Синдром Аргайла-Робертсона: можливі причини, ознаки, терапія

Що являє собою синдром Аргайла-Робертсона? Як виявляється ця патологія і що є причиною її виникнення? Відповіді на всі ці запитання ви отримаєте з матеріалів нашої статті. Також у ній ви знайдете відомості про те, чи лікується дане захворювання і як саме це робиться.

Загальні відомості

Що таке синдром Аргайла-Робертсона, знають лише ті люди, які безпосереднім чином зіткнулися з цією патологією. У сучасній медицині названий термін використовують для позначення симптому, при якому відсутня або ж сильно слабшає реакція зіниць на світло. При цьому повністю зберігаються реакції на акомодацію і конвергенцію (тобто на наведення на предмет, що знаходиться поблизу).

Основні симптоми

Синдром Аргайла-Робертсона проявляється не тільки згаданою ознакою. Крім цього, у пацієнтів з описуваною хворобою нерідко виникає анізокорія (різні розміри у зіниць лівого і правого ока), міоз (звуження) і деформація зіниць. Також зрідка при наявності згаданого синдрому вони можуть реагувати на світло парадоксальним чином, тобто трохи розширюючись. При цьому може повністю відсутній і циліоспинальний рефлекс, тобто зіниці можуть не розширюватися при больовому подразненні шкірних покривів шиї.

У деяких випадках у хворих відзначається атрофія і депігментація райдужки. У цій ситуації говорять про те, що патологічний процес локалізується в районі переднього дволмію.

Причини розвитку синдрому

Найчастіше синдром Аргайла-Робертсона спостерігається при пізньому сифілісі. Така патологія найбільш характерна для редукованої форми цього захворювання. До речі, вона може спостерігатися і на ранніх стадіях названого венеричного захворювання.

Не можна не сказати про те, що симптом Аргайла-Робертсона спостерігається і при паралітичному синдромі.

Фахівці стверджують, що розвиток розглянутого явища пов’язаний насамперед з ураженням нейрона (вставкового) зорового рефлексу на світло. Також ця патологія може розвинутися через підвищену чутливість пупилярних волокон до трепонемного токсину.

Крім цього, синдром Аргайла-Робертсона нерідко зустрічається при інших захворюваннях:

• розсіяному склерозі;
• стовбурових енцефалітах;
• сирінгобульбії;
• дифтерійної поліневропатії;
• алкоголізмі;
• а також після перенесеного офтальмічного або опоясуючого герпесу.

Цей симптом можна диференціювати і з хворобою Ейді.

Чому виникає зворотний синдром Аргайла-Робертсона, для якого характерна повна відсутність реакції зіниць на акомодацію і конвергенцію, а також збереження реакції на світло? З регулярною постійністю розглянута патологія зустрічається при такому захворюванні, як епідемічний енцефаліт.

Лікування синдрому

Терапію синдрому Аргайла-Робертсона не проводять у зв’язку з тим, що це всього лише симптом внутрішнього захворювання. Тому всі сили для усунення цієї патології слід направити на лікування основної хвороби, при якій ця ознака спостерігається.

Таким чином, необхідно проводити терапію пізнього або раннього сифілісу, паралітичного синдрому, розсіяного склерозу, стовбурового енцефаліту, дифтерійної поліневропатії, сирінгобульбії, алкоголізму та інших перерахованих захворювань.