Сифіліс у жінок — причини, симптоми, методи діагностики та терапія

Сифіліс вважається одним з найпоширеніших венеричних захворювань. Інфекція передається переважно під час незахищених статевих актів, хоча й інші шляхи поширення також можливі. Сифіліс у жінок супроводжується досить характерним набором симптомів, появу яких не варто ігнорувати.

Звичайно, багато людей цікавляться додатковою інформацією про цю хворобу. Як можна підхопити інфекцію? Скільки часу триває інкубаційний період? Якими симптоми супроводжується сифіліс чоловіків і жінок? Які методи лікування пропонує сучасна медицина? Якими наслідками загрожує відсутність терапії? Відповіді на ці запитання важливі для багатьох читачів.

Опис і особливості збудника

Для початку варто розібратися з причинами розвитку сифілісу у жінок і чоловіків. Збудником є бактерія — бліда трепонему. Середовищем проживання цього мікроба є організм людини або тварини.

Це різновид грамотрицьких спірохет. Бактерія була відкрита в 1905 році німецькими вченими Ф. Шаудіном і Е. Гофманом. Геном її представлений двозчіпковою молекулою ДНК. Клітина оточена безструктурною речовиною, яка відіграє роль захисної капсули. Бактерія пофарбовується за методом Романовського в блідий, рожеватий відтінок.

Як передається інфекція?

Багато людей цікавляться питаннями про те, як виявляється сифіліс у жінок і до яких ускладнень може призвести. Але для початку варто дізнатися більше про те, як поширюється інфекція. Існує кілька шляхів передачі трепонеми:

• Як свідчить статистика, більш ніж у 90% випадку зараження відбувається під час незахищеного статевого акту. Небезпечними є не тільки вагінальні, але також оральні та анальні контакти.
• Можливий і побутовий шлях передачі, наприклад, при спільному використанні столових приладів, зубних щіток, губної помади та інших предметів, на яких може залишитися слина зараженої людини.
• Зрозуміло, інфекція передається і через кров, наприклад, під час переливання або при спільному використанні одного шприца.
• До групи ризику відносять і медичний персонал. Лікар легко може підхопити інфекцію при контакті з пацієнтів (якщо не були використані маски, медичні рукавички).
• Трепонема проникає і крізь плаценту. Вагітні жінки, хворі на сифіліс, можуть передати інфекцію плоду, що розвивається.

Саме тому настільки важливо використовувати відповідні заходи захисту і не пропускати планові огляди у венеролога.

Інкубаційний період

Як вже згадувалося, хвороботворна бактерія проникає в організм крізь пошкодження на слизових оболонках і шкірі. Відразу ж після попадання в тканини мікроорганізми починають ділитися приблизно раз на 30 годин.

Поступово кількість бактерій збільшується. У місці інвазії утворюється шанкр — це перший прояв сифілісу у жінок (так само як і чоловіків). Подібна новоутворення, як правило, з’являється через місяць після інвазії. З іншого боку, у деяких пацієнтів інкубаційний період триває 1-2 тижні, в інших же це процес займає 6 місяців — багато що тут залежить від стану імунної системи.

Первинний сифіліс у жінок: особливості клінічної картини

Варто відзначити, що дана недуга розвивається в три стадії. Статевий сифіліс у жінок супроводжується появою так званого твердого шанкра. Це тверде підшкірне утворення округлої форми з чіткими, вираженими краями. Подібна структура з’являється в місці проникнення інфекції, наприклад, на тканинах статевих органів, в області ануса, рідше на слизових оболонках ротової порожнини або пальцях. Пальпація новоутворення не супроводжується болями. У більшості випадків з’являється лише один шанкр.

Другий характерний симптом — збільшення лімфатичних вузлів, які розташовані близько до місця проникнення інфекції. Наприклад, якщо шанкр утворився в тканинах зовнішніх статевих органів, то збільшуються лімфатичні вузли в паховій зоні.

Поява нехарактерних виділень при сифілісі у жінок також можлива, але це не є основним симптомом. Слиз, що виділяється з вологаїща, стає густішим. Якщо шанкр розташований на шийки матки, то можлива поява прожилок крові. До речі, зміна хімічного складу становить вплив на статеві органи. Сифіліс у жінок нерідко супроводжується печінням, зудом, подразненням шкіри і слизових оболонок зовнішніх структур репродуктивної системи.

Крім того, присутні і ознаки загальної інтоксикації. Можливо невелике, тимчасове підвищення температури тіла, запаморочення, слабкість, втома. Тим не менш, ці порушення пацієнтки зазвичай списують на звичайну перевтому.

Так виглядають перші ознаки сифілісу у жінок. На жаль, недуга не завжди супроводжується появою шанкра. Більш того, якщо новоутворення з’явилося на внутрішній поверхні вологолища або шийки матки, пацієнтка просто не може виявити його самостійно. Саме тому захворювання переходить або у вторинну, або в латентну форму.

Як виглядає сифіліс у жінок? Симптоми вторинної стадії

Що потрібно запам’ятати? Перша ознака сифілісу у жінок — поява шанкра. Але приблизно через 1,5 — 2 місяці після його утворення спостерігаються й інші симптоми. Бактерії поширюються по організму разом з кров’ю, провокуючи відповідь з боку імунної системи.

Виділення специфічний антитіл і медіаторів запалення призводить до утворення досить характерного висипу. На шкірі утворюються червонуваті плями, вузлики, папули, гнійні язвочки. Висипання мають червонуватий відтінок — вони симетрично з’являються по всьому тілу. Такий висип не схильний до лушпіння. Більш того, елементи не зливаються між собою краями.

Ця фаза супроводжується лихоманкою, ознобом, ломотою в тілі. Випадання волосся, брів, ресниць, освіта на тілі широких кондилом — характерні ознаки сифілісу у жінок на даній стадії.

Надалі імунній системі все ж вдається придушити активність патогенних бактерій — висипання та інші порушення зникають самі по собі. Тим не менш, трепонема залишається в організмі. Будь-яке ослаблення імунної системи призводить до рецидиву — знову збільшуються лімфатичні вузли, з’являється висип на шкірі, правда, тепер вона захоплює велику площу.

Дана стадія може триває кілька років. Але, як правило, на другому році трепонема вже супроводжується ураженнями нервової системи, печінки і серця. Можливо запалення стінок судин, що несуть кров до головного мозку. У деяких пацієнтів розвивається менінгіт. Інфекція вражає різні ділянки ЦНС, що призводить до порушень пам’яті, уваги, координації рухів. Можлива поява психотичних розладів — подібні зміни незворотні.

Третинний сифіліс

Вторинна стадія закінчується латентним періодом. Цей етап супроводжується практично повною відсутністю симптомів сифілісу у жінок. На статевих губах, слизових оболонках, шкірі немає ні висипань, ні подразнень, ні інших ознак, здатних насторожити пацієнтку. Такий період відносного благополуччя триває від 1 до 20 років, після чого захворювання переходить в останню стадію.

Третинний сифіліс дуже небезпечний. Інфекція на цьому етапі вражає практично всі системи органів. На тканинах формуються так звані гумми — гнійні пухлини, які збільшуються в розмірах і розкриваються з утворенням рубців. Часто подібні освіти з’являються на шкірі обличчя та шиї. Нерідко гумми інфікуються іншими бактеріями і вірусами, що призводить до формування абсцесів і навіть гангрени. Досить часто дана стадія захворювання закінчується інвалідністю або ж смертю пацієнта.

Ураження нервової системи на тлі інфекції

Як вже згадувалося, інфекція призводить до серйозних, незворотних змін у тканинах головного мозку:

• Інфекція часом призводить до руйнування стінок судин, які живлять структури центральної нервової системи. Такий процес позначається на психічному, емоційному стані пацієнта — спостерігаються порушення сну, зміни особистості та поведінкових моделей, головні болі. Іноді з’являються судоми. Відсутність лікування в цьому випадку загрожує інсультом.
• У тканинах головного мозку нерідко формуються гнійні гумми. Їх наявність призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску і окклюзії нервових тканин.
• Третинний сифіліс нерідко супроводжується запаленням оболонок головного мозку.
• Захворювання часом вражає спинний мозок — розвивається сухотка спинна. Пацієнт втрачає здатність пересуватися, а його здатність орієнтуватися в просторі порушується.
• Існує ймовірність атрофії зорового нерва.
• Багато пацієнтів з третинним сифілісом страждають від прогресуючого паралічу.

Атипові шанкри

Не у всіх випадках клінічна картина супроводжується вищеописаними симптомами. Шанкри, які з’являються на первинній стадії розвитку, можуть бути атиповими:

• Індуративний набряк найчастіше виникає в області зовнішніх статевих доль і клітора у пацієнтів. Колір шкіри змінюється, вона набуває червоного або синюшного відтінку.
• Шанкр панарицій — проблема, з якою досить часто стикаються лікарі і співробітники, які доглядають за пацієнтами. Інфекція в даному випадку проникає в організм крізь покриви на руках. Шкіра на великому, вказівному і середньому пальцях руки набрякає і починає ніби відставати від більш глибоких тканин, утворюючи великі кровоточуючі ділянки (за зовнішнім виглядом вони нагадують опіки другого ступеня). Подібний стан супроводжується сильним болем і нерідко ускладнюється вторинною інфекцією. Часто ураження шкіри долонь доповнюється утворенням шанкра в тканинах статевих органів.
• Шанкр-амігдалит проявляється запальним процесом, локалізованим в одній мигдалині. Ця структура швидко збільшується в розмірах. Пацієнти скаржаться на сильні болі, що виникають під час розмови, прийому їжі, пиття.

Інфекція під час вагітності

Вагітні жінки з сифілісом повинні проходити відповідне лікування. Наявність в організмі матері інфекції значно підвищує ризик передчасних пологів. Крім того, інфекція проникає крізь плаценту, інфікуючи плід. Активність трепонеми може призвести до різних аномалій у розвитку дитини, а також підвищує ймовірність мертвонародження.

Чим небезпечний вроджений сифіліс

Як уже згадувалося, якщо вагітна жінка заражена патогенною бактерією, то інфекція може поширитися і на організм плоду. Вроджені форми такого захворювання вкрай небезпечні. У малюків на тлі недуги нерідко розвиваються важкі ускладнення:

• Інфекція часом призводить до розвитку паренхіматозного кератиту. Такий стан супроводжується запаленням і почервонінням епітеліальних тканин очного яблука і внутрішніх органів. Якщо мова йде про ураження очей, то можливе зниження гостроти зору, поява бєльму.
• Трепонема проникає в нервову систему плоду і активно руйнує нейрони. Це може призвести до патологічних змін слухового нерва і вродженої глухоти.
• Існує ймовірність аномального розвитку зубів. При неправильній закладці тканин зуби можуть мати неправильну форму (на ріжучому краї зуба є округла виїмка). Іноді зуби не повністю покриті емаллю, що призводить до їх швидкого руйнування.
• Можлива відсутність у дитини будь-яких структурних аномалій. Тим не менш, у малюка, швидше за все, буде слабкий імунітет.

Якщо жінка заразилася вже після пологів, то грудне вигодовування не рекомендується, оскільки трепонема виділяється з організму разом з молоком. Саме тому перевірятися на наявність венеричних захворювань потрібно ще на етапі планування вагітності.

Діагностичні заходи

Поява перших симптомів сифілісу у жінки, описаних вище, — це серйозні привід звернутися до лікаря. Діагностика включає в себе кілька основних процедур:

• Обов’язковим є гінекологічний огляд. Як уже згадувалося, сифіліс у жінок супроводжується появою шанкра, переважно на тканинах зовнішніх статевих органів, вологолища або шийки матки. На місці шанкра нерідко залишається досить характерний рубець або атрофована ділянка. Саме цю ознаку і може виявити лікар.
• Проводиться і загальний огляд. Шкіру пацієнта перевіряють на наявність характерного висипу. Крім того, потрібно оглянути лімфатичні вузли.
• Для лабораторного аналізу беруть цереброспинальну рідину, а також зразки, отримані під час пункції лімфатичних вузлів. Інформативною є ПЛР-діагностика, а також ІФА, РІФ і реакція Вассермана.
• Звичайно ж, надалі проводяться додаткові обстеження, мета яких — визначити наявність ускладнень. Пацієнтів відправляють на електрокардіографію, УЗД органів малого тазу і черевної порожнини, комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Загальна схема терапії

Поява симптомів сифілісу у жінок пов’язана з проникненням в організм і активацією трепонем. Саме тому в першу чергу проводиться антибактеріальна терапія:

• У більшості випадків пацієнткам призначають антибіотики з групи пеніцилінів. Якщо у жінок має гіперчутливість до пеніциліну, то його можна замінити засобом з ряду тетрациклінів або цефалоспоринів. При вторинному і третинному сифілісі використовують препарати, що містять вісмут і йод (наприклад, «Біохінол»), а також миш’як («Новарсенол»). Потрібно підтримувати певний рівень антибіотиків у крові протягом хоча б 7 — 10 діб.
• Обов’язковою є і прийом імуномодуляторів. Дуже важливо активувати роботу імунної системи — це прискорить процес відновлення, допоможе організму самостійно боротися з інфекцією. Ефективними вважаються такі препарати, як «Т-Активін» і «Тималін».
• Лікарі рекомендують пацієнтам прийом про- і пребіотиків, зокрема, «Лінекса», «Хілака», «Лацідофіла». Такі препарати допомагають відновити природну мікрофлору організму і створити умови для активного розмноження корисних бактерій. Подібне лікування необхідне для профілактики дисбактеріозу, з яким часто пов’язаний прийом антибіотиків.
• Корисним буде і прийом препаратів, у складі яких присутні вітаміни і мінерали. Це допомагає відновити нормальну роботу організму, а також зміцнити імунну систему.
• Якщо мова йде про вторинну і третинну стадії сифілісу у жінок, то проводиться і симптоматична терапія. Наприклад, використовуються нестероїдні протизапальні засоби, спеціальні мазі, що допомагають впоратися зі шкірним висипом, ноотропи, які покращують кровообіг в головному мозку і активують роботу центральної нервової системи.

Прогнози для пацієнток

Ви вже знаєте про те, чому виникає і як проявляється сифіліс у жінок. Якщо мова йде про первинну і вторинну стадії захворювання, то медикаментозна терапія надає потрібний ефект. Вже через добу після початку лікування жінка перестає бути заразною.

А ось третинний сифіліс супроводжується важкими системними поразками. Безумовно, антибактеріальна терапія дозволяє позбутися інфекції, але не завжди вдається повністю відновити роботу організму. Наприклад, пошкодження мозку на тлі сифілісу незворотні. Як свідчить статистика, у 25% випадків третинна форма недуги закінчується летально.

Профілактичні заходи

Специфічних профілактичних засобів, на жаль, не існує. Пацієнтам рекомендують лише уникати впливу факторів ризику. Наприклад, варто відмовитися від безладних статевих контактів. Важливо користуватися презервативом (йдеться також про оральні та анальні акти).

Лікарі та медичні співробітники повинні пам’ятати про маски, захисні рукавички, правильну стерилізацію інструментів та інші заходи обережності.

Якщо в силу тих чи інших причин вам все ж доводиться контактувати з людиною, організм якої вражений трепонемою, то важливо виділити їй індивідуальний набір посуду, рушників, відмовитися від поцілунків та інших контактів (до завершення курсу терапії).