Сечостатевий шистосомоз: терапія, методи діагностики, симптоми

Шистосомоз — це хронічне захворювання, що викликається активною життєдіяльністю в організмі людини паразитичних хробаків. Щороку лікування цієї патології потрібно для більш ніж 200 мільйонів осіб.

Загальна інформація

Шистосомоз — це досить серйозне захворювання, провоковане кров’яними сосальниками з роду Schistosoma. У період впровадження паразитів в організм у людини з’являється дерматит, який пізніше ускладнюється лихоманкою, інтоксикацією, ураженням кишечника або безпосередньо сечостатевої системи. Клінічна картина в цьому випадку обумовлена розвитком імуноалергічної реакції на яйця сосальників.

Паразити проникають у тіло людини, як правило, під час звичайної сільськогосподарської або виробничої діяльності в результаті контакту з водою, зараженою ними. Діти підліткового і молодшого віку найбільш схильні до захворювання через недотримання елементарних правил особистої гігієни або купання в брудній воді. Всесвітня організація охорони здоров’я активно бореться з цією проблемою, проводячи профілактичне лікування кілька разів на рік.

Всього виділяють дві форми шистосомозу: кишкову і сечостатеву. Саме про останню ми докладніше розповімо в цій статті.

Що таке сечостатевий шистосомоз?

Це захворювання глистної природи з переважним ураженням сечостатевої системи. Ця патологія поширена на півночі Африки, в Єгипті, Саудівській Аравії, Лівані та Сирії. На території нашої країни відсутні належні природні умови для життєдіяльності шистосом.

Зараження відбувається при безпосередньому контакті з водою, де живуть дані паразити. Після їх впровадження в людський організм у інфікованого поступово розвивається алергічна реакція у вигляді зуду, висипу. Під час міграції гельмінтів по тілу відзначаються загальне нездужання, лихоманка, головний біль. Такими ознаками і характеризується сечостатевий шистосомоз.

Причини

Симптоми захворювання з’являються відразу після потрапляння в організм паразита Schistosoma haematobium. Довжина тільця самця не перевищує 15 мм. Передня його частина має циліндричну форму, на ній розташовується безліч присосок. Довжина тільця самки може досягати 20 мм.

Паразит проникає в шкіру людей, що купаються/працюють у воді. Також відомі випадки зараження після вживання неякісної питної води. По кровоносних судинах і навіть лімфатичних шляхах Schistosoma haematobium спрямовується до органів малого тазу, де відкладає в просвіті вен яйця. Далі вони вже через судинну стінку проникають в оболонку сечового міхура, а в деяких випадках і в статеві органи. Звідти згодом разом зі сечею виводяться назовні. Вчені припускають, що яйця цих паразитів також можуть передаватися під час статевих контактів.

У жителів епідемічно небезпечних районів цих паразитів можна виявити в статевих органах. Однак фахівці в даній області поки не можуть довести наявність зв’язку між мимовільним перериванням вагітності та активністю гельмінтів.

Вони можуть жити від трьох і приблизно до 10 років в організмі. Були зареєстровані випадки, коли яйця паразитів були передані при контакті людиною, інфікованою приблизно 30 років тому.

Патогенез захворювання

Сечостатевий шистосомоз — це дуже цікаве захворювання, яке завжди привертало увагу вчених усього світу. Інфікування відбувається під час безпосереднього контакту людини із зараженою паразитами водою. В основі патогенезу цієї недуги лежать токсико-алергічні реакції, що виникають в результаті розпаду продуктів життєдіяльності гельмінтів. У шкірі навколо місць впровадження личинок розвиваються набряки, а по ходу їх міграції формуються так звані інфільтрати, що складаються переважно з лейкоцитів і лімфоцитів.

Яйця паразитів «проживають» певний цикл свого розвитку в організмі молюсків до стадії церкаріїв, які вже й потрапляють у тіло людини через шкіру. Тут вони дуже стрімко дозрівають і перетворюються вже на шистосомули. Потім паразити проникають в периферичні вени, де поступово перероджуються в статевозрілих особин. Запліднені самки прямують до органів сечостатевої системи, відкладають тут яйця. Деяка їх частина виділяється разом з сечею і калом безпосередньо в зовнішнє середовище.

Епідеміологія

Сечостатевий шистосомоз поширений переважно в субтропічних і тропічних районах, обділених якісною водою та належними санітарними умовами для проживання. За словами фахівців, в даний час близько 90% людей з таким діагнозом знаходяться саме на африканському континенті.

Захворювання вражає, як правило, бідні сільські спільноти. Представниці прекрасної статі, які використовують заражену воду в домашній роботі, також входять до групи ризику. Сечостатевий шистосомоз у дітей і підлітків у цих регіонах не є винятком. Через неналежну гігієну та постійні контакти із зараженою водою під час купання вони особливо схильні до ризику захворіти.

Постійна міграція населення і переміщення біженців сприяють проникненню недуги у все нові райони. У міру збільшення бажання людей вибачати незнайомі країни сьогодні все частіше захворювання діагностується у туристів.

Клінічна картина

Якими ознаками характеризується сечостатевий шистосомоз (симптоми)? І лікування, і діагностика захворювання неможливі без наявності характерної клінічної картини.

Інкубаційний період у середньому становить від 10 до 12 тижнів. У момент проникнення паразита через шкіру людина відзначає незначний дискомфорт, немов при уколі голкою. У період міграції гельмінтів по тілу розвиваються алергічні реакції у формі дерматитів з сильним зудом, висипань. Також виникають симптоми інтоксикації організму (головний біль, анорексія, підвищений потовиділення). У деяких випадках печінка і селезінка збільшуються в розмірах. Однак далеко не завжди такими ознаками супроводжується сечостатевий шистосомоз. Симптоми хвороби, а точніше ступінь їх вираженості, залежать від індивідуальної чутливості людини і тяжкості інвазування.

Наприкінці гострої і початку хронічної стадії патології нерідко з’являється гематурія, яка супроводжується виділенням крові під час сечовипускання. Пацієнти, як правило, скаржаться на загальне нездужання, підвищення температури до 37 градусів, болі в зоні розташування сечового міхура. Крім того, ще більше збільшуються в розмірах печінка і селезінка. Такі симптоми пов’язані з впровадженням паразитів у тканині органів.

Під час проходження яєць через стінку бульбашки можливі точкові крововиливи і гіперемія слизової оболонки. Внаслідок такого механічного пошкодження до патологічного процесу нерідко приєднується інфекція, що тягне за собою розвиток циститу. Запалення може поширюватися вгору по сечовиках безпосередньо до нирок.

Сечостатевий шистосомоз за відсутності своєчасного лікування може перейти в хронічну стадію. Ураження сечовиків характеризується зменшенням їх дистальних відділів, що тягне за собою застій сечі, формування каменів і розвиток пієлонефриту. Пізня стадія недуги характеризується появою фіброзу тканин органу і його кальцинацією. У такого роду ситуації яйця гельмінтів піддаються звествлению. Форма сечового міхура змінюється, підвищується внутрішньопузирний тиск. В особливо серйозних випадках шистосомоз може призвести до інвалідності і навіть передчасного летального результату.

У чоловіків патологія нерідко супроводжується фіброзом насіннєвих канальців, а у представниць прекрасної статі — множинними вилученнями слизової вологолища.

Постановка діагнозу

Розпізнавання сечостатевого шистосомозу здійснюється на підставі клінічних даних (крапивниця, слабкість, загальне нездужання, дизурічні розлади).

За словами фахівців, найбільш інтенсивно яйця паразитів виділяються з сечею близько полудня. Однак для їх виявлення зазвичай досліджується добова порція сечі. Її відстоюють спочатку у високих банках, насадочну рідину після зливають, а сам осад центрифугують. Потім проводиться мікроспорія осаду. Визначення наявності личинок у сечі здійснюється за схожою схемою.

У деяких випадках лікар може призначити біопсію шматочка слизової сечового міхура. Крім того, використовується цистоскопія і рентгенографія для оцінки стану сечостатевих шляхів. Такі діагностичні заходи дозволяють виявити витончення судин, деформацію гирлів сечовиків, поліпозні розростання.

Необхідна терапія

Лікування та профілактика шистосомозів здійснюються виключно в умовах стаціонару. Хворим, як правило, рекомендується «Празіквантель» або «Азінокс» у добовій дозі 40 мг/кг двічі протягом доби. Ефективність цих коштів, за словами фахівців, становить 80-95%. Важливе значення в лікуванні цієї патології належить симптоматичній терапії для поліпшення роботи уражених систем внутрішніх органів. У разі виникнення вторинної інфекції призначаються антибіотики. При важкому цирозі, поліпозах рекомендується оперативне втручання.

Зауважимо, що «Празіквантел» є ефективним і одночасно недорогим лікарським препаратом, який здатний перемогти всі шистосоматози (більгарціози). Лікування цим засобом також показано дітям і підліткам. Незважаючи на те що після курсу терапії існує ймовірність повторного інфікування, ризику розвитку важкої форми хвороби все ж вдається знизити і навіть запобігти.

Прогноз при використанні вищеописаних препаратів, як правило, сприятливий.

Можливі ускладнення

Важливою умовою боротьби з цією патологією є своєчасне лікування. Шистосомоз сечостатевої в іншому випадку загрожує розвитком вельми неприємних ускладнень. До їх числа належать такі захворювання: пієлонефрит, хронічну ниркову недостатність. Крім того, ця патологія вважається справжнім предраком, оскільки на тлі хронічного запального процесу часто розвивається плоскоклітинний рак сечового міхура.

Профілактичні заходи

Як запобігти сечостатевому шистосомозу? Лікування, причини, симптоми даного захворювання описані вище в даній статті. Нижче перерахуємо основні його заходи профілактики.

1. Своєчасне виявлення та подальше лікування в стаціонарних умовах хворих.
2. Запобігання проникненню яєць шистосом у водойми.
3. Знищення молюсків за допомогою моллюскоцидів.
4. Використання спеціальних зрошувальних систем.
5. Носіння захисного одягу під час безпосереднього контакту із забрудненою водою.
6. Обробка води (фільтрація, кип’ятіння) перед використанням.
7. Розселення у водоймах хижаків, які знищують молюсків.
8. Централізоване водопостачання регіонів.
9. Активна санітарно-просвітницька робота з населенням, яке проживає у відповідних регіонах.

Особливу увагу рекомендується приділяти туристам, які прибувають з областей, де поширений сечостатевий шистосомоз. Симптоми захворювання повинні насторожити кожного. Це явний привід для звернення за допомогою до відповідного фахівця. Тільки таким чином можна запобігти подальшому поширенню інфекції і буквально врятувати життя людині.

Стратегія ВООЗ по боротьбі з цією недугою спрямована в першу чергу на зменшення захворюваності за допомогою періодичного лікування саме «Празіквантелом». Такого роду терапія призначається для всіх людей з групи ризику (всі ті, хто проживає в ендемічних районах).

Частота проведення такого лікування залежить виключно від поширеності інфекції. В областях з високим рівнем передачі захворювання нерідко потрібно щорічне повторення курсу терапії, причому протягом декількох років.

Пропоноване лікування дозволяє побороти шистосомоз сечостатевої системи на ранніх стадіях і запобігти його трансформації в хронічну форму у вже інфікованих людей. В даний час основною перешкодою на шляху реалізації описаної вище програми є обмежений доступ до лікарських препаратів, а точніше до «Празіквантелу». Згідно з наявними відомостями, в 2012 році його отримували тільки 14% людей, які дійсно потребують лікування.

Ув’язнення

У цій статті була представлена інформація на тему «Сечостатевий шистосомоз: причини, симптоми, діагностика та лікування «. Фахівці ВООЗ активно опрацьовують питання профілактики забутих сучасним суспільством тропічних захворювань, до числа яких належить описана нами патологія. Незважаючи на всі різноманітності таких недуг, у них є загальні риси, що дозволяють їм стійко проявлятися в умовах бідності.

Шистосомоз — це досить серйозне захворювання, яке з кожним роком діагностується все частіше. Однак дотримання елементарних правил гігієни і своєчасне лікування дозволяють назавжди забути про цю проблему.

Сподіваємося, що вся подана в цій статті інформація виявиться для вас насправді корисною. Будьте здорові!