Полінезійці привезли в доколумбівську Америку домашніх курей

Кури арауканської породи виглядають досить незвично: вони безхвості, з стирчачними «вухами» з пір’я на голові і до того ж відкладають блакитні яйця. Як з’ясувалося, ці дивні птахи — прямі нащадки курей, завезених колись у Південну Америку з Полінезії (© Derek Sasaki/ www.mypetchicken.com)

Аналіз ДНК з курячих кісток шестисотрічної давності, знайдених в Чилі, показав, що кури були завезені в Південну Америку з Полінезії щонайменше за сто років до експедицій Колумба. Поряд з деякими іншими фактами, встановленими раніше, це відкриття підтверджує наявність культурних контактів між Америкою і Полінезією в доколумбівську епоху.

Америка була заселена вихідцями з Північно-Східної Азії близько 25 000 років тому, і з тих пір цивілізації Старого і Нового Світу розвивалися майже незалежно один від одного аж до відкриттів Колумба. Якісь контакти, втім, іноді могли відбуватися. Антропологи давно сперечаються про можливість існування культурного обміну між Америкою і Полінезією в доколумбовські часи. Тур Хейєрдал своєю подорожжю на Кон-Тікі довів, що стародавні жителі Перу теоретично могли на своїх суднах досягати островів Полінезії. Якимось чином з Америки на острови Тихого океану потрапив батат і деякі інші рослини, а біля декількох племен західного узбережжя Америки виявлені човни полінезійської конструкції, звані до того ж полінезійським словом, і риболовецькі гачки заморського походження. Проте більшість антропологів продовжувала вважати, що якщо контакти і були, то лише епізодичні, випадкові, які не мали помітного впливу на культурний розвиток народів Америки.

Нові результати, отримані дослідниками з Нової Зеландії, Чилі, Канади, Самоа, Австралії та США, показують, що стародавні американці отримали від полінезійців не тільки човни і гачки, а й домашніх курей.

Донедавна було не зовсім зрозуміло, звідки взялися в Америці кури. Панувала думка, що до Колумба цих птахів в Америці взагалі не було. Кури були одомашнені в Азії через багато тисячоліть після заселення Америки. У перших американців не було курей — це підтверджується археологічними даними. Досі американські археологи взагалі не знаходили курячих кісток у шарах доколумбівської епохи. З іншого боку, за свідченням конкістадора Франсиско Пісарро, в знищеній ним імперії інків домашніх курей було повним-повно — і це в 1532 році, коли європейська колонізація Нового Світу тільки починалася.

Багато дослідників припускали, що кури могли потрапити до інків з Полінезії. Швидке заселення островів Тихого океану почалося близько 3300 років тому. Вихідці з Південно-Східної Азії до 900 року до н. е. заселили Меланезію і досягли островів Самоа і Тонга. Після деякої перерви експансія продовжилася: 1000 років тому люди з’явилися на Гаваях, не пізніше 800 років тому — на острові Великодня, 700 років тому — в Новій Зеландії. Зазвичай полінезійці везли з собою купу домашньої живності: собак, свиней, курей, а заодно і щурів, що призводило до швидкого зникнення багатьох видів місцевої фауни, в першу чергу ендемічних нелітаючих птахів.

Нещодавно чилійські археологи викопали в поселенні Ель-Ареналь-1 (El Arenal-1) в країні мапуче (знаменитих арауканів, які зуміли дати збройну відсіч спочатку інкським, а потім і іспанським завойовникам) 50 давніх курячих кісток, що належали як мінімум п’яти особинам. Термолюмінесцентне датування культурного шару, що містить кістки, показало вік від 500 до 1000 років. Це, безсумнівно, найстаріші курячі кістки, знайдені в Новому Світі. Для того, щоб з’ясувати їх походження, міжнародна команда дослідників провела радіовуглецевий і генетичний аналіз унікальних знахідок.

З’ясувалося, що ці кури жили, швидше за все, між 1321-м і 1407 роком (точно не раніше 1304-го і не пізніше 1424 року), тобто задовго до Колумба. Приблизно в той же час або трохи раніше відважні полінезійські мореплавці досягли найбільш віддалених островів у східній частині океану, таких як Рапа, Піткерн і острів Великодня. Цілком можливо, що деякі з них продовжили шлях на схід і досягли берегів Чилі.

Дослідники виділили з кісток фрагменти мітохондріальної ДНК. Те ж саме вони спробували виконати з 37 старовинними курячими кістками, знайденими раніше в ході археологічних розкопок на п’яти різних архіпелагах Полінезії. У 12 випадках це вдалося. Крім того, була виділена мітохондріальна ДНК з двох сучасних курей місцевої арауканської породи. Для порівняння використовувалися також курячі мітохондріальні послідовності, наявні в Генбанку.

Зрозуміло, що послідовність ДНК стародавніх чилійських курей ідентична одній з двох арауканських, а також деяким зразкам з Полінезії, В’єтнаму і Південного Китаю. В археологічному матеріалі з Полінезії, крім того, виявилися відмінні послідовності, близькі до сучасних зразків з Таїланду, Філіппін і Малайського архіпелагу. Це означає, що у стародавніх полінезійців були кури двох генетичних ліній, що походять з різних районів Південно-Східної Азії. Точно така ж генетична подвійність нещодавно була виявлена у полінезійських собак. «Китайсько-В’єтнамська» лінія полінезійських курей потрапила в Чилі, і сучасні арауканські кури є нащадками цих птахів — можливо, з більш пізніми європейськими домішками.

Для повної і детальної реконструкції історії курей Західної півкулі вивченого матеріалу, зрозуміло, недостатньо. Проте отримані результати дуже важливі. На думку авторів, це перше абсолютно безперечне свідчення полінезійсько-американських контактів у доколумбівську епоху. Адже схожі човни і рибальські гачки теоретично могли бути винайдені полінезійцями та індіанцями незалежно один від одного, тоді як ймовірність незалежної появи однакових мутацій в мтДНК у курей по різні боки океану зникає мала.

Джерело: Alice A. Storey et al. Radiocarbon and DNA evidence for a pre-Columbian introduction of Polynesian chickens to Chile // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 2007. Published online before print June 7, 2007.

Див. також:

1) Brendan Borrell. DNA reveals how the chicken crossed the sea // Nature. 2007. V. 447. P. 620-621.

2) Серія карт розселення людини, побудована на основі генетичних данних.3

) І.О. Захаров. Центральноазіатське походження предків перших американців.

Олександр Марков