Психічна діяльність. Поняття, види та функції психічної діяльності

Психічна діяльність — це всі види діяльності, які здійснюються за участю різних форм свідомості. Вона багато в чому впливає на поведінку людини в повсякденному житті, а також формує поведінкові штампи і впливає на характер і особистісні якості людини. Особливості психічної діяльності є предметом вивчення багатьох психологів і вчених з найдавніших часів, адже людям завжди було цікаво, як і чому діє людина в тих чи інших ситуаціях. Відповідь криється в глибинних сферах людської психіки, яка справляє великий вплив на зовнішню поведінку людини і її життєві установки.

Визначення

Психічна діяльність людини включає в себе всі види діяльності, які здійснюються за участю різноманітних форм свідомості. Вся психічна діяльність ґрунтується на механізмі задоволення людських потреб різного роду, починаючи від самого основного рівня фізіологічних потреб, закінчуючи духовними. Психічна діяльність — це вкрай складний процес, який включає в себе безліч етапів, видів і рівнів. У цьому процесі формується психологія кожного окремого нагороду, а також людини в цілому.

Процес психічної діяльності

Психічною діяльністю називають складний і багатогранний процес, що включає в себе кілька основних етапів:

1. Отримання інформації та її подальша оцінка.
2. Вибір бажаної мети, яку слід досягти в результаті діяльності.
3. Планування: вибір засобів і методів, за допомогою яких мета буде досягатися.
4. Власне діяльність із застосуванням обраних методів.
5. Оцінка результатів діяльності.

У разі якщо на останньому етапі людина виявляється не задоволена, вона переходить до перегляду всіх етапів, аналізуючи, де саме щось пішло не так: на етапі вибору бажаної мети, вибору методів тощо.

Таким чином через процес пізнання формується особистий досвід — психічна діяльність нагороди стає більш зрілою і ефективною. Людина вчиться робити правильні висновки, починає нести відповідальність за вчинені вчинки, робить більш глибокий аналіз своїх дій і в цілому набуває безліч інших корисних психічних і психологічних навичок, які роблять його більш розвиненим у психоемоційному плані.

Рівні

Психічну діяльність і психічні процеси вивчає наука психологія. Теорії про психічну діяльність філософи і вчені почали висловлювати ще в глибокій давнині. Раніше люди говорили лише про зв’язок поведінки з психічною діяльністю. Хоча дане твердження також має право бути, тим не менш цей процес куди глибше і складніше, ніж передбачалося раніше. Психічна діяльність — це функціонуюча одноразово на трьох рівнях система, елементи якої тісно пов’язані один з одним.

Несвідоме

Несвідомий рівень — інстинктивно-рефлекторна діяльність, з якою народжується кожна людина. Поведінка і психічна діяльність в даному випадку регулюється неусвідомленими біологічними механізмами, які спрямовані в основному на задоволення найпростіших біологічних потреб — самозбереження організму.

Але генетична програма поведінки людини також знаходиться під контролем більш складних мозкових структур. Лише у вкрай критичних ситуаціях у психіці людини може спрацювати цей захисний механізм: організм перейде в режим автономної саморегуляції. Яскравий тому приклад — стан афекту.

Підсвідоме

Підсвідомий рівень включає в себе узагальнені і доведені до автоматизму стереотипи поведінки — звички, навички, інтуїція і т. п. Підсвідомість є своєрідним поведінковим ядром повіту, яке формується вже на самих ранніх стадіях його розвитку. Під цю категорію також потрапляє і імпульсивно-емоційна сфера, яка структурно локалізується в підкірці головного мозку. Тут же формуються всілякі неусвідомлені прагнення особистості — бажання, пристрасті, потягу. Це така мимовільна сфера особистості локомотива, яку також називають «другою натурою» людини, центр манери поведінки і поведінкових штампів.

Водночас сама підсвідомість має власну багаторівневу структуру, яка включає нижній рівень з комплексами та автоматизмами і вищий з інтуїцією.

Автоматизмами називають комплекси стереотипних дій у типових ситуаціях. Динамічні стереотипи в даному випадку — послідовність реакцій у звичній ситуації (наприклад, манера взаємодії зі звичними предметами, управління знайомою технікою, мовні та мімічні штампи та ін.). Набір готових поведінкових блоків розвантажує свідомість для більш складної роботи — таким чином автоматизми звільняють свідомість від регулярних повторюваних рішень стандартних завдань.

Також у підсвідомість потрапляють і різноманітні комплекси, які є по суті своєю нереалізованими бажаннями, пригніченими прагненнями або занепокоєннями, завищеними очікуваннями. Комплекси мають схильність до гіперкомпенсації: черпаючи велику кількість енергії з підсвідомості, вони створюють стійку підсвідому форму поведінки особистості.

Вищим ступенем підсвідомості є інтуїція, яку також іноді називають надсвідомістю. Інтуїція являє собою миттєві осяяння, що несподівано спливають рішення різних ситуацій, неусвідомлене передбачення подій на основі спонтанного узагальнення та аналізу попереднього досвіду. Але інтуїція не завжди виникає саме у сфері підсвідомості, часто вона просто задовольняє запит свідомості на певний блок раніше отриманої інформації.

Найяскравіші підсвідомі домінанти здатні вплинути на свідому діяльність людини, створюючи для неї різні психологічні бар’єри і практично непереборні потяги. Підсвідоме досить стійко і нерухомо, значною мірою типізує поведінку кожної особистості.

Свідоме

Свідома програма поведінки є домінантною поведінковою системою для соціально адаптованої особистості. Хоча інші сфери психічної діяльності завжди відіграють фонову роль у поведінці особистості, будучи своєрідною основою, тим не менш головною активною програмою в житті людини є свідомі дії.

Свідомість людини є механізмом понятійної регуляції її поведінки та діяльності. Діяльність людини відрізняється від поведінки тварин творчою продуктивністю і структурною диференційованістю, яка по суті є усвідомленням цілей і мотивів своїх вчинків, а також використання коштів і методів, створених під час культурно-історичного розвитку, а також застосуванням знань і навичок, набутих у процесі соціалізації та адаптації.

Таким чином, психічна самоорганізація людини, а також її адаптація до навколишнього світу відбувається за допомогою наступних автономних програм:

• Несвідомо-інстинктивна програма, обумовлена еволюційним розвитком.
• Підсвідома програма, що включає в себе суб’єктивно-емоційні процеси.
• Свідомі програми, які є довільними.

Взаємодія рівнів

Процеси, що зароджуються в неусвідомлюваній фазі, легко можуть перейти до тями. Також трапляється і зворотна ситуація, коли свідоме витісняється в підсвідомість.

Взаємодія усвідомленого і внесвідомого може відбуватися узгоджено або суперечливо, проявляючись у різних логічно несумісних вчинках людини, які ґрунтуються на внутрішньолічнісному конфлікті.

Наявність у людини свідомості, підсвідомості, а також несвідомого обумовлює відносну самостійність різноманітних людських реакцій:

• Вроджених, несвідомо-інстинктивних.
• Автоматизованих дій.
• Свідомо-вольових.

Види

Найбільш примітивним прикладом виду психічної діяльності є стереотипна діяльність, яка працює на рівні рефлексів. Це звичні, що повторюються з постійною періодичністю дії, що працюють як реакція на певні подразники — це можуть бути будь-які звички або нескладні трудові навички.

Найскладнішим видом такої діяльності можна назвати творчість, оскільки вона відрізняється оригінальністю та унікальною неповторністю, і, крім того, несе за собою суспільно-історичний сенс. В результаті такої діяльності створюється принципово новий продукт — винахід, витвір мистецтва та ін.

В основному психічну діяльність ділять на такі види:

• відчуття;
• сприйняття;
• подання;
• мислення.

Функції

Людська діяльність і психічні процеси, що протікають всередині кожного нагороду, мають тісний причинно-наслідковий зв’язок. Людина як психоемоційна істота реагує на різного роду зміни в зовнішньому світі не тільки фізично, але і на всіх рівнях своєї свідомості — психіка людини реагує на кожну подію, що не може не позначитися на її психічній діяльності.

Психічна діяльність має властивість ускладнюватися і самовдосконалюватися протягом життя, завдяки властивій людині процесу пізнання. Опановуючи знання про себе і про навколишній світ, людина більш успішно пристосовується до різного роду змін у зовнішньому середовищі.

Таким чином, серед функцій психічної діяльності знаходиться функція адаптації людини до навколишнього світу, в кінцевому підсумку прагнучи до мети більш ефективного існування в світі і суспільстві. Психічна діяльність націлена на пристосування особистості до постійно мінливих умов зовнішнього середовища.

Структура

Діяльністю називають не тільки зовнішню, а й внутрішню активність людини. Це складна категорія, яка включає в себе безліч сторін взаємодії людини зі світом. Діяльність включає в себе прості і складні дії.

Прості, як правило, включають в себе три структурні елементи:

• вибір мети;
• виконання;
• оцінку результатів.

Складні ж дії складаються з ряду простих, які набувають статусу послідовних операцій.

Діяльність починається з мотиву — внутрішнього спонукання. Мотив — це довід на користь виконання будь-якої дії, усвідомлення його особистісного сенсу. Всі мотиви можна підрозділити на дві великі категорії:

1. Усвідомлені — притаманні зрілим особистостям. Спрямовують діяльність протягом тривалих періодів життя людини.
2. Неусвідомлені — проявляються, як правило, у формі емоцій.

Мотиви можуть змінюватися залежно від ситуації.

Психічна діяльність у дітей

Кожному віку властиве власне ставлення до соціальної дійсності. Дитячий психічний розвиток і діяльність дитини тісно пов’язані одна з одною. У процесі дорослішання психіка людини змінюється, і разом з нею змінюється її світосприйняття і спосіб пізнання світу. Діяльність у психічному розвитку дитини має вирішальне значення. Значиму роль у даному випадку відіграє так звана провідна діяльність — та діяльність, яка формуватиме у дитини основні психологічні новоутворення на певному етапі дорослішання.

Психічна діяльність — це не тільки фізична діяльність як така. Вона передбачає більш глибоке поняття, що зачіпає не тільки сферу свідомості, а й підсвідомості і неусвідомленого. Провідна діяльність характеризується наступними ознаками:

• Всередині провідної діяльності виділяються нові види діяльності.
• Під час провідної діяльності формуються і переформовуються приватні психічні процеси.
• Від провідної діяльності залежать всі вікові психологічні зміни особистості.

Кожна стадія розвитку характеризується певним типом провідної діяльності. Серед видів провідної психічної діяльності дитини виділяють:

1. Емоційний контакт дитини з дорослим. Цей тип провідної діяльності притаманний дітям з перших днів життя до року. Відхід у цей період орієнтований на встановлення соціальних контактів.
2. Предметно-маніпулятивна діяльність. Така пізнавальна психічна діяльність характерна для віку від 1 року до 3 років. Дитина перебуває в процесі пізнання навколишнього світу на примітивному рівні вивчення навколишніх предметів.
3. Сюжетно-рольова гра, притаманна дітям до 6 років. У цьому віці діти розуміють, що оточуючі люди мають різні професії і спеціальності, а також залучені в складні відносини один з одним.
4. Навчальна діяльність — приблизно до 10 років. Навчальна діяльність є спеціальною програмою з засвоєння основних теоретичних форм мислення. Діти опановують навичку навчання, а також здатність оперувати теоретичними знаннями.
5. Спілкування підлітків до 15 років у різних сферах діяльності, будь то навчальна, трудова, творча або будь-яка інша група. У процесі такої діяльності змінюється роль дитини — вона потрапляє з сім’ї в іншу соціальну сферу з іншими соціальними ролями. Людина на цьому етапі вчиться шукати своє місце в житті і суспільстві в процесі контакту з навколишнім світом і соціумом.
6. У віці 15-17 років провідною діяльністю знову стає навчальна діяльність, але тепер важливою особливістю є поєднання навчання з виробничою працею, яка має велике значення в майбутньому. Тут відіграє роль вибір професії, з яким будуть також вироблятися ціннісні орієнтири. Основне психологічне новоутворення цього періоду життя — вміння будувати життєві плани, шукати кошти для їх реалізації.

У процесі розвитку психіки дитини в процесі зміни провідних типів діяльності є свої закономірності. Названі провідні типи полягають у генетично спадкоємному зв’язку, формування якого може відбуватися тільки в певному порядку. Психорозвиток дитини слід розуміти як єдиний процес.

Психічна діяльність людини — це багатогранний і складний процес, властивий кожній людині. Між свідомістю людини та її практичною діяльністю існує нерозривний зв’язок. Видів діяльності існує величезна безліч, але важливо розуміти, що психіка кожного громадянина зайнята власною психічною діяльністю, яка справляє великий вплив на поведінкові стереотипи поведінки, а також на ціннісні орієнтири особистості і на багато інших сфер людського життя.