Рефлюкс-езофагіт: можливі причини, симптоми, методи діагностики, дієта та терапія

Рефлюкс-езофагіт є такою патологією, при якій пошкоджується нижня частина стравоходу в результаті закидання в нього вмісту шлунка. При хронічній формі даної хвороби і відсутності терапії формується стеноз або стриктури. Надалі це ускладнює рух їжі через стравохід і вимагає оперативної корекції.

Причини

Найбільш поширеним етіологічним фактором виникнення рефлюксу-езофагіту є зниження тонусу м’язів нижнього сфінктера в стравоході, що призводить до його повного або часткового відкриття.

Сприяти цьому порушенню можуть такі причини:

• підвищення тиску в черевній порожнині;
• психоемоційні перевантаження;
• вплив хімічних речовин;
• вживання гострої або неякісної їжі;
• грижі діафрагми.

Багато хто запитує, що це таке — рефлюкс-езофагіт 1 ступеня?

При порушеннях моторики (дискінезії) жовчевивідних шляхів розвивається біліарний рефлюкс, який пов’язаний з дратівливим впливом жовчі, що секретується поза правильним процесом травлення.

Крім того, факторами, що призводять до виникнення рефлюксу, вважається тривале перебування з нахилом тулуба вперед, зайва вага, куріння, вживання кави, спецій, алкогольних напоїв. Часто подібна патологія розвивається в період вагітності, в деяких випадках буває наслідком прийому деяких лікарських засобів, наприклад, «Нітрогліцерину» або «Метопрололу».

Також рефлюкс-езофагіт часто діагностується при наявності виразки шлунка, підвищенні кислотності, склеродермії, гастриті, які викликані бактерією Helicobacter pylori. Стравохідний рефлюкс часто виявляється серед людей, які схильні до переїдання, вживають жирної їжі, мають алергічні реакції на будь-які продукти харчування.

Симптоми

Найпоширенішою скаргою при рефлюкс-езофагіті є випалювання (печіння у верхньому відділі стравоходу), яка посилюється після їжі, вживання спиртного, кави, газування. Також може спостерігатися кисла відрижка вмістом шлунка.

Для стравоходного рефлюксу характерна дисфагія, яка проявляється ускладненням ковтання і порушенням проходження по стравоходу їжі. При запальних процесах в слизовий прийом будь-яких продуктів харчування викликає досить виражений больовий синдром. Слід зазначити, що рефлюкс-езофагіт (MKB-10 — K21.0) іноді проявляється симптомами, що імітують ураження інших органів:

1. Кардіальний синдром, коли спостерігається поява больових відчуттів у грудині, які нагадують симптоми стенокардії. Такий біль з’являється, як правило, після переїдання, прийому гострих або кислих продуктів. Все це супроводжується ізжогою при рефлюксі-езофагіті.
2. Катаральний синдром, що характеризується розвитком запалення в гортані. Розвиток ознак фарингіту можна пояснити подразненням слизової горла шлунковим соком в результаті рефлюксу. Ознаки рефлюксу-езофагіту можуть бути й інші.
3. Стоматологічні порушення, які обумовлені потраплянням кислоти в ротову порожнину, що призводить до руйнування зубів і провокує карієс.
4. Легеневий сидром, при якому з’являється кашель в результаті бронхообструкції, який часто спостерігається в нічний час. Причиною скупчення в бронхах мокротиння є мікроаспірація в бронхи з стравоходу.

Стадії захворювання

Тяжкість перебігу патології залежить від того, наскільки високий ступінь ушкодження стравоходу:

• Рефлюкс-езофагіт 1 ступеня. Що це таке? Він характеризується еритемою в області стравоходу, а також виникненням ерозивних вогнищ на його слизовій.
• 2 ступінь, при якій ерозії починають зливатися між собою, але без тотального пошкодження слизової поверхні.
• 3 ступінь характеризується суцільним, обширним виразковим осередком у нижній частині стравоходу.
• 4 ступінь, коли спостерігається наявність хронічних язв і стенозу стравоходу.

Крім цього, якщо враховувати глибину ураження слизової, виділяється поверхневий езофагіт, коли запальний процес охоплює тільки зовнішні шари і проявляється гіперемією і набряком, а також ерозивний езофагіт, при якому розвиваються більш глибокі пошкодження і на слизовій з’являються ерозивні вогнища і виразки.

Рефлюкс-езофагіт у дітей

Слід зазначити, що рефлюкс у дитячому віці фахівці вважають цілком нормальним явищем. У грудничків даний синдром називається зригуванням і зустрічається практично у 90% малюків. Основною причиною цього вважається слабкість стравоходного сфінктера і переповненість шлунка їжею, проте рясне і стійке зригування може бути ознакою певних вад розвитку або інших порушень.

Основними проявами даної патології у дітей є:

• дитина часто плаче, особливо при годуванні;
• спостерігається відрижка і рясне зригування;
• блювота після годування;
• низька вага тіла;
• закладеність носа у дитини протягом довгого часу;
• неспокійний сон.

У більш старшому дитячому віці рефлюкс-езофагіт проявляється у вигляді періодичної блювоти в нічний час, нападів задишки, сухого кашлю, свистячого дихання, що може нагадувати бронхіальну астму.

Рефлюкс у дитячому віці може провокувати розвиток отиту, синуситу, пневмонії, зниження апетиту, біль у грудях, появу зловонного запаху в роті і раннє руйнування зубів. У підлітків симптоматика захворювання така ж, як у дорослих. Щоб призначити ефективне лікування рефлюксу-езофагіту, лікар спочатку проводить комплексне обстеження.

Діагностика патології

При підозрі на розвиток недуги рекомендується проведення низки певних обстежень, до яких можна віднести:

• ендоскопія з парканом біопсії;
• біліметрія, яка проводиться при жовчному рефлюксі;
• рентгенологічне дослідження;
• добова рН-метрія;
• омепразоловий тест;
• тест Бернстайна;
• сцинтиграфія.

Ознаки цієї патології можуть нагадувати клінічну картину, яка характерна при ураженні легенів або серця, тому дане захворювання при відсутності правильного терапевтичного підходу з часом набуває затяжного характеру. У хронічній формі рефлюкс-езофагіт сприяє розвитку стенозу стравоходу і стає головною причиною виникнення так званого «синдрому Барретта», при якому відбувається переродження клітин епітелію, що значною мірою підвищує ризик формування онкологічних пухлин стравоходу.

Симптоми, причини і лікування рефлюксу-езофагіту взаємопов’язані.

Лікування

При недовготермінових нападах рефлюксу внаслідок похибок у харчуванні специфічної терапії не потрібно. Для цього достатньо усунути фактори, що дратують шлунок, наприклад, виключити з раціону харчування гострі страви або спиртне.

При більш частому виникненні рефлюксу хворим необхідно дотримуватися спеціального раціону харчування. Для полегшення клінічних симптомів можна використовувати деякі медикаментозні препарати, які сприяють нейтралізації шлункового соку (антациди) або ж ліки, що знижують вироблення соляної кислоти (наприклад, «Ранітидин»). Дані медичні засоби можна приймати у випадках, коли немає можливості отримати медичну допомогу негайно, однак при нормалізації стану не слід забувати, що правильно визначити, якими препаратами лікувати дану патологію, може тільки лікар.

Схема терапії визначається, як правило, в індивідуальному порядку і залежить від клінічних проявів захворювання. Пацієнтам вкрай важливо уникати стресових ситуацій, регулювати режим харчування, не переїдати, не використовувати стягує одяг, піднімати тяжкості і приймати медикаментозні засоби, що знижують тонус сфінктера стравоходу («Еуфіллін», заспокійливі і снодійні препарати).

Також заборонена будь-яка діяльність і вправи, які передбачають нахили вперед або перебування в подібному положенні протягом довгого періоду часу.

Групи препаратів

Терапія рефлюкс-езофагіту включає в себе застосування наступних груп лікарських препаратів:

1. Прокинетики, які підвищують тонус стравоходного сфінктера. Найбільш часто призначаються такі кошти як «Мотілак» або «Мотіліум», в яких діюча речовина представлена домпірідоном.
2. Антациди — лікарські препарати, які здатні знижувати кислотність у шлунку завдяки тому, що нейтралізують соляну кислоту. Основним медикаментом з даної групи вважається «Альмагель».
3. Антисекреторні засоби, що знижують кислотність в результаті пригнічення вироблення соляної кислоти. Найпоширенішими представниками таких ліків є «Омез» або «Омепразол».

Чи можна вилікувати рефлюкс-езофагіт назавжди? Це часте питання.

Необхідно зазначити, що терапія медикаментами повинна проводитися строго за призначенням лікаря і з дотриманням рекомендацій, зазначених в інструкції. Подібна терапія є досить тривалою і становить приблизно 12 тижнів. Після нормалізації стану здійснюється підтримувальне лікування, яке займає ще кілька місяців.

Вилікувати рефлюкс-езофагіт консервативними методами можливо, однак це залежить від вираженості ураження стравоходу, клінічних проявів і течії даної патології. Оперативне вирішення проблеми, як правило, здійснюється серед молодих пацієнтів, у яких не спостерігається сприятливої динаміки після медикаментозного лікування. Крім цього, хірургічне втручання рекомендується при наявності бронхіальної астми, а також деяких ускладнень, найбільш небезпечними серед яких є розвиток стриктур стравоходу, кровотечі та формування синдрому Берретта. Харчування при рефлюкс-езофагіті має особливе значення.

Основи харчування та дієта

Харчування має бути організоване наступним чином:

1. Дробове 6-разове харчування, при якому виключаються безконтрольні перекуси і переїдання, оскільки при переповненні шлунка їжею, його вміст ще більш інтенсивно закидається в стравохід.
2. Розмір одноразової порції знижується до 300 грамів, причому поживна цінність раціону при цьому знижуватися не повинна. Подібний баланс досягається за рахунок спеціально підібраної дієти. Калорійність раціону харчування на добу при цьому захворюванні повинна становити 2000- 2500 ккал.
3. Певний час після їжі не можна приймати горизонтальне положення.
4. Категорично заборонено їсти на ніч.

Що ще передбачає харчування при рефлюкс-езофагіті? Під заборону потрапляє жирна, гостра, груба їжа, а також алкоголь, цитруси, газування, часник, помідори, чай і кава. Також при рефлюкс-езофагіті слід обмежити вживання солі.

Їжу слід обробляти тільки за допомогою відварювання, гасіння або запікання. Жорсткі продукти необхідно попередньо перетирати і подрібнювати до стану пюре. Крім того, потрібно достатнім чином пережовувати їжу, в процесі чого краще обробляється ферментами, що містяться в слині.

З харчування при загостреннях рефлюкс-езофагіту виключається солодке. У період ремісій пацієнту рекомендують більше орієнтуватися на власні відчуття — якщо певна солодкість в невеликій кількості не погіршує стану, значить, можна її періодично вживати.

Важливо дотримуватися питного режиму, і випивати не менше 1,5 літрів чистої води щодня, що істотно поліпшить травлення.

Зразкове меню

Приблизне меню при даній патології складається з урахуванням індивідуальних клінічних проявів і стадії хвороби. Однак існують деякі варіанти загального меню, якого слід дотримуватися людям, які страждають на закидання вмісту зі шлунка в стравохід.

Варіанти сніданку:

1. Гарбузово-манні пудинги, парові омлети, чай, печиво.
2. Картопля запечена і відварена броколі під сметаним соусом низької жирності, парова котлета.
3. Молочні каші з протертими ягодами, чай.
4. Яйця всмятку, хліб, шматочок відвареної курки.
5. Каша, приготована на воді, з додаванням подрібнених сухофруктів, киселі.

Варіанти перекусів:

1. Картопляні запіканки, печені яблука з медом, трав’яний чай.
2. Творожні запіканки, компоти.
3. Сир зі сметаною і сухофруктами.
4. Паштет з печінки з відвареною морквою.
5. Фруктові желе, банани.

Варіанти обіду:

1. Вінегрет, суп з м’ясом і вермішеллю, компот.
2. Печена картопля, відварена риба, чай на травах і печиво.
3. Відварена вермішель і омлет на пару з овочами і зеленню.
4. Пюре з картоплі, м’ясні фрикадельки, йогурт низької жирності.
5. Рисова каша, котлети на пару, овочеве рагу.

Варіанти вечері:

1. Пюре з цвітної капусти, відварені курячі грудки, хлібці з чаєм.
2. Гарбузово-яблучне пюре, компот з печивом.
3. Рисова каша, овочеве рагу.
4. Риба відварена або запечена в сметані, овочевий салат, компот.
5. Кефір і сухарики.

Подібна дієта допомагає усунути неприємні симптоми хвороби і продовжити період ремісії.

«Омепразол» при рефлюкс-езофагіті

Даний лікарський препарат є одним з основних медикаментів, що призначаються при даній патології. «Омепразол» випускається в капсулах, таблетках і порошку для внутрішньовенного введення.

Коли активна речовина цих ліків проникає в кисле середовище шлунка, вона починає впливати на клітини, які відповідають за виробництво шлункового соку і ферментів, і приступає до нормалізації цих процесів. Медикаментозний препарат знижує секрецію шлункового соку, а також рівень його активності, що вражає вплив на несприятливі бактерії, наявність яких спостерігається при даній патології.

Ми розглянули симптоми, причини і лікування рефлюкс-езофагіту.