Пупочна грижа у дорослих: фото, симптоми, терапія, операція

Під терміном «пупочна грижа» розуміється патологічний стан, при якому відбувається випинання внутрішніх органів за допомогою отвору в передній черевній стінці. Це можуть бути: петлі кишечника, шлунок, сальник, печінка тощо. За статистикою, виникнення пупочної грижі (фото нижче) схильні до жінки, але нерідко патологія діагностується і у чоловіків. Лікування захворювання передбачає проведення хірургічного втручання. За наявності протипоказань для зупинки розвитку патологічного процесу застосовуються консервативні методи.

Механізм розвитку та особливості захворювання

У будь-якої людини пупочне кільце є найбільш слабкою і вразливою зоною. У нормі воно має маленькі розміри. Під впливом різних несприятливих факторів відбувається ще більше ослаблення пупочного кільця, яке більше не може утримувати внутрішні органи у фізіологічному для них становищі. В результаті вони починають переміщатися назовні.

Пупочна грижа буває 2 видів:

1. Вродженою. Виявляється у маленьких дітей незабаром після появи на світ. У більшості випадків патологія зникає самостійно без будь-якого втручання.
2. Придбаної. Найбільш часто діагностується пупочна грижа у дорослих, які досягли віку 40 років. Захворювання розвивається в процесі життя під впливом різних провокуючих факторів.

Якщо вміст пересувається назад у черевну порожнину вільно, прийнято говорити про вправну грижу. На тлі розвитку запального процесу або при зрощеннях може відбутися утиск. Дана форма захворювання є найбільш небезпечною. Це обумовлено тим, що відбувається здавлювання органів, що знаходяться в грижовому мішку, що створює загрозу не тільки для здоров’я, але і для життя пацієнта.

Причини

Захворювання ніколи не з’являється саме по собі. У дорослих пупочна грижа розвивається через:

• Підвищеного внутрішньобрюшного тиску.
• Спадкової схильності.
• Зниження тонусу м’язової тканини в області черевної стінки.

Якщо хтось із найближчих родичів страждав від пупочної грижі, істотно збільшується ризик виникнення патології. У цьому випадку людина потрапляє в групу ризику. При наявності спадкової схильності протягом усього життя необхідно уникати підйому важких предметів і контролювати масу тіла.

Підвищення показника внутрішньобрюшного тиску може відбутися з наступних причин:

• постійний кашель;
• хронічні запори;
• висока інтенсивність фізичних навантажень.

Крім того, у жінок пупочна грижа може з’явитися під час процесу родорозв’язку. Також захворювання нерідко вперше діагностується в період вагітності. Ризик розвитку патології вкрай високий у жінок, які досягли віку 30 років. У зв’язку з цим під час виношування дитини необхідно відвідувати хірурга для своєчасного виявлення захворювання.

Однією з найважливіших причин розвитку пупочної грижі є ослаблення м’язів черевної стінки. Воно відбувається під впливом таких провокуючих факторів:

• надлишкова маса тіла;
• висока інтенсивність фізичних навантажень або, навпаки, повна їх відсутність;
• різного роду травми живота;
• хірургічне втручання на органах черевної порожнини.

Найбільш часто патологія діагностується у жінок. У більшості випадків вона розвивається на тлі вагітності або при ожирінні.

Симптоми

На початковій стадії розвитку захворювання відбувається формування освіти, яка починає незначно випинається при знаходженні людини у вертикальному положенні. При якій-небудь напрузі (кашлі, чханні) воно злегка збільшується в розмірах. Якщо прийняти горизонтальне положення, пупок перестане височіти відносно живота. Вміст грижевого мішка м’який на дотик і легко вправляється.

За відсутності лікування на початковому етапі захворювання прогресує. Освіта поступово збільшується в розмірах, особливо вона помітна під час напруги.

На даному етапі з’являються наступні симптоми пупочної грижі:

• болючі відчуття під час дотиків;
• спазми в кишечнику;
• нудота, що переходить у блювоту;
• розлади стільця (часті епізоди діареї або, навпаки, запор).

Розвиток захворювання супроводжується формуванням спайок, через які вміст важко або неможливо вправити в черевну порожнину. Тривалість даного процесу індивідуальна для кожної людини. У деяких пацієнтів спаєчний процес може прогресувати протягом декількох років, у зв’язку з чим вони не відзначають значного погіршення самопочуття.

Іноді розвиток патології зупиняється. У деяких випадках вона, навпаки, прогресує дуже швидко. Важливо знати, що при наявності наступних симптомів пупочної грижі у дорослих необхідно негайно викликати бригаду швидкої допомоги:

• напад гострого болю, який іррадує в область попереку;
• потемнення кожного покриву над освітою;
• місцеве підвищення температури тіла;
• відчуття ломоти в суглобах;
• з’явилися ознаки загальної інтоксикації організму.

Подібні симптоми свідчать про утиски.

Діагностика

І у дітей, і у дорослих лікуванням пупочної грижі займається хірург. При виникненні перших тривожних симптомів необхідно звернутися до нього. У процесі прийому лікар проводить первинну діагностику захворювання, що включає:

1. Опитування. Фахівцю потрібно надати інформацію щодо наявних симптомів, ступеня їх вираженості та уточнити час їх виникнення. Крім того, попередньо необхідно дізнатися, чи діагностувалася коли-небудь пупочна грижа у найближчих родичів.
2. Огляд. Хірург оцінює стан кожного покриву, розміри освіти, його хворобливість при пальпації. Крім того, він пробує вправити грижовий мішок у черевну порожнину для того, щоб підтвердити або виключити наявність спакучного процесу.

На підставі результатів первинного огляду лікар оформляє направлення на обстеження. Для підтвердження діагнозу використовуються такі методи:

• Гастроскопія.
• Рентгенографія.
• УЗД області пупочного кільця.
• Герніографія (рентгенографія в поєднанні з введенням в черевну порожнину контрастної речовини).

Після отримання результатів усіх досліджень складається індивідуальна схема лікування пупочної грижі.

Консервативні методи терапії

Зараз позбутися патології можна тільки за допомогою хірургічного втручання. Однак, ряду пацієнтів протипоказано оперативне лікування пупочної грижі.

Хірургічне втручання не проводиться при:

• вагітності (II і III триместр);
• серйозних захворюваннях серцево-судинної системи;
• загальному важкому стані;
• печінкової та ниркової недостатності;
• загостренні патологій хронічного характеру.

Крім того, у дитини з пупочною грижею операція не проводиться, якщо вона не досягла віку 5 років. Це пояснюється тим, що у дітей патологія може зникнути самостійним чином. Для зміцнення м’язів черевної порожнини ним може бути призначений комплекс ЛФК, масаж і фізіотерапія.

У дорослих видалити пупочну грижу без операції неможливо. За наявності відносних протипоказань (до їх усунення) необхідно носити спеціальний бандаж і виконувати нескладні фізичні вправи. Крім того, особам з надлишковою масою тіла потрібно скоригувати раціон харчування для усунення провокуючого фактора.

Для зміцнення м’язів черевної стінки необхідно регулярно виконувати наступний комплекс ЛФК:

1. Глибоко дихати грудьми, не задіюючи в процесі живіт.
2. Повільно нахилятися вперед, намагаючись захопити руками гомілки.
3. Присідати.
4. Нахилятися в сторони, розвівши при цьому руки.
5. У позиції стоячи відвести ногу назад, нахиляючи тулуб вперед. Руками потрібно спиратися на спинку стільця.
6. Зайняти позицію лежачи і зігнути ноги в колінах. По черзі відхиляти їх вправо і вліво.
7. У тому ж положенні підняти зігнуті ноги і обертати ними.
8. У позиції лежачи піднімати таз. Ноги при цьому повинні бути зігнуті в колінах.

Після усунення протипоказань пацієнта оформляють у стаціонар для проведення хірургічного видалення пупочної грижі.

Оперативне лікування

Єдиним ефективним методом позбавлення від патології є герніопластика. Це хірургічне втручання, яке може бути проведено кількома способами. Вибір методики здійснюється на підставі результатів діагностики та індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.

До недавнього часу основним способом лікування була напружена герніопластика — операція, пупочна грижа під час проведення якої видаляється наступним чином: краї воріт стягуються, накладаються один на одного і зшиваються між собою. Таким чином, у процесі задіяні тільки власні тканини пацієнта. Головним недоліком методу є те, що у кожного 7 пацієнта відбувається розрив у черевній стінці, оскільки під час операції вона сильно натягується. З цієї ж причини людина відчуває біль під час рухової активності, у зв’язку з чим збільшується тривалість післяопераційного періоду. Як правило, він становить 6 міс.

В даний час широко застосовується методика ненапряженої герніопластики. Її суть полягає в наступному: замість власних тканин пацієнта хірург використовує сітчасті імпланти штучного походження. Їх головним завданням є зміцнення апоневрозу.

Переваги даної методики:

• відсутність виражених больових відчуттів у післяопераційний період;
• формування рубця відбувається швидше;
• ризик виникнення рецидиву мінімальний — 1%;
• рівень якості життя після проведення хірургічного втручання вищий (порівняно з напруженою герніопластикою.

Позитивні сторони методики в більшості своїй обумовлені достоїнствами сучасних імплантів:

• За рахунок високого показника міцності вони здатні витримати навантаження до 5 т.
• Після операції навколо них запускається процес формування сполучної тканини. Через деякий час синтетичний матеріал неможливо відрізнити від власних клітин організму.
• Імпланти щільно прикріплюються до тканин, що позбавляє від необхідності створювати додаткову фіксацію.
• Синтетичний матеріал несприйнятливий до життєдіяльності патогенних мікроорганізмів.

Методи проведення операції постійно вдосконалюються. В даний час лікарі все частіше віддають перевагу малоінвазивному способу — лапароскопії. Метод має такі переваги (порівняно з перерахованими вище):

• під час проведення операції відбувається мінімальне пошкодження тканин;
• максимально короткий період реабілітації;
• відсутність виражених рубців після хірургічного втручання;
• ризик виникнення рецидивів та розвитку ускладнень мінімальний.

Крім того, на сьогоднішній день на практиці успішно застосовуються комбіновані способи видалення пупкової грижі. Це дозволяє знизити ступінь навантаження на організм хворого, а також скоротити тривалість реабілітації.

Післяопераційний період

Перші кілька днів пацієнт повинен перебувати в стаціонарі під наглядом лікарів. При цьому вставати з ліжка дозволяється вже на 2 добу. Рекомендується щодня неспішати ходити на відкритому повітрі, поступово збільшуючи тривалість прогулянок.

Після операції пупочна грижа може з’явитися знову. Для того щоб запобігти рецидиву, необхідно щодня носити бандаж (одягнути його потрібно відразу після проведення хірургічного втручання). Крім цього, використання даного виробу медичного призначення полегшує і прискорює загоєння швів.

Пацієнта виписують додому через кілька днів за відсутності таких ускладнень: рецидиву, виражених болючих відчуттів, нагноєння в області рани, тривалого оніміння тканин, кровотечі, високої температури тіла, сильного набряку ураженої зони. Протягом ще 2 тижнів людина повинна приймати антибіотики, щоб запобігти розвитку різних інфекційних процесів. Крім того, лікар вказує день, коли пацієнту необхідно з’явитися в медичний заклад для зняття швів.

Бандаж необхідно носити кілька місяців після операції. Також протягом року забороняється займатися спортом, що передбачає високу інтенсивність фізичних навантажень, і піднімати важкі предмети.

Особливе значення має коригування раціону харчування. У перший час необхідно їсти часто, але маленькими порціями (не більше 200 г). З меню потрібно виключити продукти, що сприяють виникненню здуття живота і запору. Це обумовлено тим, що подібна їжа підвищує показник внутрішньобрюшного тиску.

В середньому, після видалення пупочної грижі людина повертається до звичного режиму протягом 3 тижнів. Але щоб уникнути розвитку рецидиву необхідно пам’ятати про обмеження протягом ще декількох місяців.

Народні методи

Важливо розуміти, що єдиний спосіб позбавлення від пупочної грижі — операція. У дорослих допускається використовувати нетрадиційні методи, але вони спрямовані на усунення неприємних симптомів і уповільнення прогресування патологічного процесу при неможливості проведення хірургічного втручання. Щоб уникнути погіршення перебігу захворювання, застосування народних коштів необхідно узгодити з лікуючим лікарем.

Найбільш дієві рецепти для поліпшення самопочуття при наявності пупочної грижі:

• Підготувати 1 ст. л. висушеного прополісу. Залити його 200 мл медичного спирту або горілки. Наполягати протягом тижня, при цьому струсити ємність потрібно щодня. Після закінчення зазначеного часу взяти 2 ст. л. отриманого засобу і з’єднати їх з 2 ст. л. розтопленого вершкового масла. З даної суміші зробити компрес на уражену зону. Важливо, щоб засіб не потрапив у пупок. Після того як воно повністю ввібрається, необхідно вимити шкіру холодною водою.
• Двічі на день акуратно втирати в уражену область обліпихову олію. Засіб сприяє зупинці прогресування пупочної грижі.
• Подрібнити наклеп. Траву в кількості 1 ст. л. залити 200 мл окропу. Наполягати протягом 1 години. Після цього засіб процедити. Вживати його тричі на день по 1/3 склянки.

Рецепти народної медицини також можуть використовуватися в післяопераційний період для зменшення ймовірності розвитку рецидиву.

Профілактика

Проводити заходи щодо запобігання виникнення захворювання необхідно особам, які мають генетичну схильність до розвитку патології, людям, що входять до групи ризику, а також тим, хто вже переніс операцію з видалення пупочної грижі.

Для профілактики недуги потрібно дотримуватися таких правил:

1. Вести рухомий спосіб життя, але при цьому виключити високоінтенсивні тренування. Необхідно регулярно виконувати вправи, що зміцнюють м’язи черевної стінки.
2. Дотримуватися принципів здорового харчування. Основними провокуючими факторами є запори і надлишкова маса тіла. Якщо змінити раціон харчування, підуть зайві кілограми і нормалізується стілець.

Крім того, жінкам у період вагітності також потрібно приділяти увагу профілактиці патології. Під час виношування дитини необхідно носити спеціальну білизну або бандаж. За рахунок цього тканини черевики не відчувають надмірне навантаження.

Насамкінець

Пупочна грижа — це патологічний процес, що характеризується зміщенням і випинанням назовні органів черевної порожнини. За статистикою, захворювання найбільш схильні до жінки, але воно також діагностується і у чоловіків, і у маленьких дітей. В даний час не існує жодного консервативного методу боротьби з пупочною грижею. Від патології можливо позбутися тільки хірургічним шляхом. За наявності протипоказань до оперативного втручання пацієнту призначаються процедури, що зупиняють розвиток захворювання: фізіотерапія та лікувальна фізкультура. Крім того, необхідно регулярно носити бандаж і дотримуватися певних принципів у харчуванні.