Сероконверсія — це… Використання принципу сероконверсії в медицині

Людський організм відрізняється характерною рисою, що полягає в боротьбі проти зовнішніх подразників, якимось чином потрапили всередину тіла. Подібним подразником може послужити інфекція або вакцина, яку імунітет прийме за потенційну загрозу. При подібному стані справ має місце такий процес і таке явище, як сероконверсія.

Визначення поняття

Сероконверсія — це процес і період, який характеризується виробленням імунітетом антитіл для боротьби з потенційною загрозою, що потрапила в організм ззовні. У більшості випадків цією загрозою є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) або вакцини, що застосовуються для захисту від різновидів вірусних гепатитів. Причому у випадку з ВІЛ сероконверсія є ознакою інфікована організму, а в разі вакцинації вироблення антитіл імунітетом служить критерієм ефективності введеного препарату.

Сероконверсія і ВІЛ

Вірус імунодефіциту людини протікає в кілька етапів. Спочатку відбувається інфікування людини: при статевому контакті, через кров. Вірус вражає перші клітини, і через кілька годин вони опиняються в кровотоку. Через нього хвороба пізніше потрапляє в лімфатичні вузли.

Вірус починає активно розмножуватися. Коли його концентрація збільшується до певного обсягу, імунітет починає виробляти проти нього антитіла — це сероконверсія. Для даного етапу захворювання характерний лихоманковий стан: висока температура тіла, пітливість, головні та м’язові болі, слабкість. У період сероконверсії концентрація вірусу досягає максимуму, що робить хворого небезпечним джерелом можливого інфікування.

Після етапу сероконверсії мають місце 3 періоди: первинна ВІЛ-інфекція, хронічна інфекція і вже після неї настає остання стадія — СНІД. Окремо варто виділити випадки пізньої сероконверсії. Зазвичай, заразившись ВІЛ, хворий дізнається про це через 2-3 місяці (або навіть швидше). Однак у медичній практиці час від часу бувають випадки, коли захворювання проявляє себе тільки через 10-12 місяців.

Сероконверсія і вакцинація

Вакцина являє собою препарат, що містить в собі ослаблений вірус, яким заражається людина з метою формування імунітету проти певної хвороби. Введений в організм препарат може бути сприйнятий імунною системою в якості загрози. У такому випадку виникає явище сероконверсії, що полягає у виробленні антитіл до антигену, який потрапив в організм.

Перед тим як ввести вакцину, у пацієнта береться сироватка крові для подальшого порівняння з сироваткою, взятою вже після вакцинації — в період можливої імунної відповіді. У даному випадку сероконверсія — це явище, що встановлюється за допомогою титрування двох зразків сироваток за допомогою ряду серологічних реакцій (реакція антигена на антитіла, що концентруються в сироватці крові). За допомогою титрування визначається кількісне збільшення титру, що розглядається в обсязі двох кроків розведення (тобто 1:2, 1:4, 1:8 і так далі). Збільшення титру може бути як в 4 рази, так і в 16 разів і більше.

Без визначення сероконверсії неможливо визначити, наскільки ефективною була вакцинація. Досить часто метод визначення сероконверсії використовується при введенні в організм пацієнта вакцини від гепатиту A і B, а також від мононуклеозу.

Загальний вивід

Сероконверсія — це не тільки явище, а й період, для якого характерне збільшення антитіл, що виробляються імунною системою проти потенційної загрози. Антитіла виробляються проти антигенів, які мають місце як при інфікуванні людини, так і при вакцинації.

У деяких випадках збільшення концентрації антитіл в організмі пов’язане з інфікуванням ВІЛ. Причому сам період сероконверсії настає зазвичай через 2-3 місяці після потрапляння вірусу в кров. Однак явище пізньої сероконверсії має місце і через 20-12 місяців після інфікування.

Визначення сероконверсії також допомагає при оцінці ефективності введеної вакцини. Збільшення кількості титрів у другій сироватці крові порівняно з першою, взятою ще до вакцинації, допомагає медикам оцінити реакцію організму на вакцину, а отже, і її ефективність.