Проба Ширмера: показання, методика виконання, результати

Тест-метод, про який піде мова, названий на честь лікаря-офтальмолога, який його розробив, — Отто Ширмера. Ця проба визначає рівень виділеної сльозної рідини, ступінь підтримки вологості поверхні рогівки.

Показання і протипоказання

Проба Ширмера застосовується при підозрі наявності:

• запалення рогівки кон’юнктиви;
• синдрому «» сухих очей «»;
• синдрому Шегрена (хронічне прогресуюче ураження сполучної тканини, яке зачіпає залози, що виділяють зовнішню секрецію, — слинні і сльозні);
• порушення сльозоутворення внаслідок прийому медичних препаратів.

Розвинутися синдром «» сухих очей «» може в силу ряду причин:

1. Зневоднення організму.
2. Літній вік пацієнта.
3. Кон’юнктивіт або інша очна інфекція.
4. Гіповітаміноз А (недолік в організмі вітаміну А).
5. Білизно очі.
6. Післяопераційне або постійне ускладнення після проведення лазерної корекції зору.
7. Так званий вторинний синдром, який проявляється при ревматоїдному артриті, лейкемії, лімфомі.

Тест Ширмера протипоказаний при:

• перфорації (зміні форми) очного яблука;
• фістулі;
• що розвивається виразці шару рогівки;
• масштабної ерозії рогового шару.

Методи проведення тесту

Тест-смужки для проби Ширмера — це спеціальний фільтрований папір стандартного розміру: 5 мм в ширину і 35 мм в довжину. Відступивши 5 мм від позначеного краю смужки, офтальмолог згортає її кутом в 45 градусів і опускає за нижнє століття пацієнта, орієнтуючись на ділянку між зовнішньою і середньою частиною. Важливо при процедурі не зачепити рогівку.

За одними методиками пацієнт при проведенні процедури повинен закрити очі, за іншими — дивитися перед собою і трохи вгору. Освітлення в кабінеті має бути комфортним — не тьмяним і не сильно яскравим.

Тест Ширмера триває приблизно п’ять хвилин. За цей час паперові смужки вбирають слізну прекорнеальну плівку і вологу зі слізного озера.

Види технік проведення тесту

Проба Ширмера проводиться двома способами:

1. З використанням місцевої анестезії. Анестезуюча речовина виключає додавання до базальної рідини рефлекторного виділення сльози на подразнення папером. Після закопування анестетика нижній звід кон’юнктиви осушують, щоб зайві краплі препарату не змішалися зі сльозною рідиною, тим самим збільшивши її обсяг.
2. Без використання анестезуючої речовини. Такий тест поруч офтальмологів вважається більш точним, оскільки він повністю виключає змішання сльози і введеного препарату, показує тільки «» чистий «» результат. Цей вид проби характерний при діагностуванні симптому «» сухого ока «».

Також проба Ширмера розділяється на I та II. Перша проводиться за допомогою тест-смужок за вказаною нами методикою. Другий вид допомагає дослідити кількість саме рефлекторних (реакцій на подразник) сльозних виділень. Проводиться він аналогічно, але при цьому офтальмолог стимулює виділення сльозної секреції шляхом подразнення проходів носа обстежуваного ватною паличкою.

Проба Ширмера: норма і відхилення

При важких випадках синдрому «» сухих очей «» показники на смужці тесту можуть бути на рівні нуля. Нормою ж для молодого контингенту пацієнтів є показники, що перевищують 15 мм. Якщо показники нижчі — значить обстежуваний страждає одним з видів синдрому «» сухого ока «»:

• 14-9 мм — легка варіація гноблення виділення сльозної секреції;
• 8-4 мм — середній ступінь розвитку синдрому;
• менше 4 мм — важкі форми синдрому сухості рогівки.

Оптимальні показники: 10-30 мм. Якщо вік пацієнта більше 60 років, то показник тест-смужки нижче 10 мм буде вважатися для нього нормою, проте прагнути до нуля він теж не повинен.

Норма для проби II, що визначає обсяг виділення рефлекторної сльози, не нижче 15 мм. Значними для обох видів проб вважаються розбіжності результатів тесту для пари очей більш ніж на 27%.

Подальша діагностика після проведення проби Ширмера:

• огляд на лампі;
• фарбування рожевим бенгальським або флюорес-псином;
• дослідження на знаходження часового проміжку розриву слізної плівки.

Проба Ширмера — нескладний і швидкий, ефективний метод початкового діагностування синдрому «» сухих очей «» і схожих з ним проявів, захворювань, що впливають на виділення сльозного секрету. Тест допомагає офтальмологу оперативно визначити рівень виділеної сльозної рідини (базальної, рефлекторної) і їх сумарних показників у обстежуваного пацієнта.