Синдром Фелті: симптоми, методи діагностики

Під синдромом Фелті розуміється ускладнення ревматоїдного артриту, яке виникає тільки у 1% серед всіх пацієнтів з даним захворюванням. Лихоманка, м’язова атрофія, пігментація і схильність до недуг інфекційної природи — всі ці фактори зазвичай супроводжують синдром Фелті. Діагностика патології ґрунтується на наявності в анамнезі ревматоїдного артриту, вирішальне значення належить лабораторним показникам. Лікування передбачає прийом глюкокортикостероїдів, проведення спленектомії. Протягом тривалого часу патологія відрізнялася неясною природою і клінічною картиною. У 1929 році О.П. Фелті докладно описав недугу. З того самого моменту захворювання було диференційовано в самостійну нозологію.

Синдром Фелті: що це таке?

Захворювання визначається наявністю одночасно трьох патологій: це ревматоїдний артрит, збільшена селезінка і лейкопенія (низький вміст білих кров’яних тілець). Цей синдром частіше діагностується у людей старше 40 років, зазвичай у представниць прекрасної статі.

Фахівці припускають, що в основі захворювання лежить аутоімунний процес. Він протікає з безпосереднім залученням лімфоїдної тканини і подальшим формуванням імунних комплексів, а також специфічних антитіл. Патологія проявляється у вигляді нейтропенії з обов’язковим зниженням опірності до більшості інфекцій, а при їх виникненні — у важкому перебігу. Тому сьогодні саме спленектомія (видалення селезінки) визнається єдино ефективним методом терапії.

Синдром Фелті відрізняється великою різноманітністю, нерідко протікає атипово. Недуга може передувати кілька років (від 5 і приблизно до 10) захворювання так званим ревматоїдним поліартритом з одночасним залученням у патологічний процес міжфалангових суглобів, причому різного ступеня вираженості.

З іншого боку, у більшості пацієнтів з таким діагнозом визначаються типові прояви колагенозів. Це може бути лихоманковий стан, формування підшкірних вузликів, міокардити, втрата ваги, полісерозити.

Основні причини

Етіологія захворювання невідома. Далеко не у всіх пацієнтів з діагнозом «» ревматоїдний артрит «» розвивається ця патологія. У кістковому мозку у здорової людини безперервно продукуються білі кров’яні клітини. У пацієнтів з таким синдромом, незважаючи на досить низьку циркуляцію, також утворюються лейкоцити. Вони можуть у надлишковій кількості накопичуватися в селезінці.

Якими ознаками супроводжується синдром Фелті у дорослих?

• Суглобовий синдром (поліартрит дрібних суглобів).
• Збільшення розмірів печінки.
• Генералізована лімфаденопатія (діагностується в 50% випадків).
• Прогресуюче збільшення в розмірах селезінки (визначається при пальпації).
• Поліневропатія.
• Пігментація на шкірних покривах, поява язв в області гомілок.
• Дифузний легеневий фіброз.
• Ревматоїдні вузлики.

Всі перераховані вище ознаки дозволяють діагностувати синдром Фелті. Симптоми у всіх пацієнтів проявляються по-різному. Наприклад, іноді збільшення селезінки спостерігається виключно на пізніх етапах розвитку патології.

Постановка діагнозу

Основу для остаточного підтвердження клінічного діагнозу становить одночасне поєднання спленомегалії та ревматоїдного поліартриту. Для аналізу крові характерні анемія, лейкопенія, нейтропенія. Імунологічний тест зазвичай виявляє високі титри РФ, ЦВК, присутність антинуклеарних антитіл. За результатами мієлограми діагностується мієлоїдна гіперплазія мозку зі зрушенням у бік незрілих клітинних елементів. Інструментальні методи дослідження (МРТ, КТ, УЗД суглобів) найчастіше виявляються малоінформативними. Синдром Фелті вкрай важливо диференціювати з цирозом печінки і саркоїдозом.

Основні принципи лікування

Терапія в даному випадку передбачає комплексний підхід. Ревматоїдний артрит лікується стандартно. Терапія повторюваних інфекцій і артриту включає лікарські засоби, що допомагають при ревматизмі («Азатіоприн», «Метотрексат»).

Пацієнтам з серйозними інфекціями рекомендується щотижня робити ін’єкції фактора, який стимулює колонії гранулоцитів. Він сприяє збільшенню кількості білих кров’яних клітин.

Базисні препарати сприяють зменшенню симптоматики, яка супроводжує артрит і безпосередньо синдром Фелті. До їх числа належать такі: «Метотрексат», «Пеніцилламін».

Глюкокортикостероїди ефективні виключно у високій дозуванні. В іншому випадку збільшується ймовірність рецидиву. З іншого боку, тривале застосування глюкокортикостероїдів може спричинити розвиток інтеркуррентних інфекцій.

Критерії ефективності терапії:

• Збільшення числа гранулоцитів до 2000/мм.
• Зниження частоти ускладнень інфекційної природи.
• Зменшення нападів лихоманки.
• Зниження проявів в на шкірних покривах.

Коли рекомендується оперативне втручання?

Як ще можна побороти синдром Фелті? Лікування за допомогою оперативного втручання рекомендується в тому випадку, якщо медикаментозна терапія виявилася неефективною або внаслідок будь-яких причин вона протипоказана. У цьому випадку мова, як правило, йде про спленектомію. Важливо пам’ятати, що в 25% випадків нейтропенія рецидивує після цієї процедури.

Під спленектомією розуміється хірургічна операція, під час якої лікар повністю або частково видаляє селезінку. Сьогодні можливі два варіанти проведення такої процедури: лапароскопія і відкрита спленектомія.

Лапароскопія проводиться з використанням загального наркозу. У даному випадку операція передбачає застосування тонкого інструменту з камерою на кінці, який іменується лапароскопом. Хірург робить кілька невеликих розрізів в області черевної порожнини, через які вводить інструменти для подальших маніпуляцій. Відновлювальний період, як правило, не вимагає багато часу.

Відкрита спленектомія передбачає один великий розріз під ребрами, через який хірург видаляє селезінку. Після видалення цього органу здатність організму відфільтровувати бактерії і віруси з крові помітно знижується.

Можливі ускладнення

Ускладнення патології зустрічаються вкрай рідко і можуть проявлятися у формі розриву селезінки, розвитку так званої портальної гіпертензії з кровотечами ЖКТ, що важко протікають вторинних інфекцій.

Ув’язнення

Синдром Фелті — це відносно рідкісне захворювання, а точніше ускладнення цілої групи патологій, яке сьогодні діагностується вкрай рідко. Це не означає, що можна нехтувати його лікуванням і не звертатися за кваліфікованою допомогою до відповідного лікаря. Первинні симптоми повинні насторожити кожного і стати приводом для звернення за консультацією до фахівця. Інакше збільшується ймовірність погіршення загального стану і розвитку досить небезпечних для здоров’я ускладнень, в число яких входить розрив самої селезінки. Єдиним ефективним варіантом терапії в даний час визнається спленектомія.

Сподіваємося, що вся подана в цій статті інформація по темі виявиться для вас дійсно корисною. Будьте здорові!