Що це м’язовий тонус?

М’язовий тонус — одна з фізіологічних властивостей людського організму. Природа цього стану поки не встановлена, але є кілька теорій, яких дотримуються фахівці. Напруга м’язів може змінюватися під впливом зовнішніх факторів або захворювань нервової системи. Розрізняють два типи патології: гіпертонус і гіпотонус. Детально розгляньмо їхні симптоми та лікування.

Значення м’язового тонусу

Тонічна напруга м’язів — нормальний фізіологічний стан людського організму, який здійснюється на рефлекторному рівні. Без нього неможливо було б виконати багато рухів, а також зберігати положення тіла. М’язовий тонус підтримує організм у готовності до активної дії. У цьому головне його призначення.

Який же механізм роботи м’язів при нормальному тонусі? Якщо при здійсненні руху беруть участь всі волокна тканини, то в стані спокою вони змінюють один одного. Поки напружені одні, інші відпочивають. Цікаво, що на процес безпосередньо впливає психоемоційний стан людини. Наприклад, зниження м’язового тонусу призводить до зменшення працездатності і спостерігається в основному в період сну. Стан супроводжується природним спокоєм: значно знижується зайве збудження.

Регуляція м’язового тонусу здійснюється за допомогою альфа- і гамма-мотонейронів, афферентних волокон і веретен. Імпульси надходять з головного мозку. За підтримку тонусу м’язів відповідають базальні ядра, мозочок, середній мозок (червоне ядро, чорна речовина, чотирихолмія, ретикулярна формація). При поразці нейронів, відповідальних за тонічну напругу, виникають її порушення: гіпотонія або гіпертонія м’язів.

Діагностика у дорослих пацієнтів

Зміна тонусу може відбуватися з різних причин. Найчастіше це захворювання нервової системи або складний психоемоційний стан. Займається проблемою порушення тонусу м’язів невропатолог або ортопед. Щоб правильно поставити діагноз, проводять огляд. Здійснюється оцінка напруги м’язів у розслабленому стані і при пасивних рухах за допомогою спеціальних тестів: падіння голови, супінації-пронації, качання ніг, струсування за плечі та інші.

Проводити огляд досить важко: не кожен пацієнт може повністю розслабитися. Водночас важлива і кваліфікація лікаря — на оцінку стану впливає швидкість пасивних рухів. Спотворити результати можуть і зовнішні фактори: м’язовий тонус змінюється під впливом температури і психічного стану. Найбільш важкі ситуації вимагають повторного огляду.

Тонус у дітей до року

В утробі матері плід розташовується дуже тісно, тому всі м’язи знаходяться в постійній напрузі. Після народження у малюка спостерігається фізіологічний гіпертонус. При цьому головка запрокинута назад, а ніжки і ручки приведені до тіла.

На те, які м’язи напружені, впливає становище дитини в утробі і в родовому процесі. Наприклад, при лицьовому передлежанні спостерігається підвищений тонус шиї (новонароджений запрокидає голову назад). При положенні «вперед сідницями» ніжки дитини розведені в сторони, утворюючи між собою кут в 90 °. Лежачи на ліжку, малюк намагається прийняти звичну позу ембріона.

Діагностика тонусу у малюків

Проводячи огляд, педіатр або невропатолог оцінюють стан тонусу м’язів дитини за такими ознаками:

• В 1 місяць малюк, лежачи на животі, намагається піднімати головку і утримує її протягом декількох секунд. Ногами здійснює згинальні рухи, ніби повзе. Якщо підставити під стопи руку, він буде від неї відштовхуватися.
• До 3 місяців дитина впевнено тримає голову. Якщо підняти його у вертикальному положенні, ніжки будуть здійснювати рухи, як при ходьбі. Дитина може спиратися на стопу. Якщо покласти його на спину і потягнути за ручки, він буде підтягуватися за рахунок власних сил.
• До 6 місяців малюк перевертається з живота на спину, намагається вставати на четвереньки, тримає в руках невеликі предмети.
• До року дитина впевнено сидить, намагається ходити з підтримкою і сама, розвивається дрібна моторика.

Якщо малюк не може здійснити одну з перелічених дій внаслідок зайвої напруженості або, навпаки, слабкості м’язів, говорять про патологію. Додатково лікар оцінює симетричність тонусу. Для цього по черзі згинають-розгинають ручки і ніжки дитини. Спостерігають і за активними рухами в різних положеннях тіла. Відхиленням від норми вважається гіпотонус, гіпертонус, що зберігається навіть у період сну, і дистонія м’язів.

Види гіпертонуса і причини його розвитку

Підвищений м’язовий тонус може проявлятися по-різному. Фахівці розрізняють:

• Спастичність — розвивається через черепно-мозкові та спинальні травми, менінгіт, енцефалопатію, ДЦП, розсіяний склероз, інсульт. Характеризується нерівномірністю розподілу гіпертонуса, коли спазму піддаються тільки певні групи м’язів.
• Ригідність — це різке підвищення тонусу скелетних м’язів, виникає внаслідок захворювань нервової системи, що отруйне дії деяких отрут.
• Гегенгальтен — різко зростаючий опір м’язів при пасивних рухах будь-якого типу. Виникає у зв’язку з ураженням змішаних або кортикоспинальних шляхів у лобних відділах мозку.
• Міотонію — характеризується уповільненням розслаблення напружених м’язів після активних рухів.
• Психогенну гіпертонію — під час нападу формується «істерична дуга».

У дітей причиною розвитку гіпертонуса є родові травми, гіпоксія в пологах, пошкодження нервової системи і головного мозку, менінгіт, надмірна збудливість або гіперактивність.

Симптоми гіпертонуса

Гіпертонія м’язів виражається в зайвому їх напруженні в розслабленому стані. Хворобу можна визначити за такими ознаками:

• зниження рухових функцій, скутість у м’язах;
• ущільнення;
• відчуття постійної напруги;
• хворобливість;
• спазми;
• значний опір м’язів при пасивних рухах;
• у дітей плаксивість, підвищена нервова збудливість, збільшення опору м’язів при повторенні згинально-розгинальних рухів;
• у вертикальному положенні з опорою на ніжки малюк підтискає стопи, стаючи на ципочки;
• уповільнення рухового розвитку дитини (не сідає, не повзає, не ходить у належному віці).

Помітити гіпертонус у дорослої або дитини нескладно, особливо на середній і важкій стадії. Змінюється походка, дії здійснюються скуто, з великими труднощами. Малюки при цьому затиснуті і напружені, часто кричать і погано сплять, болісно реагують на будь-який, навіть незначний, шум. Після їжі трапляються рясні зригування.

Причини та симптоми гіпотонії м’язів

Слабкий м’язовий тонус характеризується низькою напругою тканини в розслабленому стані, через що стає важко приводити їх у дію. Відбувається це в основному через пошкодження або хвороби спинного мозку, мозочок або екстрапірамідні розлади і церебелярні пошкодження. Трапляються і напади, в період яких тимчасово знижується тонус м’язів. Це відбувається в гострій фазі інсульту або при пухлині середнього мозку.

Слабкий м’язовий тонус у дітей зустрічається рідше гіпертонії. Його поява може бути спровокована недоношеністю, уповільненим розвитком головного мозку, ушкодженнями периферичних нервів під час родового процесу, вродженими вадами, синдромом Дауна, рахітом.

Симптомами гіпотонії м’язів у малюків є:

• млявість, надто розслаблений стан;
• порушення дихання, неможливість ковтати, смоктати;
• слабка рухова активність;
• надмірна сонливість, поганий набір ваги.

Порушення м’язового тонусу в бік його зниження може спостерігатися і в зрілому віці. До цього зазвичай призводять різні захворювання: дистрофія м’язів, сепсис, рахіт, менінгіт, синдром Сандіфера. Стан супроводжується фізичною слабкістю, зниженим опором при скоєнні пасивних рухів. Суглоби при згинанні самостійно розгинаються, м’язи на дотик м’які.

М’язова дистонія у дорослих і дітей

При дистонії м’язів спостерігається нерівномірний тонус. При цьому одночасно присутні ознаки як гіпотонії, так і гіпертонії. Основними симптомами дистонії у дітей і дорослих є:

• зайва напруженість певних м’язів і розслабленість інших;
• спастичні скорочення;
• мимовільні рухи ніг або рук;
• швидкі або повільні рухи окремих ділянок тіла.

Розвивається стан у зв’язку з генетичними, інфекційними захворюваннями, родовими травмами, найсильнішими інтоксикаціями.

Лікування

Тонус м’язів важливо вчасно нормалізувати, особливо в дитячому віці. Прогресування симптомів призводить до порушення рухів, сколіозу, церебрального паралічу, уповільненого розвитку. Існує кілька методик лікування:

• масаж при м’язовому тонусі дає хороші результати, для цього м’язи погладжують, розминають, розтягують, тренують їх силу, здійснюючи фізіологічні рухи (згинання-розгинання);
• лікувальна гімнастика, в т. ч. у воді;
• фізіотерапія: електрофорез, ультразвук, лікування теплом, водою і грязями;
• у складних випадках застосовують медикаменти, серед яких можуть бути призначені вітаміни групи В, дибазол, мідокалм.

При гіпертонусі м’язи намагаються розслабити за допомогою погладжувань, лікувальних травм, легкого масажу, розтяжки. При гіпотонії, навпаки, стимулюють рухові рухи, виконуючи вправи м’язового тонусу. Рухова активність значно покращує стан хворого.

Порушення м’язового тонусу — поширена проблема у дітей першого року життя і дорослих людей із захворюваннями нервової системи. Воно досить легко піддається лікуванню за допомогою масажів, рідше — медикаментів. Рухливість повертається в норму, і від проблеми не залишається і сліду. Головне — вчасно почати лікування, не допустивши серйозних порушень і відхилень у розвитку скелета і м’язів.