Розрив сечового міхура: симптоми, терапія

Близько двох відсотків випадків полісних операцій відводиться на розриви сечового міхура. Цей орган рідко пошкоджується через захищеність тазовими кістками.

Сечовий міхур представляє собою порожній орган, в якому накопичується урина після очищення крові нирками. Випорожнення міхура відбувається шляхом створення тиску м’язами стінок міхура. При цьому відкривається сечовоподібний канал, через який урина виводиться.

Від пошкоджень порожній орган захищають тазові кістки, але при переповненні верхівка міхура виступає за кордон тазу в напрямку вгору. Це місце вразливе і може розриватися при травмуванні.

Причини пошкодження

Розрив сечового міхура найчастіше відбувається в результаті травмування. Це явище може спостерігатися при проникаючих пораненнях холодною або вогнепальною зброєю, а також при серйозних переломах тазу, коли велика ймовірність пошкодження міхура осколками кістки. Такі ситуації спостерігаються в результаті ДТП, при падіннях на живіт.

Розрив сечового міхура може виникати при медичних втручаннях. Наприклад, до розриву можуть призвести катетеризація, проведення цистоскопії, ендоскопії. Іноді розрив сечового міхура виникає під час родорозв’язку.

Причиною розриву може стати інфекція, яка призводить до порушення відтоку урини. Найчастіше цей варіант розвитку недуги спостерігається у чоловіків при простатиті, коли запалена передміхурова заліза пересуває сечовибідний проток і урина накопичується в бульбашці, викликаючи розтягнення, а потім розрив його стінок.

Симптоми

Симптоми розриву сечового міхура діляться на закриті і відкриті. Перший тип проявляється:

• здуттям живота;
• у черевній порожнині накопичується сеча;
• біль у нижній частині живота, яка через кілька годин розходиться по всьому животу;
• кров у сечі;
• сечовипускання малими порціями;
• через деякий час з’являються симптоми перитоніту.

При позабрюшинному розриві сечового міхура спостерігаються гематурія, біль у лобковій зоні, позиви до сечовипускання.

При відкритому типі пошкодження міхура спостерігається хворобливість по всьому животу. Через появу больового синдрому пацієнти відзначають напругу черевних м’язів, пред’являють скарги на затримку сечі. При спробі сходити в туалет з’являється біль, а порція сечі пофарбована кров’ю.

При розриві бульбашки хворий відчуває шок. При травмуванні осколками може виникати крововилив у клітковину тазу. При такій травмі лікар проводить видалення всіх осколків, а також встановлюється дренаж для відтоку крові і сечі, що потрапила в порожнину.

При позабрюшинних розривах над лобком може спостерігатися інфільтрат. Через кілька днів на шкірі з’являється гнійне запалення, що втягує в патологічний процес тканини проміжності, стегон, мошонки, нижньої частини живота. При розвитку недуги спостерігається посилення симптомів інтоксикації. У хворого спостерігається підвищення температури тіла, тахікардія.

Діагностика

При огляді пацієнта, якщо немає поранень, обов’язково збирається анамнез. З нього лікар може припустити травму органу. Наприклад, до лікаря може звернутися чоловік, у якого в анамнезі є хронічний простатит або у якого були скарги на біль при сечовипусканні. Це говорить про простатит, який може призвести до травми міхура.

На прийомі лікар обов’язково уточнює, коли і якими симптомами почалася патологія. Це може бути порушення сечовипускання, сильний або слабкий біль. Обов’язково уточнюється, які медичні процедури і коли проводилися. Іноді причиною розриву є неправильно проведена катетеризація сечового міхура, деякі види діагностики.

В обов’язковому порядку призначається здача аналізу сечі. При наявності крові в ній може бути поставлений попередній діагноз. Остаточно розрив сечового міхура виявляється після інструментальних методів обстеження.

Щоб поставити діагноз, лікар спирається не тільки на скарги і клінічні прояви, а й на дані цитоскопії, цитографії та інших методів обстеження. Для визначення розриву міхура всередину вводиться контрастна речовина. Через кілька хвилин після його застосування робиться рентген.

За призначенням пацієнту можуть провести комп’ютерну томографію. Вона дозволяє отримати об’ємне зображення органу, а також побачити точно, де саме розташовується пошкодження, встановити довжину розриву.

Види розривів

Діагностика дозволяє визначити вид розриву. Це може бути внутрішньокорюшинне, позабрюшинне, проникаюче або поєднується позабрюшинне і внутрішньогрюшинне пошкодження.

При внутрішньобрюшинному розриві сечового міхура сеча може призвести до перитоніту. Це відбувається через те, що в черевну порожнину потрапляє урина, яка викликає ускладнення. Щоб видалити її, призначається екстрена операція. Лікар робить надріз на передній стінці черевики, через який місце розриву зашивається, а вся сеча, що потрапила в порожнину, видаляється. Після операції пацієнт ходить з катетером, через який відбувається відтік урини з пошкодженого органу. Це необхідно для того, щоб всі місця пошкоджень встигли зажити.

При позабрюшинному пошкодженні розрив спостерігається збоку або на дні органу. Ознаки розриву сечового міхура — поява крові з сечею. Зазвичай такий вид травми виникає при неправильно підібраному катетері.

Іноді до травми призводить проникаюче поранення, яке вимагає операції. При цьому вигляді зазвичай пошкоджуються поруч розташовані тканини, органи.

Можливі ускладнення

Наслідки розриву сечового міхура в різних випадках схожі. Найчастіше травма призводить до перитоніту і остеомієліту. Рідше спостерігаються свищі, утворюються гнійники, порушуються шкірні покриви.

При розриві виникає внутрішня кровотеча. Воно може призвести до зниження тиску, почастішання пульсу. Якщо не буде проведено своєчасно лікування, то патологія може призвести до летального результату.

Пошкодження міхура призводить до проникнення мікроорганізмів у тканини та органи, розташовані біля бульбашки. Через розвиток патогенної мікрофлори з’являються симптоми запалення тазових кісток, перитоніту, свищі, наростає анемія. При своєчасному зверненні до лікаря можна сподіватися на позитивний результат лікування.

Профілактика

Найчастіше розрив відбувається при травмуванні нижньої частини живота. Щоб уникнути пошкодження міхура, слід оберігатися від ситуацій, при яких може бути трамований низ живота. Також необхідно своєчасно звертатися до лікаря при появі хворобливості при сечовипусканні.

Методи лікування

Лікування розриву сечового міхура буває двох типів: оперативне і неоперативне. Консервативне лікування призначається при легких забоях, ударах.

Оперативний метод призначається в тому випадку, якщо інший метод лікування не дасть бажаного результату. Оперативне втручання супроводжується розрізом черевної стінки, через яке місце пошкодження зшивається. Поруч з ураженим органом встановлюється дренаж, по якому відходять урина і кров.

Дієта

Лікування розриву вимагає коригування харчування. Пацієнту забороняється їсти жирну, смажену, гостру, солону їжу. Також не можна вживати продукти, які викликають посилене виведення сечі з організму. З раціону повністю виключають алкоголь, солодощі, борошняні страви. Перевагу віддають легким продуктам, найкраще рослинного походження.

Недотримання дієти може спровокувати біль, розбіжність швів, а також нагноєння. Щоб цього не сталося, необхідно суворо стежити за харчуванням під час реабілітації.

Після розриву сечового міхура процес загоєння триває близько десяти днів. На цей час хворому ставлять катетер, що забезпечує нормальний відтік урини. Після загоєння бульбашки пацієнт може повернутися до свого нормального способу життя. Зазвичай вже через місяць люди можуть поступово вводити в раціон улюблені страви, пити напої. Через два місяці від розриву не залишиться і сліду. Через рік буде непомітним місце оперативного втручання на поверхні живота.