Руховими вміннями і навичками прийнято називати… Розвиток рухових навичок у дітей

Руховими вміннями та навичками прийнято називати набуту можливість виконання рухових дій, які виникають на основі певних знань, досвіду та повторень елементів, що вивчаються. З боку управління навички та вміння характеризуються різним ступенем володіння здійснюваними фізичними діями.

Рухове вміння

Рухове вміння — це рівень освоєння дії, яке супроводжується керуванням за допомогою мислення. Серед характерних відмінностей між вмінням і навичкою можна виділити наступні:

• неавтоматизоване управління;
• підсвідомий контроль;
• повільність здійснення дій;
• наявність значного ступеня стомлення, внаслідок неекономної розтрати енергії;
• присутність відносної розчленованості елементів;
• нестабільність;
• відсутність міцного запам’ятовування.

Процес подальшого оволодіння руховими діями перетворює вміння на навичку. Таким чином, рухове вміння — це своєрідний ступінь володіння діями, для здійснення яких активно використовується мислення. Можливість виконувати нові елементи полягає в наявності таких передумов, як необхідний обсяг знань про техніку виконання, наявність досвіду і достатня фізична підготовленість. Творче мислення відіграє також важливу роль у процесах управління рухами.

Основні рухові навички характеризуються силою володіння технікою, яка виділяється підвищеним зосередженням уваги. Концентрація мислення зосереджується на кожному елементі виконання дій, що входять у рух, що вивчається.

Характеристика вміння

Рухове вміння — це, насамперед велика освітня цінність, тому що воно володіє головним — активацією творчого мислення, спрямованою на синтез і аналіз кожного руху. З точки зору фізичного виховання вміння переслідують різні цілі. З одного боку, вони доводять до навичок при необхідності досягнення досконалої техніки володіння діями. З іншого боку, вироблення рухових умінь можливе і без переходу в навички згодом. У цьому випадку вони є допоміжним фактором. Наприклад, для засвоєння матеріалу шкільної програми з фізичної культури достатньо засвоєння початкових знань.

Таким чином, вміння — це вдосконалення рухових дій, яке при багаторазовому повторенні стимулює активізацію їх виконання. Даний процес є не чим іншим, як переходом вміння в навичку. Цього можна досягти лише за умови постійного уточнення та коригування рухів. Результатом є стійкість і злитність кожного виконуваного елемента, а, головне, поява автоматизованого характеру управління рухом.

Існує два різновиди рухового вміння:

• перший вид виражається у здійсненні цілісної активності;
• другий вид передбачає виконання окремих, різних за структурою і складністю рухів.

Цілісна рухова діяльність пов’язана безпосередньо з необхідністю прийняття рішень спонтанно, наприклад, під час гри або боротьби. В даному випадку рухові вміння засновані і характеризуються творчим використанням раніше завчених фізичних якостей і дій.

Виконання роздільних рухів, різних за складністю та структурою, поступово переходить у навичку. Даний процес супроводжується розвитком дій зі знанням первісної техніки виконання, що призводить до поступового вдосконалення вмінь. Завчені до автоматизму рухи являють собою велику дидактичну цінність, тому що формуються внаслідок активної участі навчального і привчають до аналізу сутності поставлених завдань. Матеріал будь-якої складеної програми повинен освоюватися на рівні вмінь, оскільки вони є не тільки корисними, а й необхідними.

Надалі освоєння рухових дій на рівні вміння з обов’язковим збільшенням числа повторень, запам’ятовування кожного елемента і дії здійснюється більш міцно. У міру завчання і освоєння вміння поступово переходить у навичку.

Поняття формування та розвитку рухової навички

Руховий навик — це певний ступінь володіння рухами, за умови автоматизації їх виконання. При цьому здійснюється мінімальний контроль свідомості за виконуваними діями, оскільки вона спрямована виключно на контроль над вузловими компонентами кожного елемента: сприйняттям навколишнього обстановки і кінцевим результатом. Поняття «» руховий навик «» полягає, наприклад, у зосередженні уваги на контролі над швидкістю при бігу або зміною рельєфу при пересуванні за допомогою лиж. Визначальною і цінною особливістю рухової навички є автоматизація управління рухами. Свідомість при цьому звільняється від потреби постійного контролю над деталями, що дозволяє загострити увагу на результаті та умови виконуваних дій.

Розвиток рухових навичок залежить від таких факторів:

• обдарованості — наявності здібностей до певних видів діяльності;
• рухового досвіду — володіння певними знаннями;
• віку людини — в дитячому віці освоєння рухів відбувається набагато швидше;
• координації — складна техніка руху вимагає більше часу на навчання;
• професійних навичок викладача;
• рівня усвідомленості, активності та наявності мотивації в учня.

Руховий навик — це вищий щабель оволодіння діями, який має важливість у фізкультурно-спортивній, навчальній, побутовій та трудовій діяльності. Придбані можливості можуть зберігатися досить тривалий час (протягом декількох років). Це підтверджується тим, що люди, які припинили займатися спортом, можуть через кілька років в точності відтворити техніку спортивних дій.

Які бувають навички

Поняття «» руховий навик «» сьогодні відомо двох типів усвідомленості виконуваної діяльності. В першу чергу мова йде про технічну сторону дій, коли людина враховує всі складові елементи рухів. До другого типу можна віднести етап виконання, коли елементи вже в якійсь мірі освоєні. В даному випадку усвідомлюється в основному тільки мета, тобто увага спрямовується на результат.

Руховий навик — це можливість виконувати автоматизовано складові частини рухів при усвідомленні цілеспрямованої діяльності. Спеціального напрямку уваги при цьому не потрібно. В даному випадку активно тільки свідомість, яка впливає на якість виконання приватних дій.

Процеси фізичного сприйняття пов’язані з формуванням рухових навичок. Залежно від того, в яких саме умовах відбувалося їх формування, можна виділити такі види навичок:

• несформовані, сформовані;
• старі, молоді;
• складні, прості;
• комплексні, розрізнені;
• гнучкі, шаблонні.

Формування рухових навичок

Формування навичок має свої характерні особливості. Для них притаманна нерівномірність і поступовість розвитку, показна динаміка освіти яких представлена графічно О.Ц. Пуніним:

1. «Негативне прискорення» — це крутий підйом кривої на самому початку процесу навчання. Далі підйом стає незначним внаслідок уповільнення перебігу навчання. Це означає, що для людини характерне швидке освоєння основи дій, а на деталі потрібно набагато більше часу. Подібний тип формування спостерігається на прикладі вивчення простих рухових елементів, коли прості рухи освоюються моментально.
2. «Позитивне прискорення» — формування рухових умінь і навичок здійснюється з великими труднощами внаслідок виникнення неточностей і помилок. Далі наростання кривої якості різко підвищується. Даний вид розвитку притаманний складним тривалим діям, при яких непомітні зовні якісні зміни згодом дають великий стрибок.
3. «Плато» — формування навичок стоїть на місці. Спостерігається явна затримка в прогресуванні. Виникнення даного процесу двояко: по-перше, це може стати причиною наявності факторів, що гальмують хід удосконалення (хвороби, брак фізичної підготовки), по-друге, місце може мати зміна структурності певної навички (внесення нових прийомів до тактики виконання).

Розвиток рухових умінь і навичок відбувається з самого дитинства, тому саме для дитини важливим є правильне закладення азів подібних умінь. Рухові навички та рухові якості в дитячому віці є первинною ознакою рівня розвитку малюка. Дані критерії вважаються провідними для оцінки загального розвитку дитини.

Рухові навички у дітей

Методи навчання руховим навичкам повинні бути підібрані досить ретельно. Важливо приділити особливу увагу фізичній активності дитини віком від 3 до 5 років. Саме протягом даного вікового періоду відбувається формування вмінь, відповідно, і навичок дитини, що в майбутньому позначається на загальних сприйняттях свідомості людини. Протягом 2 років відбувається розвиток м’язів, необхідних для здійснення рухів. У цьому віці відбувається формування дрібної моторики і рухових навичок. Для досягнення максимальної ефективності фізичного розвитку дитини слід використовувати тактику занять в ігровій формі.

Ігрові методи навчання руховим навичкам дозволяють впливати не тільки на м’язи, а й на підсвідомість дитини. Це в кілька разів збільшує ефективність від використовуваної методики.

Розвиток загальних навичок для дошкільнят

Розвиток рухових навичок у дітей дошкільного віку має відбуватися за допомогою правильно організованих заходів, спрямованих на активування мислення, тренування пам’яті, прояв ініціативи, розвиток уяви і самостійності. Це сприяє формуванню не тільки рухових навичок, а й патріотизму, інтернаціоналізму, колективізму, стійкості, цілеспрямованості, сміливості та рішучості. Рухові вміння і навички, сформовані у дошкільнят, є фундаментом для вдосконалення в майбутньому. Це дозволяє полегшити процеси оволодіння більш складними рухами і допомагає домогтися надалі високих спортивних результатів.

Вміння і навички, накопичені в дитячому віці, сприяють вдосконаленню фізичних якостей і зміцненню здоров’я. Це дозволяє зміцнити організм і оволодіти трудовими діями. Колективне виконання фізичних вправ, гармонійність і згуртованість всіх дій, виразність і краса кожного руху, вільне володіння всіма частинами тіла і хороша постава — це фактори, що розвивають естетичні потреби людини.

Особливості формування вмінь і навичок у дітей

Руховими вміннями та навичками прийнято називати розвиток діяльності людини теоретичного та практичного характеру. З точки зору педагогічного досвіду, подібне формування рухових навичок у дітей є складним процесом, протягом якого доводиться долати масу труднощів. У певних випадках домогтися точності і диференційованості у виконуваних рухах практично неможливо.

Існує ймовірність вироблення косних навичок, недостатньо гнучких, які насилу дитині вдається перенести в нові умови. Для того щоб розробити раціональні методи навчання дітей навичкам, слід попередньо провести поглиблені психологічні та фізіологічні дослідження, що мають бути спрямовані на виявлення загальних закономірностей освіти навичок та вікових сторін даного процесу.

З педагогічної точки зору, руховими вміннями та навичками прийнято називати розвиток основних рухів, ефективністю досягнення якого є змістовні та структурно-функціональні зміни. Орієнтованість даного процесу заснована на пошуку умов, засобів і механізмів розвивального середовища, що сприяє фізичному розвитку людини з дитячого віку.

Брак рухової активності внаслідок відсутності належного рівня навичок суттєво впливає на дитяче здоров’я та призводить до аномальних змін постави та деформації стоп. Згідно з проведеними дослідженнями, близько 60% хвороб закладається ще в дитинстві. Рухові навички в будь-якому віці виступають в якості оздоровчого фактора. Це обумовлено тим, що правильний психолого-педагогічний підхід являє собою найпотужніший оптимізуючий фактор, провідною стороною ефективності якого є підвищення емоційного і м’язового тонусу.

Руховими вміннями та навичками прийнято називати рухову активність у будь-якій формі, що становить вікові можливості дитини і представляє собою оздоровчий фактор. Цим пояснюється висока ефективність різних форм і методик проведення занять, в основі яких лежить загальний вплив на дитячий організм у поєднанні з фізичними вправами.

Удосконалення рухових навичок і вмінь

Існує безліч засобів, за допомогою яких можна вдосконалювати рухові навички та вміння у дітей. Серед широкого спектру можливостей слід виділити наступні:

• систематичні фізкультурні заняття;
• різноманітні рухливі ігри;
• щоденні екскурсії та прогулянки;
• заплановані фізкультхвилинки в процесі навчальних занять;
• фізкультурні розваги та свята.

До методики розвитку вмінь і навичок належить проведення безперервної, соціально-організованої згуртованої роботи сім’ї та дошкільних установ. Важливу роль у цьому процесі займає цілеспрямованість, логічність і послідовність використання різноманітних шляхів розвитку та формування фізичних якостей. До них можна віднести режим дня, загартовування, фізичні вправи, особисту гігієну і раціональне харчування.

При правильно складених пунктах навчання можна організувати ефективну методику, що включає в себе все необхідне для розвитку фізичних якостей дитини. Для кожного вікового періоду слід використовувати відповідний варіант навчання, щоб не зупинити процес формування можливостей дитини. Вживати навчальних заходів раніше належного терміну не рекомендується, тому що це може стати причиною неправильного сприйняття поставлених перед дітьми цілей.

Теоретичні основи формування рухових навичок і вмінь

Руховими вміннями і навичками прийнято називати, з теоретичної точки зору, потужний біологічний стимулятор життєво важливих функцій зростаючого організму. Основною фізіологічною особливістю дитини вважається потреба в русі, яка є умовою для нормального розвитку та формування організму в цілому. Сьогодні актуальність даної теми істотно зросла, що пов’язано з дефіцитом рухів (гіподинамією). Рухова активність являє собою потужний біологічний стимулятор життєвих функцій організму, потреба в ній становить основну фізіологічну особливість дитини і є важливою умовою нормального розвитку організму.

До найважливіших завдань, що визначають значимість фізичного виховання, належать:

• формування здорової, загартованої, міцної, чуйної, ініціативної та життєрадісної дитини;
• розвиток автоматизму володіння рухами і любові до фізичних і спортивних вправ;
• збільшення здібностей до навчання в загальноосвітніх закладах;
• розвиток активних творчих здібностей.

Формування рухових умінь і навичок здійснюється з самого народження. З урахуванням закономірності потенційних можливостей дітей у кожному віковому періоді теорією фізичного виховання людини передбачено цілий перелік вимог, що належать до науково обґрунтованої програми загальноприйнятого виховно-освітнього комплексу. Засвоєння даної програми забезпечує кожній дитині належний рівень фізичної підготовки.