Синдром Стентона-Капдепона — причини, симптоми і терапія

У цій статті розглянемо синдром Стентона-Капдепона — захворювання, детерміноване на генному рівні. Проявляється пошкодженнями емалі і дентина, наслідком чого є не тільки естетичний дефект, але і надалі зниження висоти прикусу. Величина і форма зубів при прорізуванні не порушуються.

Характерний дисколорит — фарбування емалі в сіроватий або коричневий колір. Тест анамнезу хвороби, дані фізикального обстеження, рентгенологічне дослідження та ЕОД дозволяють грамотно діагностувати синдром. Його лікування зазвичай полягає в комплексній ремінералізуючій терапії та протезуванні. Розберемо більш докладно даний синдром.

Причини патології

Синдром Стентона-Капдепона — спадкове захворювання, що виникає в результаті мутації гена, який відповідає за специфічний матричний білок. Передається в 50% випадків, як у дівчаток, так і у хлопчиків. Захворювання зазнають не тільки тимчасові, а й постійні зуби.

Причиною незворотних змін є зменшення товщини шару емалі (дисплазія емалі та дентину), через що порушуються зв’язки між твердими тканинами зуба. Зазвичай шар предентина відсутній. Дентинних канальців — менше норми. Продукування замісного дентину призводить до облітерації пульпової камери і кальцифікації кореневих каналів.

Симптоматика

Синдром Стентона-Капдепона не заважає зубам прорізатися вчасно. Рання або пізніше поява зустрічається рідко. Характерним симптомом захворювання є колір емалі — від жовтого до сірого і коричневого. Він виникає через заповнення кров’ю дентинних трубочок. Скалюючись, емаль оголює поверхню дентину.

Збільшення вмісту води і зниження мінеральних складових руйнує структуру дентину, що впливає на підвищену стираємість зубів. Знижений прикус зменшує нижню третину обличчя. Через сколи емалі стають гострими краї зубів, внаслідок чого виникають болючі пошкодження слизової. Для чого застосовують склоїномірний цемент? Про це далі.

Діагностика

Клінічний огляд і результати додаткових методів дослідження, а також анамнестичні дані враховуються при постановці діагнозу. При фізикальному обстеженні лікар-стоматолог визначає, що емаль з пігментацією опалесціюючого, сірого або коричневого кольору. При цьому форма зубів буде правильною. У межах норми знаходяться розміри коронок. Емаль буде тонкою і крихкою, що швидко скалюється після прорізування, шар дентина в результаті оголюється. Дентін пофарбовується, а зуби стають темно-коричневими. Через те, що є підвищене стирання, з’являються гострі краї, що травмують слизову оболонку в роті. При цьому синдромі пульпові камери просвічуються.

Рентгенограма відображає зменшення висоти коріння, порожнину зуба звужено, кореневі канали зуба — з облітерацією. Також у пацієнтів з цим синдромом рентгенографічним способом часто виявляються осередки деструкції в кістковій тканині. З порушенням процесів костеобразования пов’язані кистозні освіти. Також до цього призводить проникнення інфекції трансдентально при розпаді або запаленні пульпи. За результатами ЕОД чутливість пульпи знижується.

Важливо диференціювати синдром від інших генетично обумовлених патологій твердих тканин зубів. Сюди відносять:

• недосконалий дентиногенез 1 і 3 типу;
• дисплазію дентину;
• недосконалий амелогенез.

Обстеження проводиться стоматологом-терапевтом. Щоб виявити спадкові фактори захворювання, проводить консультацію генетик.

У чому полягає лікування?

При синдромі Стентона-Капдепона проводиться ремінералізуюча терапія, яка полягає у відновленні емалі і дентина. Цей метод запобігає подальшому руйнуванню зубів.

Більшості хворих показано ендодонтичне лікування і покриття зубів коронками. Ефективним методом є протезування. При цьому використовуються цільнолиті коронки, а також коронки з металокераміки. Проблеми заміщення зубних рядів допомагають вирішити почесні протези. Як захищаються канали зуба?

Пацієнту проводять призначення фосфорно-кальцієвих препаратів, вітамінів, мікроелементів для прийому всередину. Поверхню зубів покривають засобами з вмістом кальцію, фтору. Реставрацію зубів композиційними матеріалами, які є світловідбиваними, при синдромі проводять, але це тимчасовий захід, оскільки міцного зв’язку між дентином і фотополімерним матеріалом не виникає через знижену мінералізацію. Надалі зуб руйнується.

Для відновлення коронок у дитячому віці в стоматології найчастіше користуються склоіономірним цементом через хорошу адгезію матеріалу до дентина і емалі, карієспротекторного ефекту, високу біосумісність.

Якщо у пацієнтів з даною патологією виявляються периапікальні зміни, проводиться ендодонтичне лікування з покриттям зубів коронками. Це — серйозні методи.

Як може допомогти протезування?

Протезування є оптимальним методом відновлення функції та естетики зубів. Цільнолиті коронки виготовляють на бічні зуби, фронтальні — покриваються металокерамічними коронками. Також протезування може проводитися методом вінірингу, ламінування передньої групи зубів і щічних поверхонь із застосуванням керамічних накладок. При переломі кореня зуба або при поганій ефективності ендодонтичної терапії зуб видаляється. Щоб замістити дефекти зубних рядів, часто застосовують знімні протези зубів.

Ув’язнення

Важливо розуміти наступне — як тільки з’являються найменші проблеми з зубами або деснами, необхідно відразу ж звертатися до лікаря-стоматолога. Тоді всі маніпуляції з лікування обійдуться в рази дешевше. Набагато простіше полікувати один зуб, ніж кілька. Тим більше, не варто запускати процес, якщо є запалення або болючі відчуття.

Своєчасне поводження хворих, грамотне проведення ремінералізуючої терапії та протезування дозволяють зберегти тверді тканини зубів. Безвідповідальний підхід до свого здоров’я призводить до руйнування і втрати зубів.