Психологічні характеристики вікових криз

У сучасному цивілізованому світі немає таких людей, хто хоча б раз у житті не стикався з поняттям вікової кризи. Розгляньмо детальніше це питання в нашій статті.

Кризу психологічного розвитку людини найчастіше визначають як перехідний період формування особистісного портрета, вона являє собою ніби стрибок від одного ступеня особистісного розвитку до іншого.

Що таке криза в психології

Незважаючи на різноманіття і різноманітність форм вираження, всі вікові кризи мають схожі психологічні та соціальні риси.

Тобто. всупереч поширеній обивательській думці, поняття «криза» зовсім не синонімічне поняттю «проблема». Він не являє собою щось незвичайне. Це зовсім не болюче явище.

У роботах відомого психолога Л.С. Виготського вивченню кризового віку дітей надається велике значення. Він розглядав їх як природний і невід’ємний процес дитячого розвитку, який представляє з себе якраз-таки чергування періодів стабільності і періодів криз. Він розглядав кризу в якості конфлікту суперечностей між вже наявними соціальними, фізичними, психологічними і культурними функціями людини і тим, з чим людина стикається знову.

Таким чином, вікова криза — це своєрідне протиріччя між наявними характеристиками і знову набутими. Ці протиріччя можуть стосуватися чого завгодно: мотиваційних якостей і здібностей, самопізнання, самоаналізу тощо. У кожен критичний період розвитку людини він проходить перебудову соціального розвитку.

Тривалість криз

Тривалість вікових криз недовга, в нормі на пошук гармонії між старим і новим йде кілька місяців, в особливих випадках — рік і більше. Неможливо виділити чітко день і навіть місяць початку і закінчення кризового періоду. Кордони розмиті і часто не усвідомлюються ні самою людиною, ні її оточенням. Самий пік зазвичай припадає на середину критичного періоду. У цей час близькі люди можуть помічати зміну поведінки, з’являються такі риси, як деяка агресивність, падіння працездатності, втрата інтересу, конфлікти з оточуючими. Картина поведінки і внутрішнього світу людини набуває негативних рис. Виникають постійні суперечності між потребами і можливостями, між збільшеними фізичними здібностями і бажанням їх реалізувати, між духовними потребами і можливостями їх реалізації. Всі ці нові риси і перетворення внутрішнього світу часто мають наступну природу, після закінчення кризи вони трансформуються у щось більш гармонізоване і наближене до дійсності.

Симптоматика криз

Всі кризові періоди мають схожі симптоми і протікають за загальними законами розвитку.

Незважаючи на природність наявності криз вікового розвитку, не можна недооцінювати їх важливість і серйозність, адже вікова криза — досить складний період життя як дитини, так і дорослого. У такі періоди відбувається своєрідна ломка особистості, що завдає людині чимало складнощів і незручностей як у внутрішньому світі, так і в соціумі. Існує певна передумова, яка визначає, наскільки гармонійно людина переживе кризовий період: до моменту настання чергового критичного віку бажано, щоб всі особливості психологічних та фізіологічних новоутворень попереднього періоду розвитку були чітко сформовані. На етапі вікової кризи відбуваються не тільки психологічні, а й біологічні зміни в організмі. Такі зміни, як ми вище відзначили, є джерелом складнощів взаємодії і взаєморозуміння як з оточуючими, так і з самим собою аж до повної втрати цього. Саме з цієї причини такі критичні вікові періоди називають передпатологією, тобто вони знаходяться в межах норми, але балансують на межі виходу за її межі.

Виходячи з елементарних знань особливостей фізичного і соціального розвитку людини можна практично з точністю визначити вік, в якому людина стикається з протиріччями в собі і в соціумі. Також можна проаналізувати і опрацювати максимально можливе число варіантів вирішення або хоча б амортизації виникаючих конфліктів.

Класифікація кризових періодів

Отже, розглянемо основні кризи вікового розвитку.

Криза новонародженого. Момент народження — це дуже стресова ситуація для дитини. Відбувається повна зміна середовища проживання, організм людини переходить з середовища внутрішньоутробного існування в гетерогенне середовище навколишнього світу, відбувається відрив від матері. Це перший сильний психологічний стрес, навіть травма, викликана руйнуванням фізичного зв’язку з матір’ю. Перехід у нову якість — автономного організму — різкий і несподіваний. Якщо до народження дитина залишалася ніби частиною материнського організму, то тепер це абсолютно окрема, психологічно і фізично, особистість. Внаслідок можливого затяжного і складного родового процесу вікові кризи у дітей можуть ускладнюватися.

Криза одного року

Суть цієї кризи полягає в суперечностях між вже наявними сформованими фізичними і психічними вміннями, навичками і можливостями зростаючої людини, що характеризують її як автономний організм, і все ще сильною потребою в тісному спілкуванні, взаємодії з матір’ю. У проходженні цього критичного періоду величезну роль відіграють перші кроки соціалізації дитини, наприклад її взаємодія з близькими родичами, братами, сестрами, бабусями. Вікова криза 1 року буває не завжди.

Величезне значення в позитивному дозволі також має емоційний зв’язок з матір’ю та її настрій щодо дитини. Це перший путівник дитини в незнайомому світі. І від того, наскільки вона відчуває поведінку дитини і грамотно з нею взаємодіє, залежить результат входження дитини в новий етап розвитку.

Результатом розв’язання кризи одного року зазвичай є такий поведінковий розвиток дитини, який дозволяє їй досягти елементарного сенсового розуміння своїх дій. Це так зване потребісне реагування. Цей досвід досягається досвідченим шляхом в результаті щоденної взаємодії з найближчими дорослими людьми.

Криза трирічного віку

Які ще бувають вікові кризи у дітей?

Вони не мають чітких кордонів. Три роки — вік приблизний. Когось ця криза наздоганяє вже в 2 роки, когось — в 3,5.

Це вік «Я сам». На даному етапі відбувається різке і активне усвідомлення свого Я як окремої особистості, автономної не тільки від сім’ї, але і від оточуючих, однолітків, родичів тощо. Відбувається розвиток різкого загострення особистісно-соціальних протиріч. Самостійна предметна дія ще сформована слабко, а ось мовний і поведінково-подумковий розвиток зазнає величезного ривка вперед. Грубо кажучи, дитина багато хоче робити сама, але ще не здатна ні до самодисципліни, ні до самоконтролю, не володіє багатьма навичками самостійної діяльності. Відомий автор психологічних досліджень Д.Б. Ельконін називає цю вікову кризу у дітей в психології кризою соціальних відносин, в результаті якої йде активне відокремлення дитини від мікросоціуму. Активно формується внутрішнє Я дитини, при цьому немає усвідомленого розуміння соціальної структури рольових відносин у сім’ї та мікросоціумі. Дитина не розуміє складності структури соціальних дій, предметно побутових дій. Одним словом, логіку навколишнього світоустрою дитини видно, але незрозуміла. Водночас зростає активність свого Я, соціальна роль якого дитині також поки незбагненна. Криза трьох років допомагає пережити активне залучення дитини в рольові ігри, на простих прикладах яких їй простіше усвідомити рольову поведінку різних учасників навколишнього соціуму. Наприклад, ігри в доньки-матері, в магазин, прийом у лікаря.

Криза 6-7 років

Криза 7 років у віковій психології описується як найяскравіша.

Характеризується протиріччям між соціальною потребою вчитися (і не обов’язково це навчальна діяльність як така) і бажанням вступити в життя з її реальними соціальними відносинами. Присутня особистісна невпевненість, тривожність, яка викликається вже достатнім досвідом самоконтролю і самоврядування власною поведінкою, але в умовах ігрової активності.

Згідно вікової психології, криза 7 років у дитини може протікати по-різному.

На даному етапі вже йде соціальне становлення особистості, дитина вчиться сама вибудовувати відносини з однолітками, вчителями, батьками та іншими учасниками мікросоціуму. Посередництво батьків все більше зводиться до мінімуму. Криза має властивість вирішуватися, як тільки відбувається встановлення і усвідомлення особистісних особливостей у взаєминах з оточуючими в школі, будинку, у дворі. Це знаменує початок становлення особистісної соціалізації зростаючої людини. Вікову кризу дітей 7 років батьки повинні зуміти пережити.

Криза підліткового віку

Якщо раніше вікові кризи мали досить чіткі межі, варіюючись в межах року, то на даному етапі все більш ніж індивідуально. 11-12 — 14-15 років в середньому. Він може протікати швидко, може — повільно. Межі даної кризи найбільш розмиті, вона може бути як раніше, так і пізніше і протікати як швидше, так і повільніше.

Всі ці вікові варіації підліткових кризових періодів залежать від рівня і темпів фізичного та психологічного розвитку кожного підлітка. На даному етапі розвитку відбувається гормональний сплеск — повна гормональна та ендокринна перебудова організму. Як результат цієї еволюції організму підлітку стає складно усвідомити і впоратися зі своєю емоційною і вольовою сферами в умовах досить-таки жорстких соціально-культурних вимог до особистості підлітка-школяра відповідно даному віку. Система соціальних відносин ускладнюється, активізується самосвідомість, процеси рефлексії. На тлі гормонального сплеску все це утворює симбіоз складних психологічних реакцій у свідомості підростаючої людини.

Це теж дуже сильна вікова криза особистості.

У цьому віці йде активне формування та усвідомлення гендеру, це так званий психологічний пол. Всі зростаючі соціальні потреби підлітків знаходять реалізацію в найрізноманітніших видах громадської діяльності, спрямованої на розвиток і актуалізацію особистісних, творчих, психологічних потреб і здібностей особистості.

Чималу роль тут відіграють організація колективної діяльності підлітків, залучення дітей в участь у різноманітних інститутах соціальної організації, актуалізації здібностей, діяльності, спрямованої на розвиток творчих здібностей, колективна організація активності підлітків, організація творчої діяльності, художньої творчості, спортивної майстерності, розвиток та реалізація музичних талантів.

Саме правильна організація соціальної педагогічної діяльності має величезне значення для благополучного вирішення підліткових криз

Розглянемо інші вікові кризи в психології.

Криза ранньої юності

Даний вид кризи являє собою результат переходу з дитинства в доросле життя, людина занурюється в світ реальних соціальних відносин. Починається активний пошук свого місця в житті і соціумі. Це всім відомий «пошук себе».

Він багатогранний і включає вибір професійної діяльності, становлення соціального дорослішання людини. Це складний період.

Благополучний результат кризи передбачає впровадження суб’єкта кризи в соціальні інститути, йде усвідомлене сприйняття соціально-культурних, моральних, духовних норм суспільства. Йде формування особистісних пріоритетів власного становлення.

Якщо щось йде не так у проходженні даного кризового етапу, то пошук власної особистості затягується і приймає тупиковий варіант розвитку. Не відбувається професійне самовизначення, немає пріоритетів особистісного розвитку. Це натикається на те, що людина не отримує і від суспільства відповідної позитивної реакції. Немає можливостей отримання освіти, реалізації вмінь і навичок у галузі потенційної професії.

Таким чином, на даному етапі дуже важливий позитивний досвід соціально-особистісного самоствердження.

Криза міжособистісних відносин

Саме на цей віковий етап (20-23 роки) часто припадає початок сімейного або навколосімейного життя, становлення перших серйозних відносин.

Рання молодість характеризується прагненням до організації власного життя, впорядкування способу життя, пошуку партнера, початку справжньої дорослої професійної діяльності, прагнення до інтимних і дружніх зв’язків з іншими людьми. Вікова криза 7 років сімейного життя ще далеко попереду.

Психологічний зміст даного етапу вікового розвитку передбачає готовність до таких зв’язків. А ось свідоме уникнення контактів, що вимагають близькості, часто веде до ізоляції і самотності молодої людини. Замість розвитку і реалізації себе в гармонійних відносинах може виникнути бажання не пускати в свій світ нікого іншого, може виникнути своєрідне подовження дистанції з протилежною підлогою і людьми, потенційно відкритими для дружніх зв’язків.

Це може викликати психопатії, патологічні стани, що не дозволяють людині повноцінно адаптуватися в соціумі.

Є й інші особливості вікових криз.

Криза соціальної зрілості

Це вік 30-35 років. Йде оцінка життєвих ролей: у сімейному, професійному, особистому, суспільному житті. Ця вікова криза в психології проявляється більш згладжено порівняно з іншими.

Криза середнього віку

Це відбувається в 40-42 роки, але може початися і в 35, і в 45 років.

Якщо попередні кризові етапи дорослого віку мало кому знайомі і усвідомлювані, то про кризу середнього віку кожна людина знає практично на власному досвіді.

Психологами проведено багато досліджень на цю тему, бо саме цей вік людини багато хто порівнює за складністю з підлітковим. Саме в цьому віковому проміжку людина вперше серйозно замислюється про невічність земного існування, йде усвідомлення паспортного віку і молодості.

Після проходження даного критичного періоду життя може змінюватися кардинальним чином.

В основі кризи середнього віку лежить, на думку психологів, протиріччя між тим, яким чином і в якому вигляді був реалізований особистісний потенціал людини, і тим, чого насправді людина хотіла. Це фактично переживання стану незадоволеності і слабкої реалізації життєвих установок, цінностей, бажань, що мали місце бути в юності, ранньої молодості і навіть йти корінням у підлітковий вік.

Відбувається кардинальна переоцінка цінностей, говорячи простою мовою.

Позитивний шлях розв’язання кризи проявляється в прийманні і позитивному усвідомленні пройденого і обраного життєустрою, починаючи від способу життя, професії і закінчуючи вибором супутника життя і організацією сімейних цінностей. Але, на жаль, у багатьох цей кризовий період переживається складно і має негативну спрямованість і підсумки в соціальному плані. Це криза переоцінки цінностей. Він (людина) фактично переживає весь свій пройдений шлях як особисту драму, усвідомлює неправильність життєвого вибору. Виливатися така драма може у що завгодно. Як кажуть, людина ніби стає зовсім іншою. Це відбувається різко і безпричинно для оточуючих.

Які ще є періоди вікових криз?

Криза пенсійного віку

В середньому відбувається в 50-60 років. У віці 50-60 років має місце бути переосмислення поняття життя і поняття смерті. Ця криза не має чітких кордонів і яскраво виражених характеристик. Часто люди такого віку усвідомлюють свій життєвий досвід, піддають його ретельному аналізу і готові ділитися ним з оточуючими, але іноді в дуже нав’язливій формі. Останню вікову кризу людини (опис) наведено нижче.

Криза старості

Зазвичай відбувається в 65 років і старше. У цьому віці проводиться оцінка власного прожитого життя, аналіз прожитих років.

Це той життєвий етап, коли люди перестають вже ставити і реалізовувати якісь цілі глобального масштабу. Йде підбиття життєвих підсумків. Сили переважно йдуть на організацію спокійного дозвілля, підтримання здоров’я, соціальні зв’язки мають переважно консервативний характер. Люди цього віку відчувають або розчарування, або задоволення життям. Зазвичай це залежить від психологічного складу особистості. Люди невротичного складу зазвичай відчувають стійке розчарування, в старечому віці всі невротичні риси посилюються. Саме тому близьким досить складно уживатися і взаємодіяти зі старими такого складу. Їм весь час здається, що всі їм повинні, що вони від життя чогось недоотримали.

Якщо відбувається сприйняття прожитого життя як цілісності, в якій вже ніяк нічого не змінити, то людина досить спокійно дивиться в завтрашній день і спокійно ставиться до майбутнього відходу.

Якщо ж людина схильна виключно критично оцінювати прожите життя і займатися пошуком помилок починаючи від вибору професії, сімейного минулого, то приходить страх майбутньої смерті від безсилля що-небудь виправити в минулому.

Усвідомлюючи страх смерті, люди проходять стадії такого плану:

• Стадія заперечення. Це нормальна реакція будь-якої людини на страшний діагноз.
• Стадія гніву. Людина не може зрозуміти, чому саме вона. Близькі люди страждають від поведінкових реакцій для літньої людини. Але тут дуже важлива підтримка близьких і наявність можливості хворому виливати свої почуття і гнів.
• Стадія депресії. Цей етап також називають станом соціальної смерті, на цій стадії людина усвідомлює неминучість кінця, він замикається в собі, не відчуваючи задоволення практично ні від чого навколо себе, він усвідомлює себе на завершальному логічному етапі свого життя, готується до майбутньої смерті, віддаляється від усього навколишнього життя і людей. Як кажуть, людина тепер просто існує. Соціальну роль його вже не видно.
• П’ята стадія — стадія прийняття смерті. Відбувається остаточне і глибоке прийняття близького кінця, людина просто живе в смиренному очікуванні смерті. Це так звана психічна смерть.

Отже, нами наведена детальна характеристика вікових криз.