Переломи ліктьового суглоба: види, симптоми, терапія, реабілітація

Ліктьовий суглоб відрізняється досить складною будовою. Представлена частина верхніх кінцівок утворена променевою і ліктьовою кістками, що з’єднуються з плечовою тканиною. Всередині основного ліктьового суглоба знаходиться кілька малих. Через представлену область проходять великі нерви і кровоносні судини, що відповідають за рухливість всієї кінцівки. Тому переломи кісток ліктьового суглоба крім утруднення рухових функцій і розвитку серйозного больового синдрому загрожують цілою масою ускладнень.

Яка терапія застосовується при ушкодженнях даного плану? Як лікувати переломи ліктьового суглоба? Що потрібно для реабілітації? Постараємося відповісти на представлені питання.

Причини травматизму

Ліктьовий суглоб надзвичайно вразливий до пошкоджень, оскільки тут відсутній щільний м’язовий каркас, який здатний забезпечити надійну підтримку і захист представленої частини верхньої кінцівки. Особливо часто піддається навантаженням зазначена область у малюків, які проявляють надмірну активність і нерідко потрапляють в ситуації, загрожують виникненням травми.

Отримати перелом ліктя можна як в результаті падіння, так і внаслідок істотного ударного навантаження на дану область. Найбільш часто пошкодження кісткової тканини тут має внутрішній характер.

Види переломів

Виділяють такі різновиди травм кісткової тканини ліктьового суглоба:

1. Закритий перелом ліктьового суглоба характеризується пошкодженням променевої кістки, її шийки і головки. Найчастіше відбувається в результаті надмірного навантаження при упорі на пряму кінцівку.
2. Відкриті переломи ліктьового суглоба — крім виникнення тріщин у структурі кістки осколками пошкоджуються м’які тканини. У тяжких випадках відбувається розрив шкірних покривів, утворюється зяюча рана, що супроводжується рясною втратою крові.
3. Перелом віночного відростка виникає внаслідок істотних ударних навантажень на кісткову тканину. Подібні травми трапляються досить рідко. Для пошкоджень даного плану характерні наслідки у вигляді зміщення і вивиху передпліччя.

Також виділяють перелом ліктьового суглоба зі зміщенням і без. Найчастіше при подібних травмах страждає одна кістка.

Симптоми

Вказати на перелом ліктя можуть такі ознаки:

1. Наявність різкого стійкого болю, який віддає в пензель і куп’ястя.
2. Обмежена рухливість кінцівки або її повний параліч.
3. Нездорова, невластива для людини рухливість руки в області ліктьового суглоба, наприклад у бічному напрямку.
4. Виникнення набряку, формування синюшної гематоми, підшкірних синців.
5. Неврологічні симптоми — оніміння пальців і кисті руки, покалювання передпліччя.
6. Пошкодження судин, м’язової тканини, шкірних покривів (відкриті переломи ліктьового суглоба).

Явною ознакою серйозного пошкодження ліктьового суглоба виступає сильний біль у задній його частині. Поступово на передній поверхні травмованої області утворюється набряклість і гематома. У подальшому втрачається здатність до згинання руки. Пошкоджена кінцівка безвольно звисає. При виконанні руху передпліччям відчувається м’язова скутість.

Після перелому зі зміщенням кістки зберігається здатність до розгинання руки. Однак підняття кінцівки і обертання нею в сторони заподіюють істотний дискомфорт.

Перша допомога

Тактика надання першої допомоги при переломі ліктьового суглоба вибирається виходячи зі специфіки ушкодження і ступеня його тяжкості. Як би там не було, першорядним завданням тут виступає повне знедолення кінцівки. Для цього рекомендується вдаватися до накладання шини. При цьому руку згинають під прямим кутом, після чого надійно фіксують. При необхідності усунення нестерпного больового синдрому застосовуються анальгетики.

Консервативне лікування

За відсутності травми у відкритій формі вдаються до консервативної терапії. Протягом перших 6-7 діб після перелому зазвичай виникає об’ємний набряк. Поки не зникне патологічний прояв, на руку накладають лонгетну гіпсову пов’язку. Уникають навантаження на пошкоджену кінцівку в період до 3 тижнів.

У міру з’єднання кісткової тканини руку періодично звільняють від гіпсу для розробки суглоба. З часом таку пов’язку замінюють жорстким фіксатором, який володіє системою регулювання амплітуди рухів.

Оперативна терапія

Відкриті переломи ліктьового суглоба, для яких характерне зміщення осколків, вимагають проведення операції. В іншому випадку здатність передпліччя до згинання може не відновитися.

Успіх оперативної терапії безпосередньо залежить від точності дій хірурга-травматолога, зокрема зіставлення відломків кісткової тканини, їх вивіреної фіксації в анатомічно правильному положенні. Забезпечити проведення подібної операції здатний центр травматології та ортопедії.

При звичайному пошкодженні структури кінця ліктьової кістки терапія спрямована на стягування тканин медичною дротяною петлею. Іноді потрібна додаткова фіксація кісток у статичному положенні спицями.

Якщо лікувати доводиться внутрішні переломи ліктьового суглоба з утворенням осколків, терапія ґрунтується на кістковій пластиці. У таких ситуаціях ускладнено стягування тканин петлів, оскільки це може призвести до укорінення суглобових поверхонь. Замість цього вдаються до використання компресійних динамічних пластин.

У випадках коли є ознаки роздроблення кістки, центр травматології та ортопедії може запропонувати пацієнту заміщення тілесної тканини спеціальним протезом. Виробляють імплантати з пластику і металу. Їх установка відбувається з використанням кісткового цементу.

Можливі ускладнення

Невтішним наслідком перелому ліктьового суглоба може стати повна або часткова втрата рухливості кінцівки. Передумовою до цього виступає збереження відчуття дискомфорту або ж значних больових відчуттів після закінчення курсу терапії. Уникнути подібних проявів можна, в точності дотримуючись рекомендацій лікаря.

Щоб не допустити виникнення ускладнень у дітей, зокрема втрати функціональності кінцівки, лікування має проводитися під наглядом дорослих. Перш за все, пошкоджена рука повинна перебувати в повному спокої протягом усього курсу терапії. Дитина не повинна навантажувати кінцівку, виконувати різких рухів. Допущення такої недбалості може призвести до повторного перелому.

Реабілітація

Дії, спрямовані на відновлення здорової функціональності кінцівки, передбачають:

• масаж;
• лікувальну гімнастику;
• фізіотерапевтичні процедури.

Розробка суглоба за допомогою лікувальної фізкультури можлива вже в першу добу після фіксації кінцівки гіпсовою пов’язкою. Природно, в даному випадку уникають згинання руки в лікті. Основний акцент здійснюється на рух пальцями і комою. Потерпілому рекомендують у положенні лежачи заводити пошкоджену кінцівку за голову, напружуючи м’язи передпліччя і прапорів. Подібні рішення сприяють зняттю набряклості в результаті активізації відтоку лімфи з тканин.

При відновленні здатності суглоба до згинання переходять до його поступової розробки. Для цього видаляється основна частина гіпсової пов’язки, після чого виконуються розмірені, нерізкі рухи кінцівкою. При реабілітації за допомогою лікувальної гімнастики заборонено згинати і розгинати руку повністю, оскільки це може викликати повторний перелом.

До масажу вдаються лише після повного зняття гіпсової пов’язки. Причому вплив чинять на м’язи плечового поясу і спини в щадному режимі. Регулярне виконання таких процедур дозволяє усунути больовий синдром, зміцнити атрофовані м’язи, розім’яти зв’язки і в кінцевому підсумку повністю відновити рухливість руки.

Що стосується фізіотерапевтичних процедур, їх рекомендується чергувати з лікувальною гімнастикою. Тут вдаються до методів УВЧ, магнітної терапії, електрофорезу, лікування цілющим брудом.

Насамкінець

Як підсумок варто зазначити, що потерпілому після виписки зі стаціонару необхідно роз’яснити для себе кілька запитань. Слід уточнити у лікаря, яким чином краще виробляти рухи в ліктьовому суглобі, коли можна навантажувати кінцівку вагою, як уникнути рецидивів і ускладнень, на що можна розраховувати в найближчому майбутньому.