Перші стоматологи сверлили зуби півтори тисячі років

Другий лівий моляр верхньої щелепи дорослого чоловіка з Белуджистану. Дві прижиттєві операції були зроблені на жувальній поверхні, імовірно одним і тим же інструментом. a) Перша, мезіо-лінгвальна перфорація діаметром 1,6 мм. Друга — по центру коронки — діаметром 1,3 мм. b) Ті самі отвори, досліджені скануючим електронним мікроскопом. c) Результати мікротомографічного обстеження (зображення зі статті в Nature)

Виявляється, давні люди теж вміли сверлити зуби і використовували для цього кремневі знаряддя. Правда, причини, що змушували людей епохи раннього неоліту вдаватися до цієї неприємної процедури, з’ясувати поки не вдалося.

Досі археологам і палеоантропологам були відомі випадки лікування зубів, які мали місце максимум 6000 років тому. Але нещодавно група італійських і американських вчених відкрила в Белуджистані — західній провінції Пакистану — неолітичну стоянку Мергар (Mehrgarh), датовану періодом 7500-9000 років тому, де були знайдені докази існування зубоврачебної справи ще в ті далекі часи!

Мергар знаходиться на одному з головних шляхів з Афганістану до Індії. Із занять там переважали скотарство, вирощування зернових культур і бавовни. Спостереження археологів говорять про багате культурне життя і високий для тієї епохи рівень розвитку технологій. На неолітичному кладовищі археологи виявили понад 300 поховань, що вироблялися протягом понад 1,5 тис. років.

Серед знайдених скелетів особливу увагу фахівців привернули останки дев’яти осіб (чотирьох жінок, двох чоловіків і трьох осіб невизначеного через погане збереження статі). На зубах цих людей було виявлено загалом 11 спеціально висвічених отворів. Отвори були і на верхній, і на нижній щелепі (4 зверху, 7 знизу). Давні дантисти найчастіше сверлили перший і другий моляри (4 і 7 випадків). За рідкісним винятком, отвори були зроблені в емалі або вторинному дентині жувальної поверхні.

Методи скануючої електронної мікроскопії та мікротомографії дозволили встановити форму порожнин: конічну, циліндричну або трапеціевидну. Щонайменше одному пацієнту не просто просверлили зуб зверлом, але й використовували якийсь інший мікрохірургічний інструмент. У всіх випадках стертість зубів доводить, що звірення проводилися задовго до смерті людей.

Через погане збереження скелетів палеоантропологи не можуть сказати точно, чи знайдені ними всі просверлені зуби, чи, можливо, хтось з одинадцяти пацієнтів «лікувався» багаторазово.

Які ж були причини звірення зубів? У деяких випадках можна думати, що оператори переслідували лікувальні цілі. Але ж така зубна патологія, як карієс, часто спостерігалася і у тих древніх людей, зуби яких не піддалися звіренню. І навпаки, звірення могло проводитися на зубах людей, не хворих на карієс. Таким чином, причини цієї процедури у людей епохи раннього неоліту залишаються неясними. Швидше за все, естетичні мотиви в даному випадку можуть не розглядатися, оскільки сліди такого впливу зовні залишалися непомітними. У цьому сенсі описана процедура відрізняється від традицій стародавніх аборигенів Мезоамерики, які демонстративно прикрашали передні зуби інкрустаціями.

Як би там не було, звірення зубів у древніх людей з Белуджистану, що тривало протягом 1,5 тис. років, свідчить про актуальність цих дій для людей епохи раннього неоліту. Після 5500 року до нашої ери ця традиція зникає, про що говорить той факт, що серед знахідок епохи халколіту (мідного століття) слідів звірення зубів знайдено не було, незважаючи на поганий стан зубо-щелепного апарату у потенційних пацієнтів.

У культурних шарах неолітичного поселення в Белуджистані було виявлено кілька кремневих наверший сверл, а також зроблені з їх допомогою намистини з кісток, продірявлені стеатити, черепашки та інші артефакти. Використовуючи спостереження етнографів, палеоантропологи припускають, що, можливо, для звірення зубів в ту епоху застосовувалося лучкове сверло з кремневим навершям. За допомогою такого пристосування цілком достатньо однієї хвилини для створення схожого отвору в емалі зуба. Мабуть, технологічні пізнання людей кам’яного століття, що застосовувалися ними при виготовленні намистин для прикраси, стали в нагоді їм і в «стоматологічній» практиці.

Джерело: A. Coppa, L. Bondioli, A. Cucina, D. W. Frayer, C. Jarrige, J.-F. Jarrige, G. Quivron, M. Rossi, M. Vidale, R. Macchiarelli. Early Neolithic tradition of dentistry // Nature, 2006, vol. 440, p. 755, 6 April.

Марія Меднікова