Рефлюкс езофагіт: терапія, причини, симптоми, дієта

В даний час досить поширеним захворюванням шлунково-кишкового тракту є рефлюкс-езофагіт. Симптоми цієї патології змушують пацієнтів постійно приймати лікарські засоби, дотримуватися дієти і періодично звертатися за медичною допомогою до лікарів-фахівців.

Визначення поняття

Рефлюкс-езофагіт являє собою запальне захворювання стравоходу внаслідок впливу на його слизову оболонку шлункового соку. Ця патологія є однією з найпоширеніших. Сьогодні від цієї хвороби страждає приблизно 3-4% від населення планети. Щорічно витрачається величезна кількість грошових коштів на боротьбу з таким захворюванням, як рефлюкс-езофагіт. Лікування його вимагає застосування як лікарських, так і немедикаментозних методик.

Етіологія

Мало хто знає, що таке рефлюкс-езофагіт. У дорослих і у дітей основним фактором розвитку даної патології є пошкодження слизової оболонки стравоходу шлунковим соком з подальшим розвитком запального процесу. При цьому причин зворотного закидання шлункового соку може бути кілька:

1. Кардіальна недостатність, особливо в поєднанні з абдомінальним ожирінням.
2. Вживання великої кількості їжі, особливо у вечірній час.
3. Зниження швидкості евакуації їжі зі шлунка (частіше буває при захворюваннях привратника і дванадцятипалої кишки).
4. Робота, пов’язана з постійними нахилами тулуба вперед, або малорухливий спосіб життя.

Найчастіше у пацієнта, який страждає від рефлюкс-езофагіту, виявляється відразу кілька провокуючих факторів.

Основні клінічні прояви

Рефлюкс-езофагіт симптоми має досить характерні. Основними серед них є такі:

• біль або дискомфорт у загрудинній області;
• ізжогу;
• відрижка;
• труднощі при ковтанні;
• збільшення обсягу виділюваної слини;
• задишка, приступи задухи (при ураженні шлунковим соком бронхіального дерева і легеневої тканини).

Біль при рефлюкс-езофагіті болісний, який практично не знижує своєї вираженості без лікування. При цьому вона може посилюється після прийому їжі, особливо гострої, надміру солоної, маринованої. Також людині буває досить складно тривало перебувати в положенні лежачи, якщо у неї є рефлюкс-езофагіт. Причини цього полягають у тому, що шлунковий вміст починає закидатися назад у стравохід. При цьому пацієнт відчуває сильну зжогу, біль в епігастрії і за грудиною.

Ізжога зазвичай супроводжується відрижкою. При цьому пацієнт часто може відчувати кислий присмак у роті. Ізжога болісна і особливо активна після щільного прийому їжі або ж при знаходженні людини в положенні лежачи.

Ускладнення при ковтанні зазвичай розвиваються при наявності серйозних морфологічних змін у стравоході (виразка, склерозування, пухлинна освіта), які призводять до зменшення його просвіту. Зазвичай зазначена патологія розвивається в разі тривалого протікання рефлюкс-езофагіту.

Задишка і напади задухи з’являються в тих випадках, коли забрасываемый шлунковий сік потрапляє не тільки в стравохід, але також у бронхіальне дерево або в легеневу тканину.

Вираження патології

Клінічні прояви багато в чому залежать від ступеня розвитку захворювання. В даний час виділяють наступні стадії рефлюкс-езофагіту:

• 1 стадія — спостерігаються окремі осередки запалення слизової оболонки стравоходу.
• 2 стадія — осередки запалення часто зливаються між собою, проте не спостерігається повсюдної поразки слизової оболонки стравоходу.
• 3 стадія характеризується більш серйозними морфологічними змінами з формуванням язв нижньої третини стравоходу.
• 4 стадія визначається у разі формування звуження просвіту стравоходу на тлі повсюдного виразкового ураження його слизової оболонки.

Лікування рефлюкс-езофагіту залежить від того, наскільки тривало й інтенсивно протікає процес.

Діагностичні критерії

Якщо у людини розвинувся рефлюкс-езофагіт, лікування слід починати в максимально ранні терміни, щоб уникнути морфологічних змін стравоходу. Для цього необхідно своєчасно діагностувати дану патологію. З цією метою застосовуються такі основні методи дослідження:

1. Збір анамнезу.
2. Езофагофіброгастродуаденоскопія.
3. Біопсія.

У процесі збору анамнезу лікар-фахівець намагається уточнити характер клінічних проявів, терміни їх першої появи, зв’язок розвитку симптомів з прийомом їжі і положенням тіла пацієнта. Крім цього, лікар уточнює наявність захворювань і патологічних станів, які могли б спричинити розвиток рефлюкс-езофагіту.

ЕФГДС являє собою найважливіший діагностичний метод, завдяки якому вдається уточнити наявність запального процесу в слизовій оболонці стравоходу. У процесі проведення даного дослідження лікарем у травний тракт пацієнта вводиться ендоскоп. При цьому у фахівця з’являється можливість взяти біологічний зразок патологічно зміненої тканини. Надалі отриманий матеріал спрямовується на гістологічне дослідження, яке дозволяє в точності верифікувати діагноз.

Також зазвичай проводяться загальноклінічні дослідження. У разі наявності серйозного звуження стравоходу може виконуватися рентгеноскопія і магнітно-резонансна томографія.

Лікування

Коли розвивається рефлюкс-езофагіт, симптоми зазвичай не змушують себе повинно чекати. Це змушує пацієнта на ранніх стадіях розвитку хвороби звернутися до лікаря, який призначає такі варіанти терапії:

1. Корекція характеру харчування та інші не медикаментозні прийоми.
2. Застосування лікарських препаратів.
3. Хірургічне лікування.

Найчастіше терапія даної патології передбачає комбінацію перших двох підходів. Хірургічне лікування рефлюкс-езофагіту застосовується досить рідко.

Основи немедикаментозної терапії рефлюкс-езофагіту

Після проведеного діагностичного дослідження та встановлення діагнозу пацієнту рекомендується скоригувати своє меню. При рефлюкс-езофагіті з раціону необхідно виключити смажене, надміру солоне, маринади, солодке і гостре. Також необхідно уникати прийому великого обсягу їжі за один раз. Рекомендується харчуватися невеликими порціями 5-6 разів на добу. Одна порція повинна мати розмір приблизно рівний стисненій в кулак кисті пацієнта.

Дієта при рефлюкс-езофагіті передбачає прийом їжі не пізніше, ніж за 2 години до сну. В іншому випадку пацієнт зазнає неприємних відчуттів, навіть якщо буде в точності дотримуватися рекомендованого раціону і приймати призначені лікарські засоби.

Дієта при рефлюкс-езофагіті має дуже важливе значення, однак і вона не здатна повністю позбавити пацієнта від неприємних симптомів при ігноруванні інших методів боротьби із захворюванням. Величезну роль у профілактиці закидання шлункового соку в стравохід відіграє правильне положення тіла. Людині не рекомендується занадто часто нахилятися вперед. Також не можна лягати після прийому їжі протягом 1 години.

Лікарські препарати

При розвитку такого захворювання, як рефлюкс-езофагіт, лікування медикаментами має на меті нейтралізувати соляну кислоту, що потрапила в стравохід, або ж зменшити обсяги її початкового виробітку. В результаті частіше за інших застосовуються лікарські препарати наступних груп:

• антациди;
• блокатори гістамінових H2-рецепторів;
• антисекреторні засоби;
• прокінетики.

Якщо розвинувся рефлюкс-езофагіт, лікування найчастіше починає пацієнт самостійно ще на стадії виникнення болісної зжоги. Для цього він використовує антацидні препарати. Найбільш відомими серед них є препарати «» Ренні «», «Фосфалюгель» «», Маалокс «» і «Альмагель» «. Основним механізмом дії даних препаратів є нейтралізація соляної кислоти. Деякі пацієнти намагаються досягти тих же результатів, застосовуючи для цього мінеральну воду. При цьому нерідко відзначається посилення вираженості ізжоги через кілька годин після її застосування.

Блокатори гістамінових H2-рецепторів також дозволяють знизити кількість соляної кислоти в травному тракті. Досягається це шляхом зменшення обсягу її вироблення за допомогою блокування рецепторів, що відповідають за контроль концентрації кислоти в шлунковому вмісті. Основними препаратами з даної групи є наступні:

• «» Фамотидин «»;
• «» Ранітидин «»;
• «» Циметидин «».

Що стосується антисекреторних препаратів, то вони зменшують обсяги вироблення соляної кислоти шляхом блокування клітин, що безпосередньо відповідають за її виробництво. Найпопулярнішими засобами з даної групи є такі:

• «» Омепразол «»;
• «» Лансопразол «»;
• «Рабепразол» «.

Ще однією важливою групою препаратів, що приймаються при рефлюкс-езофагіті, є прокинетики. Серед них найбільшою популярністю володіють лікарські засоби «» Домперідон «», «Мотіліум» «», Мотілак «», «» Метоклопрамід «» і «» Пасажикс «». Основа їхньої терапевтичної дії полягає в посиленні перистальтики шлунка і підвищенні тонусу езофагіального сфінктера.

Якщо у людини розвинувся рефлюкс-езофагіт, лікування народними засобами краще не використовувати. Це може призвести до серйозних ускладнень і необхідності проводити оперативне втручання.

Хірургічне лікування

Оперативне втручання досить рідко застосовують при даній патології. Зазвичай при своєчасній корекції способу життя і раціональної медикаментозної терапії захворювання вдається перевести в стадію ремісії. У разі занедбаності даної патології або ж при розвитку ускладнень, а також неефективності основних лікарських препаратів, рекомендується провести хірургічне втручання.

Найчастіше під оперативним лікуванням цього захворювання розуміють зміцнення стравоходного сфінктера, а також усунення діафрагмальної грижі, якщо вона є. Після проведення хірургічного втручання людини перестають турбувати ізжога, відрижка кислим та інші симптоми такої хвороби, як рефлюкс-езофагіт.

Кожен гастроентеролог при неефективності терапевтичних засобів завжди рекомендує провести операцію. Природно, що і після її проведення людині необхідно дотримуватися дієти.

Можливі ускладнення

Існує кілька серйозних ускладнень рефлюкс-езофагіту, які можуть принести безліч проблем будь-якій людині:

1. Хвороба Баретта (розвивається при заміні слизової оболонки стравоходу на клітини шлунка).
2. Виразка стравоходу.
3. Звуження просвіту стравоходу.
4. Пухлинні освіти.
5. Стравохідна кровотеча.

Багато з цих ускладнень вимагають проведення невідкладних лікувальних заходів.

Профілактичні заходи

Багато хвороб легше запобігти, ніж потім лікувати їх. Не є винятком і рефлюкс-езофагіт. Лікування народними засобами при цьому може принести ще більше шкоди. Для того, щоб уникнути розвитку такої патології, необхідно:

• відмовитися від великої кількості гострих, надміру солоних, смажених, маринованих і копчених продуктів;
• не вживати одномоментно велику кількість їжі;
• вести активний спосіб життя, підтримуючи свій організм в тонусі.

Отже, ми розглянули, що таке рефлюкс-езофагіт у дорослих. При дотриманні цих нескладних правил значно знижується ймовірність розвитку даної патології.