вени.

Що таке венозна закупорка печінки

Тромбозом печінкових вен називають патологію печінки. Її викликає порушення внутрішнього кровообігу та утворення згустків крові, які перекривають відтік крові від органу. Офіційна медицина також називає це синдромом Бадда-Кіарі.

Для тромбозу печінкових вен характерно часткове або повне звуження просвітів кровоносних судин, що виникає в результаті впливу тромбу. Найбільш часто він виникає в тих місцях, де знаходиться гирло судин печінки і вони впадають в полую вену.

У разі наявності в печінці будь-яких перешкод для відтоку крові, тиск у кровоносних судинах підвищується і відбувається розширення печінкових вен. Хоча судини дуже еластичні, занадто високий тиск може призвести до їх розриву, результатом якого стає внутрішня кровотеча з можливим летальним результатом.

Питання про походження тромбозу вен печінки не закрите досі. Експерти в цьому питанні розділилися на два табори. Одні вважають тромбоз вен печінки самостійним захворюванням, а другі стверджують, що він є вторинним патологічним процесом, викликаним в результаті ускладнення основного захворювання.

До першого випадку належить тромбоз, який виник вперше, тобто мова про захворювання Бадда-Кіарі. До другого випадку відносять синдром Бадда-Кіарі, який проявився через ускладнення первинної хвороби, що вважається основною.

Через складність у поділі заходів з діагностики цих процесів медичною спільнотою прийнято називати порушення кровообігу печінки не хворобою, а синдромом.

Причини тромбозу печінкових вен

Тромби кровоносних судин печінки виникають через:

1. Дефіциту протеїну S або C.
2. Антифосфоліпідного синдрому.
3. Зміни в організмі пов’язані з вагітністю.
4. Тривалого прийому оральних контрацептивів.
5. Запальних процесів проходять у кишечнику.
6. Захворювань сполучної тканини.
7. Різних травм черевики.
8. Наявності інфекцій — амебіаза, гідатидних кіст, сифілісу, туберкульозу та ін.
9. Пухлинних інвазій вен печінки — карциноми або ниркового раку.
10. Гематологічних захворювань — поліцитемії, пароксизмальної нічної гемоглобинурії.
11. Спадкової схильності та вродженості пороків печінкових вен.

Розвиток синдрому Бадда-Кіарі зазвичай триває від декількох тижнів до місяців. На його тлі часто розвивається цироз і портальна гіпертензія.

Симптоми

У разі якщо розвинулася одностороння печінкова непрохідність, особливої симптоматики не спостерігається. Прояв ознак безпосередньо залежить від етапу розвитку захворювання, місця, в якому утворився тромб, і виниклих ускладнень.

Найчастіше синдрому Бадда-Кіарі характерна хронічна форма, яка довгий час не супроводжується симптомами. Іноді ознаки печінкового тромбозу можна виявити за допомогою пальпації. Саме захворювання діагностується виключно в результаті проведення інструментального дослідження.

Хронічній закупорці характерні такі симптоми, як:

• Легкі болі в правому підребер’ї.
• Відчуття нудоти, іноді супроводжуване блювотою.
• Зміна кольору кожного покриву — проявляється побажання.
• Жовтіють склери очей.

Наявність жовтяниці не обов’язкова. У деяких хворих вона може бути відсутня.

Симптоми гострої закупорки більш явні. До них відносять:

• Раптово почалася блювоту, в якій поступово починає з’являтися кров в результаті розриву в стравоході.
• Сильні болі, що носять епігастральний характер.
• Прогресуюче скупчення вільних рідин у порожнині черевики, яке виникає через венозний застій.
• Гострий біль по всьому животу.
• Діарею.

Крім цих симптомів, хвороба супроводжує збільшення селезінки і печінки. Для гострої і підострої форми захворювання характерна печінкова недостатність. Існує також блискавична форма тромбозу. Вона зустрічається вкрай рідко і небезпечна тим, що всі симптоми розвиваються дуже швидко, призводячи до непоправних наслідків.

Діагностика закупорки печінкових судин

Для синдрому Бадда-Кіарі характерна чітка клінічна картина. Це значно полегшує постановку діагнозу. У разі якщо у хворого збільшена печінка і селезінка, присутні ознаки рідин у порожнині черевики, а лабораторні дослідження вказують на завищені показники згортання крові, насамперед лікар починає підозрювати розвиток тромбозу. Однак він зобов’язаний дуже уважно вивчити анамнез пацієнта.

До вагомих підстав підозрювати у хворого тромбоз відносять такі ознаки:

• серцеву недостатність;
• присутність у печінці метастазів;
• наявність гранулематоза;
• розвиток цирозу у новонароджених;
• перитоніти;
• захворювання інфекційного походження (туберкульоз, сифіліс та ін.);
• алкогольну залежність.

Крім того, що лікар вивчає історію хвороби і проводить фізикальне обстеження, хворому необхідно здати кров на загальний і біохімічний аналіз, а також на згортальність. Ще необхідно здати печінкову пробу.

Для точності постановки діагнозу застосовують такі методи обстеження:

• дослідження ультразвуком;
• рентгенографія воротної вени;
• контрастне дослідження кровоносних судин;
• комп’ютерна томографія (КТ);
• магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Всі ці дослідження дають можливість оцінити ступінь збільшення печінки і селезінки, тяжкість ушкоджень судин, виявити місце знаходження тромбу.

Ускладнення

При запізнілому зверненні хворого до лікаря або пізньому діагностуванні змін, що виникли в результаті тромбозу, підвищується ризик розвитку ускладнень. До них відносять:

• печінкову недостатність;
• портальну гіпертензію;
• гепатоцелюлярну карциному;
• асцит;
• енцефалопатію;
• кровотеча з розширеної печінкової вени;
• поросистемну коллатераію;
• мезентеріальний тромбоз;
• некрози печінки;
• перитоніт, що носить бактеріальний характер;
• фіброз печінки.

Лікування

У медичній практиці використовуються два методи лікування синдрому Бадда-Кіарі. Один з них медикаментозний, а другий — за допомогою хірургічного втручання. Недоліком лікарських препаратів є те, що вилікуватися повністю з їх допомогою неможливо. Вони дають тільки короткочасний ефект. Навіть у разі своєчасного звернення хворого до лікаря та лікування за допомогою ліків, без втручання хірурга практично 90% хворих протягом короткого періоду часу помирають.

Основна мета терапії — усунути основні причини захворювання і, як результат, відновити кровообіг в області ураження тромбозом.

Медикаментозна терапія

Для того щоб прибрати з організму зайву рідину, лікарі прописують засоби з сечогінним ефектом. Щоб запобігти подальшому розвитку тромбозу хворому призначають ^ агулянти. Кортикостероїди застосовуються для полегшення болів у животі.

З метою поліпшити характеристики крові і прискорити розсмоктування тромбів застосовуються фібрінолітики та антиагреганти. Паралельно проводять підтримувальну терапію, спрямовану на поліпшення метаболізму в клітинах печінки.

Хірургічна терапія

Консервативні методи лікування при діагнозі пов’язаному з тромбозом не можуть забезпечити необхідного результату — відновлення нормальної циркуляції в області ураження. У цьому випадку допоможуть тільки радикальні методи.

При наявності синдрому Бадда-Кіарі рекомендується один з нижче перерахованих методів лікування:

1. Налагодити ^ омози (штучні синтетичні сполучення між судинами, які дозволяють відновити кровообіг).
2. Поставити протез або механічно розширити вену.
3. Встановити шунт з метою знизити кров’яний тиск у воротній відні.
4. Пересадити печінку.

У разі блискавичного перебігу хвороби практично нічого не можна зробити. Всі зміни відбуваються дуже швидко, і лікарі просто не встигають вживати необхідних заходів.

Профілактика

Всі заходи щодо запобігання розвитку синдрому Бадда-Кіарі зведені до того, що потрібно регулярно звертатися в медичні установи для того, щоб пройти, в якості профілактики, необхідні діагностичні процедури. Це допоможе своєчасно виявити і почати лікування тромбозу вен печінки.

Будь-яких особливих профілактичних заходів тромбозу немає. Існують лише заходи щодо запобігання рецидивів захворювання. До них відноситься прийом ^ агулянтів розріджуючих кров і проходження обстежень кожні 6 місяців після проведення хірургічної операції.