Саркоїдоз: симптоми, форми, терапія

Саркоїдоз або, як його ще називають, хвороба Беньє-Бека-Шаумана — це системне захворювання, як правило, хронічне. Характеризується воно утворенням специфічних, не некротичних гранулем у різних тканинах організму (легені, серце, печінка, селезінка, нирки та інші органи). При цьому не виключені прояви в уражених тканинах фіброзу, що, в свою чергу, може призвести до порушення їх функцій. Найчастіше саркоїдозом страждають жінки до 50 років, при цьому характерна його поширеність серед скандинавів, афроамериканців, ірландців і азіатів. Етіологія даного захворювання, незважаючи на багаторічні дослідження в цій галузі, залишається неясною, оскільки жодна з висунутих теорій (вплив мікроорганізмів, спадковості або зовнішнього середовища) не можуть однозначно відповісти на питання: «Що ж це за загадкова хвороба — саркоїдоз?» Симптоми захворювання проявляються по-різному — багато в чому вони залежать від того, тканини якого органу або навіть органів залучені до процесу утворення гранулем.

Саркоїдоз: симптоми

У 90% випадків захворювання вражає внутрішньогрудні лімфатичні вузли, а також легкі і бронхи, це так званий «саркоїдоз органів дихання». У більшості випадків він починається безсимптомно, виявляючись випадково на рентгенографії легенів під час медогляду. Однак нерідкі випадки появи задишки, жорсткого дихання і болів у грудях.

Якщо ж говорити про класифікацію саркоїдозу легенів, то її критерієм служить ступінь ураження органів дихання.

Саркоїдоз 1 ступеня — початкова внутрішньогрудна лімфожелезиста форма, виражається збільшенням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, зазвичай симетрично двостороннім.

Саркоїдоз 2 ступеня — медіастинально-легенева форма, проявляється не тільки збільшенням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, але й інфільтрацією легеневих тканин.

Саркоїдоз 3 ступеня — легенева форма, характеризується фіброзом тканин легенів, можливо утворення емфіземи.

Варто зазначити, що ця класифікація відноситься тільки до такого захворювання, як легеневий саркоїдоз. Симптоми саркоїдозу інших органів можуть бути слабо вираженими, тому діагностика позалегкового варіанту цього захворювання може викликати ряд проблем. Виняток становить хіба що саркоїдоз шкіри, який проявляється появою специфічних саркоїдних плям, і саркоїдозний іридоцикліт очей. Варто зазначити, що тільки після того, як будуть проведені всі необхідні дослідження, які виключать інші захворювання, лікарем ставиться діагноз «саркоїдоз», симптоми якого простіше розпізнати на загальній картині хвороби. За окремими ознаками хвороба діагностується важче.

Як лікувати саркоїдоз?

Медична статистика показує, що в більшості випадків захворювання дозволяється саме по собі, тому, якщо ураження органів незначні, медикаментозне лікування не призначається. Однак протягом 6-8 місяців хворий перебуває під постійним наглядом лікаря. Якщо ж захворювання протікає важко, з ускладненнями або прогресуванням, то тоді призначається курс стероїдних або протизапальних препаратів.